Синхронна розмова напередодні концертів у Львові та на Atlas Festival
Фото: Jesse-Leigh Elford
Оновлено: 17 червня 2026
Музика має виняткову здатність скорочувати величезні відстані між континентами. Яскравий доказ — австралійський гурт breathe., творчість якого сповнена інтимності та глибоких роздумів. Їхні мелодії про вразливість, пошук надії та переживання втрати стали надійним прихистком для слухачів по всьому світу. Однак саме в Україні, яка наразі посідає друге місце у світі за популярністю колективу, цей зв’язок набув особливого значення.
Цього літа breathe. вирушає до України, щоб особисто зустрітися зі своєю аудиторією на затишній сцені у Львові та в епіцентрі масштабного Atlas Festival. Попри те, що гурт взагалі не планував концертних виступів у 2026 році, вони зробили виняток для українських прихильників, які минулого року годинами долали шлях автобусами, аби просто почути улюблені композиції.
Напередодні цих виступів ELLE Ukraine ексклюзивно поспілкувався з breathe. Ми розпитали музикантів про їхні сподівання, важливість прямого контакту та про те, як закордонні культурні діячі можуть підтримати Україну в цей непростий час.
Ми спілкуємося з вами напередодні ваших концертів у Львові та на Atlas Festival. Які ваші очікування від України та української аудиторії? Чого ви чекаєте найбільше?
Найбільше ми прагнемо особисто висловити свою вдячність і розділити простір із чудовими людьми з України.
Протягом багатьох років Україна була одним із тих місць, де нашу музику сприймали з особливою глибиною. Ми бачили повідомлення та коментарі, але іноді музика може здаватися дещо абстрактною, коли все відбувається через екрани. Нарешті опинитися в одному просторі з людьми, які пронесли наші пісні крізь найрізноманітніші етапи свого життя, — це відчувається неймовірно особливим.
З нашого попереднього спілкування з українцями перед двома нашими шоу ми помітили, наскільки вони добрі, відкриті та стійкі. Ми сподіваємося, що кожен зможе відчути цю енергію і глибоко з’єднатися з нами на концертах. Ми з нетерпінням чекаємо можливості почути, як усі вони підспівуватимуть нашим пісням, зустрітися з людьми віч-на-віч і розділити той момент, на який ми чекали роками.
Чи плануєте ви не лише виступити, а й трохи дослідити Україну? Чи склали ви вже список місць, які хотіли б відвідати, або речей, які хотіли б спробувати, поки перебуваєте тут?
Абсолютно. Ми дуже хочемо відчути якомога більше. Ми спілкувалися з українськими друзями про місця, які варто відвідати в Києві та Львові, і сподіваємося провести час, гуляючи вулицями, насолоджуючись кавою, знайомлячись із місцевими жителями та слухаючи їхні історії.
Ми також плануємо все фіксувати під час нашого перебування тут. Намір полягає не в тому, щоб створити фільм про нас. Ми хочемо показати нашій аудиторії ту Україну, яку нам пощастило побачити через призму спільноти breathe — красу її людей, силу їхнього духу та людську гідність, яка продовжує існувати поза межами новинних заголовків.
Спочатку ви не планували виступати у 2026 році. Що змусило вас зробити виняток саме для України?
Минулого року ми грали у Варшаві й дізналися, що деякі українські фанати їхали понад двадцять годин автобусом, щоб потрапити на концерт. Це справді запам’яталося.
Україна стабільно залишається однією з країн, де нашу музику слухають найбільше. Ми постійно думали про людей, які підтримували нас, незважаючи на все, що відбувається навколо них. Зрештою, все стало дуже просто: якщо люди в Україні так підтримували нас, настав час і нам приїхати та підтримати їх. Тому єдині концерти, які ми даємо цього року, відбуваються в Україні.
Раніше ви казали: «Ми їдемо в Україну, тому що деякі зв’язки мають стати реальними — віч-на-віч, в одному приміщенні, дихаючи одним повітрям». Кого ви мали на увазі, коли говорили про ці зв’язки? Якщо це не надто особисте, чи не могли б ви детальніше зупинитися на цій думці?
Ми мали на увазі людей, які пройшли крізь складні моменти свого життя з нашою музикою. Музика створює ці невидимі взаємини. Хтось може слухати пісню о 2 годині ночі на іншому кінці світу й відчувати, що його розуміє людина, яку він ніколи не зустрічав. Як артисти, ви часто не усвідомлюєте повною мірою реальність цього зв’язку.
У якийсь момент нам захотілося подивитися людям в очі, обійняти їх, почути їхні історії та подякувати їм належним чином. Деякі зв’язки заслуговують на те, щоб вийти з цифрового світу й стати справді людськими.
Згідно з останніми даними, Україна посідає друге місце після Сполучених Штатів за кількістю слухачів вашої музики. Як ви думаєте, чому ваша творчість так сильно відгукується в української аудиторії?
Чесно кажучи, ми не впевнені, і ми обережні в припущеннях, ніби розуміємо чужий досвід, особливо представників культури, яка відрізняється від австралійської.
