Розповідає дружина артиста Саша Норова
Оновлено: 21 липня 2026
25 липня в просторі «Де, Що, Інше» на ВДНГ відбудеться перший виступ на вшанування пам’яті лідера гурту ADAM Михайла Клименка. Його композиції давно стали саундтреком для багатьох людей — про кохання, ніжність, близькість та вміння цінувати повсякденні моменти. Цього вечора вони вперше зазвучать у виконанні друзів і колег митця, які зберуться, щоб вшанувати його пам’ять та подарувати знайомим творам нове звучання.
Напередодні виступу ми поспілкувалися з Сашею Норовою — дружиною Михайла. Вона поділилася, чому цей вечір став для неї особистою місією, як виникла ідея концерту, що допомагає жити після великої втрати та чому мистецтво здатне зберігати присутність людини навіть після її відходу.
25 липня відбудеться концерт, присвячений пам’яті фронтмена гурту ADAM Михайла Клименка. В який момент ви усвідомили, що цей захід мусить відбутися? Що стало для вас тією вирішальною миттю, після якої сумніви зникли?
Якщо відверто, я жодної миті не вагалася. Ця думка з’явилася у мене ще взимку. Мені надзвичайно захотілося, щоб пісні, створені Мішею, продовжували жити — не лише у записах чи спогадах людей, а щоб вони звучали наживо на великій сцені.
Для мене це стало одночасно мрією і своєрідним обов’язком. Я вірю, що він усе бачить: і наші приготування до цього концерту, і те, як до нього долучилися митці, і скільки людей прийде цього вечора, щоб згадати його та послухати його творчість.
Дуже багато артистів підтримали цю ініціативу практично з першого дзвінка. Кожен, до кого я звернулася, відповів: «Так, звичайно». І тоді я остаточно переконалася, що цей захід справді повинен відбутися.
Ви зазначаєте, що цей вечір — це не лише про музику, а й про пам’ять. Що для вас найважливіше передати аудиторії через цей концерт? Яким Михайла зможуть відчути люди, які завітають цього вечора?
Найголовніше — донести любов. Саме про це були пісні Міші, саме це було ключовим посланням нашої творчості.
Любов до людини, до життя, до близьких, до світу. Я щиро бажаю, щоб люди забрали з собою саме це відчуття. Я часто отримую повідомлення від людей, які пишуть, що наша музика допомогла їм подолати складний період, когось зблизила, стала музичним супроводом для першого танцю чи весілля. Для мене це неймовірно цінно.
Мені здається, через ці пісні люди відчують і самого Мішу. У них немає нічого вигаданого — вони всі пережиті нами. Саме тому вони такі щирі. Думаю, цього вечора люди відчують, якою світлою, доброю та надзвичайно талановитою людиною він був.
Чи траплялися під час підготовки концерту моменти, коли ви раптом подумали: «Михайлові це точно сподобалося б»?
Так. Я майже переконана, що саме цей вечір сподобався б йому найбільше.
Він дуже цінував простоту та щирість. Без зайвого пафосу — просто люди, які збираються разом, щоб співати його пісні та пам’ятати. Саме таким я уявляла цей концерт.
Мені хотілося, щоб цей вечір був саме таким: просто неба, серед дерев, у затишній атмосфері літнього заходу сонця. Міша надзвичайно любив природу, відкритий простір та прості, справжні моменти. Саме така атмосфера найкраще передає його музику та настрій.
Для мене дуже цінно, що поруч були люди, які так само повірили в цей задум і допомагають створити вечір, сповнений любові, музики та світлої пам’яті про Мішу.
І мені щиро хочеться вірити, що, коли цього вечора звучатимуть його пісні, Міша буде десь поруч — у музиці, у заході сонця, у людях, які прийдуть його згадати.
У концерті візьмуть участь дуже різні артисти. Як ви добирали виконавців? Що було для вас найважливішим у цьому виборі?
