Виключно для друкованого видання ELLE Україна
Оновлено: 23 липня 2026
25 років тому українська fashion-індустрія тільки-но формувалася, і одним із найбільших викликів було те, що нас просто не сприймали всерйоз. Але, мабуть, мені надзвичайно допомогло те, що ще в 17 років я пройшов стажування в Німеччині у Hugo Boss, а згодом — короткотривалий курс у Central Saint Martins. Саме тоді я вперше усвідомив, що мода — це не лише творчість та натхнення. Це, перш за все, бізнес, стратегія та система. Відтак, з самого початку я підходив до свого бренду саме з такою перспективою.
Андрій Давидовський, травень 2011
Пригадую, як заходив у бутики — Helen Marlen та інші — і пропонував реалізувати свої колекції. На мене дивилися з подивом і казали: «У нас представлені Saint Laurent, Alexander McQueen, Gucci… А ви хто?»
І це був головний виклик тих часів: довести, що український дизайнер може стояти на одному рівні зі світовими брендами. Сьогодні ситуація докорінно змінилася: бренди українських розробників успішно реалізуються по всьому світу, у ЦУМ відвели окремі зони, присвячені українській моді, а наша індустрія нарешті інтегрована до глобального fashion-контексту. Мені приємно усвідомлювати, що я був одним із тих, хто сприяв пробиттю цієї перешкоди.
Гліб Сологуб, серпень 2007
Другий аспект, який тоді здавався майже революційним, — це спільні проєкти та ліцензійні угоди. Коли я почав говорити про те, що модний бренд спроможний виходити за межі одягу (розробляти лінійки постільної білизни, колготок, панчіх, побутової техніки), індустрія сприймала це як щось цілком неможливе. Тоді це було практично шокуючим контентом. Сьогодні партнерські проєкти укладають практично всі, і вони стали важливою складовою сучасної моди. Проте мені завжди було цікаво не просто йти за трендами, а намагатися передбачити, куди індустрія рухатиметься далі.
Про те, як трансформувалися музи Андре Тана з плином років, що надихає дизайнера нині та якою він бачить сучасну моду, читайте в продовженні інтерв’ю у друкованому виданні ELLE Україна.
