Про відкриття галереї у Києві, експозицію «Мій Едем» та роботу з великими культурними проєктами
Оновлено: 08 квітня 2026
Наталія Заболотна — культурна діячка, котра понад десять років керувала важливими інституціями країни, такими як Мистецький Арсенал та Український дім. У 2007 році вона заснувала журнал Art Ukraine, а у 2016-му — однойменну галерею сучасного мистецтва.
15 квітня в історичному серці Києва, на Печерських пагорбах, відкривається новий простір Art Ukraine Gallery. Місце поєднає виставкову діяльність із культурною та освітньою програмою. Окрім виставок, у галереї планують організовувати мистецькі студії для дітей та дорослих, майстер-класи, заходи з арттерапії для військових і поранених дітей, музичні вечори, лекції та публічні зустрічі.
Вхід до галереї буде безкоштовним. Разом з тим, відвідувачі матимуть змогу зробити добровільну пожертву — усі кошти спрямують на підтримку поранених дітей, їх реабілітацію та адаптацію.
Першою експозицією стане «Мій Едем» українського скульптора Олександра Сухоліта. Проєкт відтворює атмосферу майстерні митця та його саду — простору, де скульптури продовжують існувати після створення, взаємодіючи з природою й отримуючи нові значення.
Ми поспілкувалися з Наталією Заболотною про нову локацію, вибір першої виставки та досвід розвитку галереї.
Чому саме виставка Олександра Сухоліта була обрана для «перезавантаження» галереї в серці столиці?
Я люблю дарувати естетику, красу і затишок, а наш проєкт «Мій Едем» саме таким є. В ньому справжнє мистецтво, глибоке й переконливе, виступає втіленням сакральної, цілющої енергії та потужної української мистецької школи, яка діє на цій землі протягом тисячоліть: сучасне справжнє мистецтво є свого роду концентратом нашої ДНК. Це мистецтво важко скопіювати. Підробка легко розпізнається і швидко руйнується. Це як діамант, який, навіть втоптаний у багнюку, не припиняє бути діамантом. А порох, піднятий до небес, залишається лише порохом.
Так і творчість Олександра Сухоліта: це діамант українського мистецтва, незалежно від того, на яких поличках його роботи зберігаються.
Площа нової мистецької локації Art Ukraine Gallery складає 750 м². Наскільки розмір культурного об`єкта був для вас важливим?
Для мене надзвичайно важливо бути натхненною простором, відчувати його і відтворювати по молекулах. Для мене не має значення величина культурного обʼєкта: будь-яке приміщення у 1000, 10 000 чи 50 000 м² я можу перетворити на галерею чи музей. У просторах менших розмірів у мене — клаустрофобія. Розмір простору заохочує до великих проєктів.
Ви очолювали найбільші інституції країни, а зараз розвиваєте власну галерею. Чи відчуваєте ви зараз більше свободи для реалізації сміливих ідей, таких як Перша бієнале свого часу?
Я шість років керувала Мистецьким Арсеналом, а до того стільки ж років була директоркою Українського дому. Державні культурні інституції важко порівнювати з приватною, хоч і мистецькою, ініціативою. Хоча лише особистість на чолі як ввірених їй загальнонаціональної ваги культурних об’єктів, так і власних приватних інституцій визначає траєкторію їх розвитку. Тільки від лідера залежить їх розквіт або занепад, любов відвідувачів чи забуття.
Мистецький Арсенал для мене був дивовижним джерелом натхнення: з його колонадами, сакральним духом, історією. Саме він заохочував до великих міжнародних і загальнонаціональних заходів. Незважаючи на мізерне державне фінансування і статус будівництва, ми його пристосували до виставкових потреб. І вже за три місяці після мого призначення, у 2010 році, започаткували й провели перший Книжковий Арсенал, який до сьогодні збирає тисячі прихильників книги й слова.
Далі масштабували й втілили в новому просторі Art Kyiv Contemporary, Великий скульптурний салон, проєкти Independent, «Велике і Величне». Звісно, апофеозом стала Перша Київська бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012. 25 тис. м², уперше було відкрито й пристосовано другий поверх Арсеналу. На бієнале були представлені роботи й велетенські інсталяції 100 знакових митців із 30 країн світу, серед імен — Ай Вейвей, Кусама, Луїз Буржуа. Це був найскладніший проєкт мого життя.
Такі проєкти країни й столиці втілюють для підняття свого репутаційного статусу, а завдяки стимулюванню розвитку культурного туризму вони прораховують супутній дохід, який насправді і є однією з пріоритетних цілей. Адже розвинений туризм означає заповнення готелів, люди відвідують ресторани, купують у бутиках, ходять в культурні заклади, залишаючи в бюджеті країни на порядок більше, ніж держава витратила на головну культурну подію.
А в нашому випадку Наташа Заболотна з напівживою будівлею Арсеналу намагалася розворушити мізерний державний механізм, який навіть не здатний збагнути, що втрачає, а що здобуває. Ой, це довга і болюча тема! Але я завжди переконана — була і є: сьогодні для нас арсенал культури настільки ж необхідний, як і арсенал зброї!
Що стосується мого нового мистецького простору, то це також є для мене життєдайним джерелом. Я майже рік шукала місце для моєї Art Ukraine Gallery, яке б надихало мене саму. І я його знайшла.
