Серед шанувальників автора Оушена Вуонґа — Дуа Ліпа і Б'єрк, а фрази з його лірики відтворюють на футболках з першої колекції Пітера До для Helmut Lang. Дебютна книжка суперзірки нинішньої американської літератури “На цій Землі прекрасні ми лиш мить” з’явилася у видавництві ARTBOOKS — розкриваємо, чому ім’я Оушена Вуонґа необхідно взяти до уваги.
Реклама.
У 2019 році знаний в’єтнамсько-американський творець Оушен Вуонґ здійснив дебют із романом дорослішання “На цій Землі прекрасні ми лиш мить” — і миттєво став знаменитим у США. Твір одразу ж опинився у переліку бестселерів The New York Times та завоював декілька поважних літературних нагород, Оушен знімався для Vogue та GQ, а про його твори в інтерв’ю згадують Дуа Ліпа і Б’єрк. Фонд MacArthur Foundation назвав його обдарованим, а за перші три роки з моменту виходу “На цій Землі прекрасні ми лиш мить” було продано більш ніж мільйон примірників цієї книги 40 мовами.
До свого вагомого дебюту в прозі Вуонґ створив ім’я завдяки поезії. Його початкова збірка Night Sky with Exit Wounds (2016) здобула престижні літературні відзнаки, зокрема T.S. Eliot Prize, і привернула увагу критиків до нового голосу — глибоко особистого, політично свідомого та водночас дивовижно мелодійного.
В той же час, шлях Оушена до літератури був особливим. Він зріс у збіднілій сім’ї неосвічених переселенців з В’єтнаму, англійську почав вивчати тільки згодом у школі та початкову книгу прочитав в 11 років. Поезія стала засобом до опанування нової мови і разом з тим дала змогу краще осмислити власний досвід: війну, еміграцію, злидні, травму і дорослішання між культурами.
Перехід до прози відбувся, коли Вуонґ вирішив переказати історію своєї сім’ї та попереднього покоління з тим самим розмахом і безкомпромісністю, які бачив у видатних американських романах. Зокрема в “Мобі Діку” Германа Мелвілла. Цю книгу він вирішив перечитати, коли переїхав до Нової Англії. Оушена вразила не стільки історія про кита, скільки спосіб мислення: Мелвілл дозволяв собі писати про все — від технічних деталей китобійного виробництва до філософії “білості”, не спрощуючи і не виправдовуючись перед читачем. Для Вуонґа цей твір став зразком повної авторської свободи. Він задав собі чітке питання: що буде, якщо таку ж відвертість дозволить собі квір-автор, син іммігрантів?
Так постав роман “На цій Землі прекрасні ми лиш мить” — інтимна і водночас грандіозна історія дорослішання, викладена у вигляді листа сина до матері, яка ніколи не зможе його прочитати (мати Оушена загинула від раку грудей). Головний герой на прізвисько Цуцик пише неписьменній матері, намагаючись перебороти відстань за допомогою слів, поділитися із нею тим, про що вони ніколи не могли говорити вголос. Через цю відверту сповідь він відтворює історію сім’ї, що бере початок у В’єтнамі і продовжується вже в Америці — країні, яка стала для них і шансом на виживання, і джерелом нових травм. У центрі тексту — непроста, суперечлива, але беззастережна любов між матір’ю-одиначкою і сином. Роман щиро і без прикрас досліджує досвід імміграції, злиднів, расової нерівності, тендітної маскулінності, сексуальної ідентичності та дорослішання в середовищі, позначеному насильством, залежностями і соціальною незахищеністю.
Книга базується на власному досвіді автора. Дід Оушена був американським вояком у В’єтнамі, бабуся — бідною жителькою міста. Після падіння Сайгону родина розпалася, а далі на членів сім’ї чекали дитячі будинки і табори біженців. Сам Вуонґ ще немовлям опинився в США після декількох місяців у філіппінському таборі для біженців. Мати письменника працювала в манікюрному салоні, англійської вона не знала, отже родина жила в бідності. Письменник виріс у домі, де не читали книг, але часто переказували історії.
Дід Оушена був американським вояком у В’єтнамі, бабуся — бідною містянкою
Як і персонаж книги Цуцик, Вуонґ підлітком працював на тютюновій фермі в Коннектикуті. Там він дізнався ціну фізичній праці та багато чого навчився у тогочасних колег з Аппалачів та латиноамериканських сімей. Тема бідності, досвід сезонної роботи, дорослішання в провінційній Америці початку 2000-х — із попкультурою, зброєю, опіоїдною кризою — безпосередньо лягли в основу книги.
У певний момент Цуцик розпочинає стосунки з онуком власника тютюнових складів Тревором, який живе в трейлері з батьком-пияком і виживає на фастфуді та “Спрайті”. Для Цуцика цей зв’язок стає моментом самопізнання: вперше він відчуває власне тіло як бажане і гідне любові, знаходить мову для близькості, якої не вистачало в його родинному і соціальному оточенні. Тревор ріс в умовах бідності, родинного насилля і залежності, а їхня близькість існує як короткий, нетривкий досвід юності, що не витримує тиску дорослого життя. Через цю історію Вуонґ говорить не тільки про перше кохання, а й про власне становлення — про сором і прийняття, тілесність і ніжність, про усвідомлення власної гомосексуальності в оточенні, де маскулінність часто ототожнювалася з агресією, мовчанням і емоційною стриманістю.
“На цій Землі прекрасні ми лиш мить” — інтимна і водночас грандіозна історія дорослішання, викладена у вигляді листа сина до матері
У 2025 році увагу світу привернув і другий роман Вуонґа — The Emperor of Gladness, який Опра Вінфрі додала до свого книжкового клубу. “Здатність Оушена Вуонґа брати героїв із повсякденним життям і надавати їхньому існуванню виняткового змісту змушує кожного з нас по-новому поглянути на власне життя. Він — видатний письменник, поет і справжній знавець слова”, — підкреслила Опра.
В інстаграмі письменник не менш відкритий, ніж на письмі: ділиться порадами щодо ремесла та публікує відверті фото. Його не обминули увагою і представники модної індустрії: дизайнер Пітер До у своїй початковій колекції на посаді креативного директора бренду Helmut Lang використав цитату з поезій Вуонґа — “they lied to you no one here was ever ugly”.
Одночасно з письменництвом Вуонґ викладає креативне письмо в Нью-Йоркському університеті. Студенти, говорить він, часто приходять із проханням на нову етичну і політичну чутливість. Численні молоді автори бажають навчитися писати по-іншому — уважніше до глобального контексту, до питань влади та представництва. У той же час, традиційний літературний канон майже не дає їм прикладів такої чутливості, тому новому поколінню доводиться шукати власний шлях, зауважує автор.
Оушен Вуонґ не раз казав про те, що його світогляд сформував буддизм. Ця практика навчила його не ставитися до власної особи з надмірною важливістю і не довіряти ажіотажу навколо успіху. Він зізнається, що його особиста мета в письмі — довести творчість до внутрішньої завершеності, знайти форму, в якій можна буде поставити крапку і навчитися відпускати текст.