Я обирала насамперед людей, яких добре знали ми з Мішею. Це друзі, колеги, митці, з якими ми неодноразово перетиналися на сцені або підтримували зв’язок.
Я багато згадувала, про кого Міша говорив із захопленням, кого поважав, чиї пісні слухав. Він часто казав: «Який він класний», «Яка крута пісня». Саме ці люди першими спадали мені на думку.
Я навіть писала митцям із Мішиного телефону, адже далеко не всі контакти були в мене. Починала повідомлення словами: «Привіт, це Саша ADAM…»
І я безмежно вдячна кожному, хто погодився стати частиною цього вечора. Для мене це надзвичайно цінно.
Коли пісні ADAM виконують інші музиканти, вони неминуче звучать інакше. Чи було для вас важливо зберегти їх максимально близькими до оригіналу, чи, навпаки, надати кожному артистові можливість прожити ці пісні по-своєму?
Мені дуже хотілося, щоб кожен артист прожив ці пісні по-своєму. Я повністю довірилася їм.
Звісно, кожен має власний голос, характер і музичне бачення, тому пісні звучатимуть інакше. Але для мене найважливіше, що незмінним залишиться їхній зміст. Усе, що Міша вклав у ці тексти й музику, залишиться з ними незалежно від того, хто їх виконує.
Чи була під час підготовки якась пісня, яка відкрилася для вас по-новому? Можливо, завдяки іншому виконанню або плину часу?
Чесно кажучи, я ще не чула всіх демонстраційних версій. І в цьому є навіть щось особливе — мені хочеться вперше почути багато пісень уже на самому концерті, разом із глядачами.
Але одна композиція мене вже дуже здивувала. Це пісня у виконанні LELY45. Вона зазвучала зовсім по-іншому — можливо, тому що її виконує жінка, можливо, через іншу інтонацію. І мені дуже сподобалося це нове прочитання. Думаю, саме в цьому і полягає краса таких концертів: знайомі пісні відкриваються по-новому, але не втрачають свого сенсу.
Багато людей знаходять у музиці підтримку в найскладніші моменти життя. Що б вам хотілося сказати тим, хто сьогодні також переживає втрату й, можливо, шукає сили рухатися далі?
Це дуже складне запитання. І, якщо відверто, я досі не знаю, чи маю на нього відповідь.
Я не хочу давати порад людям, які переживають втрату, тому що сама ще проходжу через свою. Для мене це дуже болісний досвід, і, мабуть, ще замало часу минуло, щоб я могла сказати: «Ось так правильно».
Єдине, що я зрозуміла для себе, — надзвичайно важливо не залишатися на самоті. Підтримка близьких, друзів, можливість поговорити, поплакати разом або просто помовчати поруч — це має величезне значення.
Ми з Мішею жили у своєму маленькому світі. Нам було добре удвох. Ми писали музику, знімали відео, будували плани, могли просто дивитися на небо чи рахувати зірки. Після його втрати я почала більше відкриватися людям, більше спілкуватися. І зрозуміла, що потреба в інших людях — це не слабкість, а те, що допомагає рухатися вперед.
Біль від втрати нікуди не зникає. Від нього неможливо втекти. Але мені дуже хочеться побажати кожному знаходити щось, що допомагає триматися: людей, справу, творчість, красу навколо. Не обов’язково одразу шукати грандіозні відповіді. Іноді достатньо знайти щось, заради чого хочеться прожити ще один день.
Мені дуже хочеться, щоб цей концерт став місцем, де кожен, хто сьогодні переживає втрату, хоча б на кілька годин відчув, що він не самотній. Бо музика завжди об’єднувала людей. І я дуже вірю, що цього вечора вона знову допоможе комусь знайти трохи тепла, підтримки й любові. А ще — що люди продовжать слухати пісні Міші. Бо поки звучить його музика, доти живе й частинка його самого.
