Здається, теніс невдовзі може стати в Україні одним із найулюбленіших видів спорту — завдяки блискучим виступам наших спортсменок на Ролан Гаррос, одному з найпрестижніших світових турнірів, за грою уважно стежила вся країна. Розповідаємо, яким ми запам’ятали Відкритий Чемпіонат Франції і чому 2026 рік став визначним саме для українців.
Марта Костюк — перша українська тенісистка, що вийшла до півфіналу Ролан Гаррос
Реклама.
Український успіх
Цьогорічний Ролан Гаррос по праву можна назвати найуспішнішим та найрезонанснішим ґрунтовим мейджором в історії українського тенісу. Наші представниці не просто взяли участь — вони регулярно встановлювали нові рекорди. По-перше, Україна повторила власний національний рекорд за кількістю тенісисток в основній сітці турнірів Великого Шолому — 7 учасниць (Світоліна, Костюк, Ястремська, Стародубцева, Олійникова, Калініна та Снігур). Вперше за всю історію українського тенісу одразу чотири спортсменки здобули путівки до третього раунду Ролан Гаррос, а Юлія Стародубцева на цьому шляху здолала другу ракетку світу Олену Рибакіну — ця перемога стала справжньою несподіванкою першого тижня чемпіонату.
Юлія Стародубцева
Найяскравішим і безпрецедентним моментом турніру стало виходження двох українок до чвертьфіналу та їхній особистий поєдинок. Еліна Світоліна та Марта Костюк зійшлися у матчі 1/4 фіналу Ролан Гаррос. Це забезпечило Україні місце у півфіналі турніру Великого Шолому, а сам поєдинок став першим українським дербі на такій пізній стадії паризького мейджору. Перемогу в цій зустрічі здобула Марта Костюк — це її перший індивідуальний півфінал на Ролан Гаррос і перший для всієї жіночої збірної країни.
Спека у великому місті
Погодні умови на Ролан Гаррос 2026 стали однією з ключових і найобговорюваніших тем турніру. Париж охопила безпрецедентна, аномальна спека, яка стала несподіванкою як для гравців, так і для організаторів та власників кортів. Турнір, який зазвичай асоціюється з мінливою парізькою весною, прохолодою та дощами, цього разу перетворився на справжнє випробування на витривалість. Вже з перших днів травня температура у Булонь-Бійанкур стрімко зросла, стабільно тримаючись на позначках 32–33°C, а в деякі дні спека сягала екстремальних 35°C у затінку.
Новак Джокович
Спекотна погода суттєво вплинула на властивості ґрунту. Волога миттєво випаровувалася, повітря стало більш розрідженим, через що м’ячі рухалися значно швидше, а відскок став надзвичайно високим. Гра на розпечених кортах вимагала величезних фізичних зусиль. Тенісисти скаржилися на раптові спади концентрації. Головною несподіванкою, яку багато хто пов’язує з важкими погодними умовами та нещодавньою хворобою, стало вибуття першої ракетки світу Янніка Сіннера вже у другому колі — італієць ледь міг пересуватися кортом під палючим сонцем у матчі проти Черундоло. Канадець Габріель Діалло взагалі був змушений припинити участь у матчі через тепловий удар.
Лихоманка Фонсеки
“Лихоманка Фонсеки” (Fonseca Fever) — так називають хвилю популярності тенісу в Бразилії, яка розпочалася завдяки 19-річному тенісисту з цієї країни Жуану Фонсеці. На його матчі по всьому світу приходять тисячі шанувальників і влаштовують справжнє шоу. Париж не став винятком. Бразильські фанати у жовто-зелених футболках фактично перетворили зазвичай стримані паризькі корти на філіал футбольного стадіону “Маракана”. Фонсека пройшов до 1/4 Ролан Гаррос, здобувши сенсаційну перемогу над Новаком Джоковичем — одним із головних фаворитів турніру.
Жоан Фонсека
Значну роль у цьому відіграла й підтримка вболівальників. Легендарне скандування “Joao Fon-se-ca!” у ритмі барабанів лунало безперервно. Бразильці не вщухали навіть під час тривалих розіграшів, змушуючи суддів на вишці постійно закликати трибуни до тиші. Історичності цьому фанатському божевіллю додало те, що на трибунах за матчами Фонсеки спостерігав легендарний Густаво “Гуга” Куертен — триразовий чемпіон Ролан Гаррос і головна ікона бразильського тенісу. Побачивши свого кумира на екрані, бразильська хвиля підтримки вибухнула з новою силою, влаштувавши овації обом поколінням своїх тенісних зірок.
Бджілка Мая
Польська тенісистка Мая Хвалінська стала авторкою найдивовижнішої казки та однією з головних сенсацій на Ролан Гаррос 2026. Приїхавши до Парижа в статусі 114-ї ракетки світу, вона пройшла кваліфікаційний відбір і сенсаційно здобула путівку до фіналу жіночого турніру. Прізвисько “Бджілка Мая” (Maja the Bee) закріпилося за нею не тільки через очевидну схожість з іменем відомого анімаційного персонажа, а й через її унікальний стиль гри та життєвий шлях. У сучасному жіночому тенісі, де домінує ера потужних ударів, високого зросту та агресивного силового тиску з задньої лінії, Хвалінська виділяється. Вона сама відверто зазначає, що не може змагатися з суперницями в чистої сили ударів, тому змушена перемагати за рахунок хитрості. Як і справжня бджілка, її зліт у 2026 році — це результат колосальної, титанічної праці.
На шляху до фіналу Ролан Гаррос вона виграла 9 матчів поспіль (враховуючи кваліфікацію), віддавши суперницям лише один сет. Поза кортом історія “Бджілки Маї” надихає ще більше. У 2021 році через психологічний тиск, травми та виснаження вона була змушена призупинити кар’єру, публічно зізнавшись, що бореться з важкою депресією. Теніс став для неї емоційно виснажливим, а власна самооцінка повністю залежала від результатів на табло. Вона пройшла тривалий процес відновлення, повністю змінила своє ставлення до життя та спорту і повернулася, щоб довести: у теніс можна грати з усмішкою та задоволенням.