За лічені секунди школяр додає, ділить та множить десятки, сотні й мільйони. І все це без допомоги калькулятора. 15-річного Антона Васалатія з Вінницької області за унікальні здібності прозвали «людиною-калькулятором», а сам він вважає себе звичайним учнем десятого класу, який просто захоплюється математикою.
«Антон мій старший син. Досить довгий час я сумнівалася, чи правильно його виховую. Тим паче батьківського тепла він не знав, адже з чоловіком ми давно розійшлися, — розповідає «ФАКТАМ» Аліна Васалатій, мама школяра. — Не те щоб я була надто сувора, просто завжди спілкувалася з Антоном, як із дорослим. Коли синові було п’ять років, я повела його на дошкільну підготовку. Якось після занять запитала в учительки, як допомогти дитині розвинути здібності. Відповідь приголомшила: «А ти не заважай». Дійсно, вона мала рацію. Я у свою модель внесла лише один коректив — підтримувати та направляти розвиток здібностей Антона. А вони в нього були.
Сина все цікавило, замість мультиків він читав енциклопедії, одночасно міг рахувати та дивитися новини, коментувати щось, перемкнутися на щось інше, піти конспектувати. Антон чітко говорив, знав, чого хоче, та не боявся висловлювати власну думку. У нього ще до школи спостерігалася феноменальна швидкість мислення. У першому класі помітила, що в сина схильності до всіх наук — як природничих, так і математичних. Я навіть уроки в нього не перевіряла, Антон робив їх сам.
У п’ятому класі, пригадує мама, Антон захопився усним математичним рахунком. Зацікавив його вчитель математики з його навчального закладу — Козятинського навчально-виховного комплексу імені В. М. Підгорбунського.
«Антону сподобалось, а вже вдома він сам почав тренуватися по кілька годин щодня, — пригадує Аліна Васалатій. — Працював у спеціальній комп’ютерній програмі, яка генерує випадкові математичні приклади. Якщо на початку один приклад син розв’язував за 10 секунд, то за кілька місяців — вдвічі швидше. Зараз витрачає на це не більше двох секунд і може позмагатися з технікою. В Антона є відпрацьований спосіб додавання десяткових дробів. Син просто уявляє в голові стовпчики, при множенні розкладає для себе число на зручні цифри. Й домножує їх на два чи три. Після того все разом додає. Рахує навіть мільйони! А щоб розвинути швидкість мислення, грає в шахи та складає кубик Рубіка — за 18 секунд».
Два роки тому Антон уперше взяв участь у міжнародному конкурсі «Прангліміне».
«Це щось на кшталт онлайн-тренажера, платформа для проведення змагань з усного математичного рахунку, — розповідає Антон Васалатій. — Тоді участь у турнірі взяли 30 тисяч дітей з усього світу! Я показав найкращий результат у своїй номінації й навіть встановив рекорд України. За 20 хвилин порахував сотні прикладів і рівнянь, набравши найбільшу кількість можливих балів. У 2021 році отримав срібну медаль у цих змаганнях. Тричі представляв Вінницьку область на чемпіонаті України з основ рахунку. Це набір тренажерів для усного рахунку, комп’ютер генерує приклади. Повертався з кожного турніру з абсолютною перемогою».
«Що цікаво, під час тренувань результати завжди кращі. Мабуть, через те, що ніхто не відриває. На змаганнях поруч завжди сидять учасники, хтось щось наспівує чи слухає музику, так їм легше працюється. А от я люблю рахувати в тиші. Трапляються під час змагань і нервові зриви, в декого мишки літають та ламається клавіатура. Тож це не так і просто, як здається. Нерви треба мати залізні! Але попри все, не уявляю себе без математики. Це не просто наука, яка існує на папері, це все, що нас оточує, — від єгипетських пірамід до пелюсток на квітці. От ви ніколи не задумувались, але кількість пелюсток на квітці дорівнює сумі кількості пелюсток у попередніх рядках».
Восени минулого року школяр спробував свої сили на шоу «Україна має талант», не задля перемоги, а щоб популяризувати математику як науку. Коли вийшов на сцену, заявив, що рахуватиме усно. На моніторі демонстрували випадкові приклади, а хлопець за секунду давав відповіді. Що цікаво, швидше, ніж це робили судді на калькуляторах. У процесі Антон ще й встигав складати кубика Рубіка.
Школяр отримав чотири «Так», завдяки чому пройшов до телепроєкту, але до фіналу не потрапив. Втім, для його родини це вже перемога.
«Сина оцінили, він став у собі ще більше впевнений. Й готовий до нових звершень, — каже мама Аліна. — Я завжди жартую, що він безпроблемна дитина. У його щоденнику — відмінні оцінки. Але ми ніколи не бігали за ними, і я не буду нікого просити поставити кращий бал».
Секрет успіху сина — в його працьолюбності. Розв’язувати приклади онлайн — велика праця, мозок швидко втомлюється. За рік у сина 12 олімпіад та математичних конкурсів. Я не вважаю його вундеркіндом, такі бувають один на мільйони. Він просто дуже здібний. До речі, любов до фізики та математики передалася генетично від тата, бо я сама музикантка. Але інколи мені здається, що Антон такий цілеспрямований, що може за день і ноти вивчити та зіграти мелодію. Він зможе все, якщо захоче.
Не раз люди казали, що я змушую дитину сидіти над книжками, мовляв, мама — тиран. Довго пояснювала, що це бажання Антона — постійно вчитися. Добре, що в школі хоч за це булінгу немає. Проте якась дитяча заздрість відчувається. Мовляв, чому саме Антона запитують вчителі, коли він підіймає руку, чому скрізь він. Не реагувати на це все і працювати — така у моєї дитини політика.
Аліна Васалатій працює у дитячому садку, дітей виховує сама, тож вкладати кошти у репетиторів змоги не має.
«Щороку Антон отримує премії за призові місця у конкурсах та олімпіадах. Збирає на ноутбук, аби займатися професійно програмуванням. Сам оплатив собі на рік вперед курси з англійської мови. У майбутньому син хотів би бути вченим з ядерної або астрофізики. Обіцяє, що сам вступить на бюджет, аби мені було легше у фінансовому плані. І я вірю, що в нього все вийде», — впевнена Аліна Васалатій.