Олена Кукла, яка брала участь у бойових діях, розповіла про свій шлях від банкірки до військової.
До 2014 року Олена Кукла працювала в банку у рідному місті Богуслав на Київщині. Вона виховувала двох доньок та сина від першого шлюбу. Згодом познайомилася з Володимиром, який також рано овдовів і мав доньку. Вони створили нову сім’ю.
Коли почалася війна, брат Олени Сергій та її чоловік Володимир записалися до добровольчого батальйону УНСО. Обидва мали досвід служби в армії. Олена разом з іншими небайдужими земляками започаткувала благодійний волонтерський фонд «Надія», допомагаючи військовим.
«На лікарняному ліжку Володя рішуче заявив, що має встигнути на чергову ротацію»
У 2014 році Олена з волонтерською допомогою їздила до брата під Маріуполь. Вантажівка MAN була завантажена від і до, серед необхідного були матеріали для укріплень і лопати. Дорога зайняла понад 700 кілометрів. Перший український блокпост вразив її своєю серйозністю. Пізніше брат Сергій, який служив у 54-му окремому розвідувальному батальйоні ЗСУ, приїхав разом із побратимами. Олена вперше побачила брата в шоломі, бронежилеті та з автоматом, він був сильно змінений.
Чоловік Олени, Володимир, з побратимами служив добровольцем-розвідником у новоствореній 81-й окремій аеромобільній бригаді, яка героїчно боронила Донецький аеропорт. Перед від’їздом на фронт Володимир та Олена офіційно одружилися. Він приїхав у коротку відпустку і зробив їй пропозицію.
Коли на сході розпочалися бойові дії, чоловік Олени Володимир записався до добровольчого батальйону УНСО
— Володимире був у лавах «кіборгів»?
— Так, у самому пеклі. У січні 2015 року Володя захворів на бронхіт, що виявилося військовим шпиталем. Він пережив мінно-вибухову травму під час бою в Донецькому аеропорту. Міна вибухнула поруч, стався обвал споруди. Він дивом вцілів, але був паралізований з одного боку тіла через контузію. Лікарям вдалося його вилікувати. Володимир розповідав про надзвичайно важкі бої, рятування поранених та загиблих з-під руїн аеропорту, про зустрічі віч-на-віч з ворогом.
Після тритижневої реабілітації Володимир повернувся до служби. У 2016 році військову службу розпочала й Олена, підписавши контракт із тією ж 81-ю окремою аеромобільною бригадою, де служив її чоловік. Вона стала зв’язківцем.
Олена Кукла і досі служить у військах ЗСУ
— Я шість разів стрибала з парашутом з вертольоту з висоти 1000, 800 та 600 метрів, — розповідає Олена. — Попри страх висоти та перед першим стрибком, я виконала завдання. Володимир теж часто стрибав.
У серпні 2016 року чоловік повернувся з чергової ротації з Авдіївської промзони. Вони мешкали у Краматорську. Вночі 1 вересня 2016 року Володимиру стало зле – різкий біль у грудях, втрата свідомості. Його доставили до лікарні, де медики поставили діагноз – тріщина аорти. Після термінової доставки до Києва, 7 вересня, перед операцією, Володимир помер. Цього дня відзначався його професійний празник – День військової розвідки. Травма, отримана в Донецькому аеропорту, разом з надмірними навантаженнями та стресом, виявилася фатальною.
«Син помітив ракету, що цілила прямо в них»: неймовірна розповідь незрячого волонтера, який допомагає фронту
Олена Кукла продовжила службу. Вона перевелася до 131-го окремого розвідувального батальйону, де служив її брат Сергій. Там вона спочатку була зв’язківцем, а потім стала виконувати обов’язки командира взводу зв’язку, а згодом і начальник зв’язку — командир взводу. В її підпорядкуванні був 31 боєць. В цей час на фронт пішов її син Ярослав.
Олена з доньками та сином
— Ви не намагалися його відмовити?
— Хіба я могла після втрати зведеного батька, якого він любив як рідного? Син наполегливо заявив: «Буду розвідником, як батя». Щойно йому виповнилося 18 років, він підписав контракт. Ярослав пройшов шлях від рядового бійця до головного сержанта розвідувальної роти. Ми служили поруч.
«Важкопоранений сапер був дуже міцної статури. Ми евакуювали його під обстрілом»: військова медик за героїзм нагороджена офіцерським орденом
У березні 2020 року син дивом залишився живим під час обстрілу автомобілів у Пісках. Ярослав помітив ракету ПТУР, яка цілила в їхній пікап, і різко змінив напрямок руху. Ракета рикошетом зачепила кузов, а друга ракета влучила в ГАЗ-66 з бійцями. Син врятував життя командира та багатьох інших військових. За цей вчинок його представили до ордену «За мужність» III ступеня, але він його не отримав. Влітку 2020 року Ярослав отримав звання «Народний Герой України» та медаль «За захист України».
Після чотирьох років служби Ярослав тимчасово звільнився, зараз навчається на юриста. Брат Олени захворів на онкологію і теж залишив службу. Олена перевелася до 57-ї окремої механізованої бригади, продовжила службу зв’язківцем і командиром відділення.
8 вересня 2021 року на Луганщині Олена потрапила під сильний ворожий обстріл. Три міни калібру 122 мм впали неподалік окопчика, де вони з хлопцями сховалися. Вона отримала контузію, як і її чоловік у 2015 році. Олена вважає, що її врятував ангел-охоронець Володимир.
«Ми спускались на парашутах і бачили, як наш літак падав у вихорі вогню»: пілоти «сушки» врятувались після того, як їх збили російські окупанти
Зараз Олена Кукла лікується у столичному військовому шпиталі. Наслідки контузії відчуваються досі: болить тіло, сильні головні болі, частково оглухло ліве вухо. Вона сподівається якнайшвидше одужати та повернутися до служби.
Доньки Олени вже студентки. Чи підуть вони у військо, як батько, мати, дядько та брат, вони не зізнаються. Олена вибачається перед ними за те, що, можливо, приділяла їм замало часу, бо воювала.
Вдома доньки та син Олени обладнали музей військової доблесті родини. Центральне місце займають портрети Олени, Ярослава та посмертний портрет Володимира, їхні нагороди, газетні статті та військова атрибутика. Вони прагнуть зберегти пам’ять про родину, яка стала на захист Батьківщини.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про героїчний вчинок 21-річної Юлії Кримцевої, військового медика, яка захищає Україну на Донбасі разом зі своєю мамою.
Фото надане Оленою КУКЛОЮ