Відомий французький письменник Альбер Камю сказав: «Осінь — це друга весна, коли кожен листок — квітка». Проте й квітів восени є чимало. Це і айстри, і жоржини, і чорнобривці, і хризантеми… Також ще довго квітнуть троянди. Вони неначе свідчення того, що літо все ще не хоче відступати.
І ця краса природи зачаровує. Осінні квіти на клумбі нагадують розкішний килим. У ньому стільки барв, які створюють особливий настрій та надихають.
Джерелом натхнення вони стали й для талановитих українських митців. Декоративні тарелі та вази з осінніми квітами додають оселі особливого затишку та тепла. Коли за вікном мряка та дощ, загорніться у теплий плед та милуйтесь такими творами мистецтва. А у сонячний осінній день такі тарелі на стіні неначе стають ще яскравішими. Дуже гарно виглядатимуть такі твори мистецтва у інтер’єрі, доповненому живими квітами. Бажано, саме тими, що зображені на порцеляні.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про осінні квіти у декоруванні вітчизняного фарфору.
«У серединках квітів спалахують жовті й золотаві цяточки, наче маленькі сонця, які ще втримують тепло літа»
– На тарелі «Квіти» відомої київської мисткині Юлії Красної ми бачимо пишну та зрілу красу кінця серпня чи початку осені, коли сад востаннє вибухає кольорами перед наближенням холодів, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Бузкові, фіолетові, молочно-білі суцвіття переплітаються з вогнисто-помаранчевими. У серединках квітів спалахують жовті й золотаві цяточки, наче маленькі сонця, які ще втримують тепло літа. Юлія Красна пише квіти вільним, енергійним мазком.
— Якого ефекту досягає мисткиня таким чином?
– Через це суцвіття здаються неначе схвильованими: одні повернуті до глядача, інші нахиляються, губляться за сусідніми, а тонкі стебла й листя пронизують увесь букет живим зеленим ритмом. Але найважливішою деталлю для настрою тарелі, на мою думку, стає листя. Поряд із зеленим уже з’являються великі жовті, вохристі, мідні й червоно-коричневі листки. Вони ніби непомітно переводять розповідь від літа до осені. Квіти ще повні сили, але природа вже залишила поруч із ними перші знаки завершення літнього сезону. Тому цей букет можна читати як своєрідний календар природи. У ньому одночасно живуть дві пори: літо ще тримається у квітах, а осінь уже торкнулася листя.
Юлія Красна. Таріль «Квіти». Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1980-ті роки
«Тут зібрано всю палітру української осені»
— Краса!
– А у цій декоративній тарелі Юлії Красної осінь постає порою особливої щедрості й зрілої краси. Чорнобривці палають червоними та золотавими барвами серед листя, гілок і налитих сонцем плодів. Їхнє полум’яне цвітіння нагадує останній теплий подих природи перед зимовою тишею.
Композиція сповнена руху: квіти розкриваються назустріч світлу, листя переплітається з тонкими стеблами, а червоні ягоди додають розпису святкової виразності. Тут зібрано всю палітру української осені: багряну, золоту, зелену й вогненно-червону.
— Що символізують ці квіти?
– Чорнобривці — символ пам’яті, рідного дому й материнського саду. У творі мистецтва художниці Юлії Красної вони стають символом землі, що восени щедро віддає людині свої плоди та ще довго зберігає тепло літа.
Юлія Красна. Декоративна таріль «Чорнобривці». Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1980-ті роки
«Золота обвідка завершує композицію, ніби бере квітучий світ у тонку дорогоцінну раму»
— Яка робота з осінніми квітами ваша улюблена?
– Кожна гарна по-своєму. Квіти у роботах українських митців справді зачаровують красою. Ось, наприклад, блюдо та ваза відомої української мисткині Валентини Покосовської. Вони особливо переконливі саме поруч: одна й та сама мова орнаменту по-різному розкривається на площині й на об’ємній формі. Великі червоно-помаранчеві пелюстки великих квіток стають композиційними центрами, навколо яких розгортається цілий світ дрібніших квітів, ягід, листя, бутонів і тонких пагонів. Саме це надає розпису тієї святкової декоративності, яка властива народному мистецтву: природа тут перетворюється на образ достатку, життєвої сили й краси. Золота обвідка завершує композицію, ніби бере цей квітучий світ у тонку дорогоцінну раму.
В. Покосовська. Декоративна таріль. Баранівський фарфоровий завод. 1970-ті роки
В. Покосовська. Декоративна ваза. Баранівський фарфоровий завод. 1970-ті роки
— Чим особлива колірна палітра цих робіт мисткині Валентини Покосовської?
– Гарячі помаранчеві й червоні тони врівноважені густими оливково-зеленими, а невеликі фіолетові, бірюзові й жовті акценти надають композиції особливого колориту. Це фарби другої половини літа та початку осені. На білому фарфорі ці кольори звучать особливо чисто. Золото по вінцю не домінує, а додає відчуття завершеності й святковості. У цих виробах білий фарфор перестає бути лише матеріалом, він стає простором для квітучого українського саду. Великі вогняно-червоні й помаранчеві квіти, зелене листя, ягоди та розсип дрібного цвіту утворюють не ботанічний букет, а декоративний образ природи, щедрої, святкової, сповненої життєвої сили. На тарелі цей сад розгортається перед глядачем у всій своїй повноті, а на вазі огортає форму, продовжуючись за межами видимого.
Раніше у «ФАКТАХ» колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла про мереживний фаянсовий сервіз Лари Антонової «Роксолана».
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото у заголовку: Юлія Красна. Таріль «Квіти». Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1980-ті роки
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк