У Центрі UNBROKEN, що у Львові, вже третій рік поспіль організовують святкову вечерю на честь Різдва для військовослужбовців, які перебувають на етапах лікування, протезування та відновлення. Підопічні Центру зустрічають Різдвяні свята за спільним столом, з виконанням колядок і театралізованим дійством — як елементом культурної програми, що доповнює оздоровлення та діяльність із психологічною підтримкою. Ця ініціатива єднає воїнів з різних куточків України за єдиним столом і живою різдвяною традицією, утворюючи місце для комунікації, підтримки та почуття причетності поза межами лікувального процесу.
Організаторкою та натхненницею події є Катерина Батенко, фундаторка mythlab.agency. Згідно з її словами, задум спільної різдвяної трапези зародився з прагнення перенести знайомий з дитинства звичай сімейного святкування Різдва — з повагою до традицій і цінністю спільного перебування — в місце, де люди змушені зустрічати свято під час терапії та відновлення. Спочатку різдвяні заходи організовувалися зусиллями приятелів та волонтерів. Згодом ця ідея отримала стабільний вигляд і трансформувалася в щорічний проєкт з об’єднавчою трапезою, театральним дійством як засобом роботи з психічним станом. Крім того, це відродження українського різдвяного звичаю, що тривалий час був обмежений у суспільному культурному просторі.
Третє Різдво в UNBROKEN
Цьогорічна різдвяна імпреза стала більш значною та насиченою за змістом. Окрім загального столу в Трапезній УКУ, команда проєкту разом із ветеранами працює над реставрацією однієї з найдавніших форм українського вертепу — Сокиринського.
Реклама.
Цей вертеп, що датується XVIII століттям, вважається одним із найстаріших збережених прикладів звичаю. Його винятковість — не лише в поважному віці, а й у належному стані театральної скрині з ляльками, текстом і комплексною сценічною структурою. Саме він став основою для цьогорічної вистави.
За словами креативної очільниці події та дослідниці української культури Надії Шаповал, обрання Сокиринського вертепу було цілком свідомим. Це приклад живої традиції, котра дозволяє налагодити зв’язок між минулим і сьогоденням, повернути забуті сенси та наново обговорити їх у сучасному розрізі.
Вертеп в українській культурі існує як театралізована різдвяна дія, лялькова вистава і жива драматична вистава з релігійною та світською частинами. Перші згадки про нього фіксуються у XVII столітті і пов’язані з роботою церковних братств і вихованців Києво-Могилянської академії. Сокиринський вертеп XVIII століття — один із головних артефактів цього звичаю: двоповерхова театральна споруда з детально розробленою механікою та 35 дерев’яними фігурками. У періоди пригнічення української культури вертеп залишався способом збереження мови й традиції; сьогодні його повернення є виявом свідомого відновлення культурної спадкоємності.
Театр як простір для відновлення
Постановка Сокиринського вертепу в Центрі UNBROKEN — не музейна копія і не “відтворення традиції згідно з правилами”. Це жива театральна діяльність, у котрій класичний сюжет трактується через теперішній досвід. Режисер Ігор Білиць, головний режисер театру імені Марії Заньковецької, говорить про вертеп як про форму, в котрій від початку присутні конфлікт, іронія та суспільний коментар. За його словами, сучасність у цій виставі проявляється не через “осучаснені образи”, а через зрозумілі стани — тривогу, безлад, компроміс, беззмістовні обіцянки. Саме вони й залишаються близькими глядачеві нині.
До вертепу долучені самі ветерани Центру. Тут немає професійних лицедіїв і немає театральної гри, але є люди зі справжнім досвідом. Театр у даному випадку функціонує не як пряма терапія, а як структура: початок, розвиток, завершення — те, чого часто не вистачає травматичному досвіду. Для багатьох учасників залучення до вертепу стало можливістю бути в спільній діяльності, розмовляти та взаємодіяти без вимог і оцінювань. Не “виконати роль”, а просто бути присутнім у процесі — разом з іншими.
Різдво як спільний досвід
Різдвяна вечеря в UNBROKEN — це час, коли за одним столом зустрічаються люди з різних країв і з дуже різним минулим. Для декого ці традиції — звичні з дитинства, для інших вони відкриваються вперше. Колядки, спільна трапеза й вертеп тут виступають не як “культурна розвага”, а як простий і зрозумілий спосіб бути разом і пережити Різдво не на самоті.
Для команди проєкту важливо, щоб ця ініціатива не обмежувалася одноразовою подією “до свята”. Мова йде про тривалий процес спільної культурної діяльності з ветеранами, котрий триває поза календарем і не закінчується разом із різдвяними днями. Спонсори підтримують не форму, а саму ідею — вкладати кошти в людей, пам’ять і живі традиції, які допомагають вистояти.
У час війни культура перестає бути тлом. Вона перетворюється на точку опори та спосіб не розірвати зв’язок із собою. Різдвяний вертеп у UNBROKEN — приклад того, як традиція може звучати сьогодні: без зайвого пафосу, але з відчуттям присутності, солідарності та значення.