Все, що ми знаємо, — це те, що наша музика завжди досліджувала вразливість, горе, надію, стійкість і пошук світла в темних місцях. У повідомленнях, які ми отримуємо від українських слухачів, часто йдеться про використання цих пісень для переживання емоцій, для того, щоб відчути себе менш самотніми, або просто для того, щоб мати щось ніжне, за що можна триматися. Можливо, саме це нас і об’єднує — спільна людськість.
На вашу думку, яку роль може відігравати музика для людей у складні часи?
Музика може нагадувати людям, що вони не самотні. Вона допомагає з’єднатися з внутрішніми почуттями. Композиція може зберігати спогади, створювати відчуття безпеки, дарувати звільнення або дати комусь три хвилини просто для того, щоб заспокоїтися. Іноді цього достатньо, щоб допомогти комусь зробити наступні кроки вперед. Ми завжди сподівалися, що наша музика зможе бути супутником, а не готовою відповіддю.
Чи мали ви раніше якісь контакти з українськими шанувальниками? Можливо, є якась особлива історія, яка залишилася з вами і якою ви хотіли б поділитися?
За ці роки ми мали так багато чудових взаємодій з українськими слухачами. Одна з історій, яка завжди залишається з нами, — це коли ми випустили наші перші худі breathe. із назвами міст по всьому світу, які підтримали нашу музику. Ми включили туди Київ, і реакція українських фанатів була приголомшливою. Люди надсилали нам фотографії в них, розповідаючи, як багато для них означає бачити своє місто представленим і визнаним. Це було таке просте дизайнерське рішення, але воно нагадало нам, що маленькі жести можуть мати велике значення.
Українські шанувальники також надсилали нам фото татуювань, натхненних нашими піснями. Щоразу, коли це трапляється, ми щиро вдячні. Думати про те, що щось, створене в домашній студії на іншому кінці світу, стає частиною чиєїсь історії таким постійним чином, — це неймовірний привілей.
Ці моменти завжди залишають у нас відчуття глибокої вдячності. Вони нагадують нам, як нам пощастило займатися тим, що ми робимо, і як музика може створювати відчуття приналежності між людьми, які ніколи не зустрічалися.
Розкажіть нам про сет, який ви готуєте для Atlas Festival. Яким ви бачите цей виступ і що він у себе включатиме?
Ми побудували шоу так, щоб воно відчувалося кінематографічним і водночас інтимним. Воно рухається крізь світло й тінь — від тихіших моментів, коли кожен може просто бути присутнім поруч один з одним, до масштабніших етапів енергії, звільнення та святкування.
Найбільше ми хочемо, щоб відчувалося, ніби ми всі несемо один одного крізь ніч — і створюємо спогад, який ми ніколи не забудемо.
Які пісні для вас було особливо важливо виконати в Україні та чому?
Наша нова композиція, There’s A Way Out Of Here, відчувається особливо значущою. Вона про те, щоб бути поруч із кимось у його найтемніший момент і нагадувати, що світло не зникло — що сила вже існує всередині них.
Є також такі пісні, як Are You All Good?, які ставлять прості, але важливі запитання про те, як ми насправді почуваємося глибоко всередині. Ми обираємо пісні, які визнають біль, не залишаючи людей у ньому, а також моменти, коли можна заплющити очі та повністю розслабитися.
Складаючи програму для України, чи думали ви про емоції, з якими глядачі мають піти після концерту?
Безумовно. Ми хотіли, щоб люди йшли, відчуваючи натхнення та полегшення порівняно з тим, коли вони прийшли. Не тому, що ми проігнорували реальність, а тому, що ми створили простір, де люди могли відчувати все чесно — горе, радість, ностальгію, надію, зв’язок — і повертатися назад у світ, відчуваючи себе трохи менш самотніми.
Чи готуєте ви якісь особливі технічні або художні елементи для цього виступу — в плані звуку, світла чи візуальних ефектів?
Так. Ми веземо із собою знімальну групу, щоб спеціально створити візуальні матеріали, які розповідають про те, чому ми там і що ця поїздка означає для нас. Ці моменти будуть унікальними, створеними спеціально для України.
Візуальні ефекти та продакшн завжди були важливою частиною breathe., тому що ми вважаємо, що музику можна сприймати очима так само, як і вухами. Ми завжди прагнемо створити атмосферу, де люди зможуть почуватися в достатній безпеці, щоб відпустити все.
На вашу думку, як міжнародні артисти та діячі культури можуть підтримати Україну в цей непростий час?
Продовжуючи приїжджати. Слухаючи перед тим, як говорити. Підсилюючи українські голоси та історії, замість того, щоб заглушати їх своїми промовами. Не піддаючись спокусі переходити до інших тем лише тому, що новини вже змінилися.
Митці не можуть виправити геополітичні реалії. Але вони можуть обрати не відвертатися. Вони можуть створювати моменти солідарності, привертати увагу до людей і місць, які заслуговують на те, щоб їх побачили, і нагадувати іншим, що емпатія — це дія.
Для нас ця поїздка — невеликий прояв цього. Це наш спосіб сказати: ми бачимо вас, ми вдячні вам, і для нас велика честь розділити цей простір разом.
