Пам’ять крізь призму мистецтва: осмислення Голокосту.

Мистецтво, що допомагає осягнути похмурі сторінки історії

Автор: Альона Лозовенко
редакторка відділу «Стиль життя» Фото: Кадри з кінострічок, світлини з вебсайтів видавництв
Оновлено: 27 січня 2026

У Міжнародний день вшанування пам’яті жертв Голокосту розмірковуємо про мистецтво, яке дозволяє усвідомити трагедію та привертає погляд до подій минулого сторіччя. Твори, які постали у відповідь на злодіяння нацистського режиму, вивчають межі людської натури, тендітність існування та спроможність зберігати світло навіть у пітьмі. Ми зібрали книжки й фільми, що допоможуть глибше зрозуміти ці похмурі сторінки історії. 

Що варто прочитати

«Маус. Сповідь уцілілого», Арт Шпігельман

Це мальопис про Голокост, який здобув Пулітцерівську відзнаку. В основі автобіографічна оповідь нью-йоркського митця-інтелектуала, чиї батьки, польські євреї, пережили свого часу Голокост. Головний персонаж, альтер еґо автора, ніби перебуває вже в іншому часі — спокійному, післявоєнному, далекому від злочинів минулого — але насправді історичний досвід значно ближче, ніж хочеться гадати, від нього не втечеш. Минуле накопичується, нуртує, проростає у сьогодення. Великою мірою, «Маус. Сповідь уцілілого» про те, як можна приборкати минуле та продовжувати жити.

«Крадійка книжок», Маркус Зузак

Болісні згадки своїх батьків-емігрантів про Голокост, сучасний австралійський романіст Маркус Зузак поклав в основу історії про маленьку дівчинку Лізель Мемінґер — злодійку книжок. Першу книжку Лізель знайшла в снігу, на віддаленому від Молькінга цвинтарі. Другу — у вогні, де нацисти спалювали книжки «расово неповноцінних» авторів. Ще одну Лізель вкрала у води, а останню згадану в сюжеті — у власної пам`яті. З плином сюжету ми усвідомлюємо, що книжки для Лізель означають набагато більше, ніж здається.  

«Піаніст. Надзвичайна історія виживання», Владислав Шпільман

Спогади, що стали основою для оскароносного фільму Романа Поланскі «Піаніст».

23 вересня 1939 року Владислав Шпільман грав Ноктюрн № 20 до-дієз мінор Фридерика Шопена у прямому ефірі Польського радіо — під звуки вибухів, настільки гучних, що фортепіано ледь було чути. Це була остання музична трансляція з Варшави: того дня будівлю радіостанції знищила німецька бомба, і мовлення зупинилося. Уся родина композитора загинула, а його життя врятував німецький офіцер, який почув, як він грає той самий Ноктюрн на піаніно, знайденому серед руїн. 

Що варто переглянути

«Список Шиндлера» (1993)

Фільм Стівена Спілберга, без якого важко уявити розмову про осмислення Голокосту в кінематографі. Стрічка ґрунтується на дійсній історії Оскара Шиндлера — німецького промисловця, котрий врятував понад тисячу євреїв від нацистського знищення. Картина простежує його внутрішню трансформацію: від прагматичного підприємця, зосередженого на прибутку, до особи, що бере на себе моральну відповідальність і, ризикуючи життям та майном, намагається захистити своїх єврейських робітників від жорстокостей нацистського режиму.

«Життя прекрасне» (1997)

Італійська трагікомедія Роберто Беніньї складається з двох частин. У першій фільм здається світлою та романтичною історією кохання життєрадісного італійського єврея Гвідо та шкільної вчительки Дори. Але згодом починається Друга світова війна та розгортаються переслідування євреїв. Поки Дори не було вдома, Гвідо, його сина та літнього дядька Елізео забрали, щоб депортувати до концентраційного табору. Хоч Дора не була єврейкою, вона добровільно сідає на той самий поїзд, щоб бути разом із сім`єю.

«Хлопчик у смугастій піжамі» (2008)

Екранізація однойменного роману Джона Бойна, знята режисером Марком Германом, розповідає історію дружби восьмирічного Бруно — сина коменданта концтабору — та єврейського хлопчика Шмуля, який перебуває по інший бік табірної загорожі. Незважаючи на неоднозначні оцінки критиків, фільм знайшов емоційний відгук у глядачів.