Чим зацікавився актор у даній кінокартині та як він бачить свого героя
Фото: Знімки з кінострічки «Буремний перевал»
Оновлено: 16 лютого 2026
У новому прочитанні класичного роману Емілі Бронте режисерка Емеральд Феннелл переосмислює одну з найбільш похмурих історій кохання в літературі. Це аж ніяк не перша екранізація твору: намагань перенести «Буремний перевал» на екран було більше сорока, і про деякі з них ми писали раніше. Однак кожен режисер пропонує власне трактування — а Феннелл стала однією з перших, хто настільки відверто демонструє пристрасть і сексуальну інтенсивність між персонажами.
У цій статті ми розглядаємо стрічку крізь погляд Джейкоба Елорді, який зіграв роль Гіткліфа.
Що привабило Джейкоба Елорді в проєкті
Актор розповідає про чарівність сценарію, загальність теми кохання та світ, який в буквальному сенсі ожив довкола нього на знімальному майданчику. Головним аргументом, чому він погодився на роль, стала безпосередньо режисерка:
«Найважливіше, що зацікавило мене в цьому проєкті, — це те, що мене запросила Емеральд Феннелл. Я був би радий зніматися в будь-якому її фільмі, оскільки вірю в неї як в художницю та особливо як в режисерку. Я хочу бути частиною її кінематографічного всесвіту — в будь-якій ролі».
Особливо його привабила можливість побачити героя через її авторське сприйняття. Зі слів Елорді, він зразу розумів, що це не буде традиційне відтворення персонажа — це буде Гіткліф через оптику Феннелл.
Актор впевнений: більшість людей вважають, що знають історію Бронте, хоча насправді обізнані лише з її популяризованим образом:
«Нам здається, що ми знаємо цю історію, але насправді — ні. Ми маємо лише уявлення про неї, яке нам безліч разів пропонували. У фільмі Емеральд передає дух Емілі Бронте й те, що відбувається під текстом».
Саме сучасна інтерпретація, зі слів Елорді, робить фільм особливим:
«Вона інтерпретує роман через сучасну призму — і саме це робить її версію такою захопливою. Сподіваюся, вона знову пожвавить ті уявлення про “Буремний перевал”, які вже є в людей».
Який Гіткліф насправді
Елорді підкреслює, що його Гіткліф — не романтичний міф, а в першу чергу вигнанець:
«На нього кричали, його били та відкидали від світу. Його тіло постійно готове до удару, стривожене, зіщулене».
Цей стан героя передавали, зокрема, через декорації та візуальну мову фільму. На початку стіни й камені наче змикаються навколо нього: світ холодний і бездушний. Простір буквально тисне, підкреслюючи його ізольованість і безпорадність. Коли ж він повертається з грошима й незалежністю — фізично вирівнюється, займає більше простору в кадрі, а світ навколо наче розширюється разом з ним.
Взаємодія з іншими акторами
Окремо актор говорить про атмосферу на знімальному майданчику та роботу з партнерами по кадру — і з відчутною повагою відгукується про колег, з якими йому довелося працювати над стрічкою.
Коментуючи роботу на майданчику з Марго Роббі, Елорді говорить про неї без перебільшень — як про силу природи:
«Коли працюєш із Марго, перестаєш скаржитися на будь-що. Якщо тобі здається, що ти справляєшся з багатьма речами, то вона справляється щонайменше з п’ятдесятьма одночасно — і з посмішкою. Вона невичерпне джерело натхнення та енергії. Це дійсно вражає».
Актор також із захопленням згадує роботу з Елісон Олівер (Ізабелла), яку вважає однією з найбільш визначних акторок:
«Те, що вона робить у фільмі, — надзвичайно. Я пам’ятаю читку, коли вона вперше зіграла Ізабеллу, — я не міг повірити, що вона вигадала для персонажа».
Не менш прихильно він відгукується й про інших колег — Шазад Латіф, Хонг Чау та Мартін Клунз — підкреслюючи їхню професійність і вправність.
«Працювати з Шазадом [Едґар Лінтон] було суцільним задоволенням: ви не знайдете добрішої чи більш старанної людини. З Хонґ Чау [Неллі] теж — вона абсолютний професіонал, неймовірна акторка. І, звичайно, Мартін Клунз [Ерншо, батько Кеті] — я навіть не відчуваю себе гідним говорити про нього, оскільки він легенда. Те, як він балансує між жорстокістю та турботою, — майстерність».
Акторська мрія
Розповідаючи про знімальний процес, Елорді зізнається: для нього це була справжня акторська мрія, адже майже все на майданчику було матеріальним — декорації та костюми створювали вручну.
«Емеральд працює з митцями та ремісниками, які творять руками. Коли я вперше зайшов на павільйон і побачив “Буремний перевал” із каретним проїздом, справжнім конем і каретою, гігантською аркою, стінами зі слідами крові, камінням, що виступає звідусіль, і дивним червоним деревом на тлі… це було наче насправді. Вона спеціально створила таке середовище».
Емоційна багатогранність стрічки
Актор також акцентує увагу на емоційній багатогранності фільму — на тому, як режисерка переходить між різними відтінками кохання: батьківською, дружньою, руйнівною, романтичною. Це і відносини батьків і дітей, і дружба Кеті та Неллі, і, звичайно, палке кохання між Кеті та Гіткліфом — тривале, болісне й водночас вічне.
«Це відвертий погляд на складність кохання без засудження — і саме це робить історію актуальною».
Для Елорді важливе не лише переосмислення класики, а внутрішній ефект, який фільм може залишити після себе:
«Сподіваюся, фільм нагадає нам, наскільки глибоко ми відчуваємо, як сильно нам потрібне кохання, як ми його прагнемо й тужимо за ним. Він допоможе згадати нерозділені почуття, мріяти про майбутні. Це всеосяжний погляд на кохання — не лише романтичне. Сподіваюся, він відкриє ту частину всередині людей, яку сьогодні наче модно вимикати або приховувати».
