Від кулонів до каштанів у Наводницькому парку
Оновлено: 28 травня 2026
Київ завжди мав власні маркери ідентичності — не туристичні, а майже інстинктивні. Ті, що утворюють емоційний зв’язок із містом міцніше за архітектуру або офіційні символи. Для декількох поколінь киян таким маркером вже давно стали каштани — дерева, без яких важко уявити саме обличчя столиці.
Не дарма саме вони опинились у серці «Каштанової алеї» — соціально-екологічного проєкту марки KOLOMATSKA та ELLE.UA, що рік тому стартував із лінійки лімітованих кулонів, а згодом набув цілком реальне втілення в міському просторі.
Сьогодні в Наводницькому парку зростають 23 каштани, посаджені в рамках ініціативи. Але, здається, найбільш цікаве в даній історії — не лише факт озеленення міста. «Каштанова алея» стала унікальним зразком того, як ювелірний бренд може казати про пам’ять, відповідальність і зв’язок із містом не за допомогою заяв, а за допомогою дуже чіткої дії, яка буквально залишається в міському середовищі на довгі роки.
У розмові з ELLE.UA дизайнер Маргарита Коломацька згадує, як проєкт пройшов найскладніші етапи реалізації, пояснює, чому відноситься до Києва «як до близької людини», та міркує про нову роль марок у час, коли людям все більш важливо не тільки те, що вони купують, а й зміст, який стоїть за цими речами.
«Каштанова алея» починалась як дуже емоційна та символічна ініціатива. Якою ви бачите її сьогодні — через рік після початку?
За рік проєкт став набагато більшим, ніж просто ініціатива з озеленення міста. Для мене він — про відповідальність, спільні цінності та культуру співпраці з простором, в якому ми живемо.
Саме під час святкової посадки я відчула справжній розмах цієї ідеї та її емоційний відгук серед людей. Тоді стало зрозуміло: йдеться про здатність бізнесу бути частиною суспільних змін, мотивувати та формувати нову культуру турботи про своє місто і державу.
Я дуже вірю в силу невеликих, але системних кроків. Особливо сьогодні, коли здається, що існують більш важливі короткострокові цілі. Однак саме такі ініціативи формують довготривале бачення майбутнього країни та середовища, в якому ми бажаємо жити.
І, напевно, найцінніше для мене — бачити, як моя особиста мрія зробити Київ більш зеленим поступово стає дійсністю.
Чому для висадки каштанів ви обрали саме цю локацію в Києві? Що для вас було важливо — енергетично, візуально чи навіть особисто?
Ми обрали Наводницький парк не просто так. Це місце має особливий символізм для Києва, адже саме тут розміщений монумент засновникам міста — Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либідь.
Для мене було важливо, щоб «Каштанова алея» стала частиною простору, який вже несе в собі історичну пам’ять та ідентичність Києва. Поруч із Дніпром, у місці, де особливо відчувається поєднання поколінь.
До того ж Наводницький парк — це моє улюблене місце сили в столиці. Простір, в якому завжди можна відчути певний внутрішній спокій, масштаб Києва та його живу енергію. Саме тому дана локація стала для проєкту дуже особистим вибором.
Будь-який соціальний проєкт гарно виглядає на кінцевих фото, але зазвичай має непростий процес реалізації. Якими були основні труднощі під час втілення «Каштанової алеї»?
Однією з головних проблем став пошук дерев, які відповідали б не тільки естетичним, а й практичним вимогам для міського середовища. Для нас було надзвичайно важливо відшукати сорт із високою приживлюваністю та стійкістю до умов великого міста, щоб це був не просто символічний крок, а довготривала інвестиція в міський простір.
Саме тому ми обрали сорт каштанів Бріотті, який, на жаль, не культивується в Україні. Дерева закуповували та імпортували з Італії, адже серед інших сортів саме він має найкращі характеристики адаптації.
Ще однією значною проблемою стала реалізація проєкту в публічному просторі столиці. Такі ініціативи потребують великої кількості узгоджень, бюрократичних процесів і часу. І це той етап, який зазвичай залишається за кадром, хоча саме він потребує найбільше системності, терпіння та наполегливості.
Водночас цей досвід став для мене дуже повчальним. Він ще раз довів, що важливі міські ініціативи потребують не тільки ідеї та емоції, а й готовності проходити непростий процес реалізації до кінця.
В результаті проєкту в столиці з’явилося 23 нові каштани. Що ви відчули в момент, коли ця ідея перестала бути просто концепцією і стала реальною частиною міста?
Якщо коротко — я відчула радість. До цього моменту «Каштанова алея» існувала як задум, велика кількість процесів, узгоджень і рішень. Але коли дерева вже були посаджені, з’явилося дуже сильне відчуття реальності того, що ми створили щось, що залишиться в Києві на довгі роки.
Для мене це був надзвичайно емоційний момент, тому що йдеться не просто про 23 дерева. Це про відбиток, який ти залишаєш у просторі свого міста. Про можливість зробити щось цінне не тільки для сьогодення, а й для майбутніх поколінь.
