Надбання Крістобаля Баленсіаги, без сумніву, є скарбом нації. Ним захоплювалися замовниці, його шанували колеги-дизайнери, а його вплив на індустрію моди неосяжний. У день народження великого модельєра Vogue.ua розповідає про нього 7 дивовижних фактів.
Крістобаль Баленсіага
Крістобаль Баленсіагарозпочав шити у віці 11 років. Після смерті його батька, мати була змушена утримувати дітей сама. Саме в 11 років майбутній кутюр’є виявив зацікавленість до моди: почав шити, аби допомогти своїй матері, яка працювала швачкою для іспанських маркіз.
Реклама.
Замовниця його матері, маркіза де Каса Торрес, відправила юнака до Мадрида, коли тому було лише 12 років. Там він пройшов офіційне навчання з пошиття одягу і працював помічником у багатьох дизайнерів, які мали визнання як у Мадриді, так і в Сан-Себастьяні. Досяг успіху хлопець дуже швидко — і зайняв місце провідного кравця міста. Слід зауважити, що Баленсіага був одним із небагатьох кутюр’є, який досконало знав процес шиття, а не просто створював ескізи і передавав їх швачкам.
Баєри на вечері Balenciaga, Париж, 1954 рік
Крістобалю було лише 22 роки, коли він відкрив свою першу кутюрну майстерню. У 1919 році він заснував свій власний модний Дім у Сан-Себастьяні під назвою C. Balenciaga, який згодом трансформувався в Balenciaga y Compañía, а потім ще раз змінив назву на Cristóbal Balenciaga. Його клієнтами стали королева Марія-Христина та інші представниці іспанської королівської родини. До середини 1930-х років справа розширилася, і він відкрив ательє високої моди в Мадриді та Барселоні.
У Баленсіаги вже працювали три магазини в Іспанії, коли в 1936 році він змушений був покинути країну через громадянську війну. Як і тисячі інших іспанців, які знайшли притулок у таборах біженців у Франції, Баленсіага з неохотою переїхав до Парижа і відкрив новий магазин на Авеню Георга V в серпні 1937 року.
Ескіз сукні baby doll, 1958 рік
Він трансформував силуети жіночого одягу. Якщо New Look Крістіана Діора 1947 року характеризувався невеликими підкресленими таліями, мідіспідницями і виразними стегнами, то Баленсіага рухався в іншому напрямку зі своїми широкими плечима і дещо прямокутними формами. Завдяки неймовірно м’якій формі, об’єму навколо талії та асиметрії довжини, він створив такі культові речі, як пальто-кокон, напівоблягаючий костюм і сукню з павиним хвостом.
Однією з ключових новацій Крістобаля вважається сукня baby doll. Будучи прихильником м’яких ліній, ніжності та жіночності, він переосмислив своє бачення жіночої фігури цією сукнею. Від хвилястої, безрукавної версії Твіггі до гранж-інтерпретації Кортні Лав — об’ємна, вільна, трапецієподібна сукня була багато разів перероблена з моменту її створення 1958 року.
Крістобаль Баленсіага у своєму паризькому ательє, 1959 рік
Він розробив тканину “шовковий газар”. Газар (gazar, gazaar) — це шовкова або вовняна тканина, виготовлена з переплетених подвійних ниток високої міцності. Газар має гладку структуру, з одного боку тканина матова, з іншого — блискуча.
Шовковий газар широко використовується у весільних та вечірніх нарядах завдяки його здатності зберігати форму. Над розробкою тканини Баленсіага співпрацював зі швейцарською текстильною компанією Abraham. Майстерність Баленсіаги в цій вишуканій, легкій тканині з її “глинястою” здатністю зберігати форму була продемонстрована трапецієподібними весільними сукнями в його колекціях 1967 і 1968 років.
Крістобаль Баленсіага в ательє, Париж, 1968 рік
Він створював уніформу для бортпровідників. Стюардеси Air France 1968 року, можливо, були найелегантнішими бортпровідницями усіх часів. Їхні темно-сині комплекти, створені незадовго до того, як Баленсіага оголосив про свій відхід зі світу моди, відрізнялися витонченими лініями і білими акцентами. Мода бортпровідників була важливою тенденцією в 1960-х: у 1965 році Еміліо Пуччі розробив уніформу для Braniff Airways, а П’єру Кардену належать футуристичні плащі 1969 року для жінок Olympic Airlines.
Уніформа бортпровідниць Air France
Крістобаль Баленсіага був непублічною особистістю. На відміну від більшості колег-дизайнерів, Баленсіага завжди уникав публічності: він ніколи не виходив на уклін після своїх показів, а єдине повне інтерв’ю, яке він коли-небудь давав, було у 1971 році для Пруденс Глін з газети The Times.
Весілля Марії дель Кармен Мартінес-Бордю і Франко, 1972 рік
Його остання сукня була представлена за кілька днів до його кончини. У 1972 році Баленсіага вже закрив усі свої кутюрні Доми в Парижі, Барселоні та Мадриді, коли його попросили створити весільну сукню для онуки Франциско Франко і майбутньої герцогині Марії дель Кармен Мартінес-Бордю і Франко. Він помер через 16 днів після весілля, у віці 77 років.