Напевно, саме тоді я особливо сильно відчула, що любов до міста може виявлятися не тільки в словах чи емоціях, а й у конкретних діях, які з часом стають частиною міської історії.
Каштан — майже прототип Києва. Чому саме цей символ став головним для проєкту і що він особисто означає для вас?
Каштан для мене — це дуже емоційний символ Києва. Він асоціюється з домом, пам’яттю і тим особливим відчуттям міста, яке неможливо пояснити словами, але можна дуже глибоко відчути.
До того ж для мене це символ часу та поєднання поколінь. Дерево, яке зростає разом із містом і людьми, стаючи частиною їхніх історій.
KOLOMATSKA завжди працює з прикрасами не лише як з об’єктами краси, а як із носіями історії та емоції. Як виникла ідея створити кулони саме як частину благодійної ініціативи?
Мені хотілося, щоб проєкт мав не тільки фізичний прояв у міському просторі, а й особистий символ, який людина може носити поруч із собою — як згадку про його цінності і зв’язок із містом.
Особливої значущості цій ініціативі додає те, що кулони були створені в рамках нашої ресайкл-програми. Для мене це дуже чудовий символ трансформації — коли матеріали отримують нове життя та стають частиною чогось більшого і ціннішого.
У цій ідеї поєдналися одразу декілька важливих для бренду сенсів: відповідальне виробництво, емоційна цінність речей і бажання створювати прикраси, за якими стоїть справжня історія.
Чи є історії людей, які долучилися до проєкту через придбання кулонів, що особливо вам запам’яталися?
Так, і, напевно, саме ці історії стали для мене одним із найемоційніших аспектів всього проєкту.
Особливо запам’яталася одна дівчина, яка придбала кулон і написала, що для неї це не просто прикраса, а дуже особистий символ дому. Через війну вона вже давно живе за кордоном, але Київ для неї залишається місцем, з яким пов’язані найтепліші спогади та відчуття себе.
Вона сказала фразу, яка мені дуже запам’яталася: що носить цей кулон як маленький шматочок Києва поруч із серцем. І, напевно, саме в той момент я особливо сильно відчула, що ми створили набагато більше, ніж просто прикрасу чи благодійну ініціативу.
Сьогодні fashion-індустрія все частіше говорить про соціальну відповідальність. Як ви самі бачите роль бренду в час, коли людям важливо не тільки купувати річ, а й розуміти її сенс?
Мені здається, сьогодні люди все менше купують просто річ. Вони обирають сенси, цінності та емоцію, з якою бренд взаємодіє зі світом.
Тому для мене роль бренду вже давно виходить за межі створення гарного продукту. Це ще й про відповідальність — за те, що ти транслюєш, які цінності підтримуєш і який слід залишаєш після себе в культурі, суспільстві та міському просторі.
Особливо зараз, у час великої трансформації держави, мені здається важливим, щоб бізнес не існував окремо від реальності, а ставав частиною позитивних змін. Навіть невеликі ініціативи здатні формувати нову культуру співпраці, уважності та любові до свого середовища.
Мені б дуже хотілося, щоб «Каштанова алея» стала не тільки окремим проєктом, а й прикладом для інших брендів — прикладом того, як соціальна відповідальність може мати реальний, відчутний і чудовий прояв у міському просторі.
Для тих, хто тільки зараз дізнається про «Каштанову алею»: розкажіть про 7 кулонів, які ще доступні. Чому для вас важливо, щоб проєкт продовжував жити й після висадки дерев?
Памʼятаю, як напередодні Дня Києва минулого року столиця пережила масовану атаку. Після безсонної ночі в укриттях у більшості людей просто не було емоційного ресурсу дізнаватися про нові проєкти чи ініціативи. І це абсолютно зрозуміло.
Саме тому сьогодні для мене особливо важливо ще раз познайомити людей із цією історією та дати їй можливість жити далі.
Зараз ще доступні 7 кулонів із лімітованої серії, створеної в рамках проєкту. І, напевно, найтепліше для мене — думка про те, що вже наступної весни разом із людьми, які сьогодні оберуть ці кулони, ми висадимо ще 7 нових каштанів у Києві.
Яким ви мрієте побачити Київ через 10 років?
Почну зі свого особистого усвідомлення: нещодавно я зрозуміла, що відношусь до Києва як до близької коханої людини. Це відчуття особливо сильно прийшло до мене в момент, коли я написала черговий вірш своєму місту.
І, напевно, саме тому я мрію побачити Київ через 10 років містом, яке, незважаючи на все пережите, не втратило своєї душі, а стало ще красивішим, зеленішим і уважнішим до людей.
Містом із сильним внутрішнім світлом — вільним, креативним і наповненим людьми, які щиро його люблять та готові вкладатися в його майбутнє. Бо мені здається, що справжня любов до міста завжди проявляється через дії.