Під скляним дахом: Злет Сільвії Плат до літературної слави з єдиним романом.

Сильвія Плат – відома американська романістка та авторка віршів, яка мала значний вплив на класичну літературу ХХ століття, хоча за життя надрукувала лише єдину збірку поезій “Колос та інші поезії” та один напівавтобіографічний роман “Під скляним ковпаком”. У жовтні 1962 року, за чотири місяці до того, як накласти на себе руки, вона писала матері: "Я – надзвичайно обдарована поетеса, у мене є все, я творю найкращі мої вірші, вони принесуть мені популярність". Про непростий творчий шлях поетеси, через депресію та особисті трагедії, розповідаємо далі.

Сильвія Плат

Реклама.

Під впливом батька

Сильвія Плат з’явилася на світ 27 жовтня 1932 року в Бостоні в сім’ї емігрантів. Її батько Отто Плат, німець, був видатним науковцем, дослідником бджіл, професором Бостонського університету. Мати Аурелія Шобер, австрійка, молодша за чоловіка на 21 рік, викладала німецьку мову в школі та підробляла в університеті. З дитинства Сильвія відчувала потужний вплив батька, дуже його шанувала, хоч і потерпала через його суворі методи виховання. І, як личить дочці професора, вона завжди ретельно вчилася, щоб бути кращою та виправдати сподівання Отто.

Коли Сильвії виповнилося 8 років, не стало її улюбленого татка. Вона вкрай важко пережила цю втрату. І з того часу Плат почала складати вірші та друкуватися в місцевому журналі. Майже все подальше життя вона невпинно намагалася осягнути образ батька.

Сильвія Плат з мамою та братом

Відносини поетеси з мамою були напруженими. Аурелія завжди приділяла більше уваги хворобливому синові Воррену, а після кончини чоловіка багато працювала, щоб забезпечити дітей. Сильвія ж знаходила розраду в науці та мистецтві, так і не перемігши синдром відмінниці. І хоча батька вже не було поруч, вона намагалася всюди бути найкращою: у школі Бредфорда отримувала найвищі оцінки, постійно публікувала вірші й оповідання, вигравала нагороди та гранти, була редакторкою шкільної газети, вступила до престижного коледжу Сміта, грала в аматорських виставах і навіть захоплювалася живописом. Так, Сильвія майстерно малювала пером і тушшю.

Стажування

Одним із найбільших досягнень 20-річної Сильвії Плат стала перемога на літературному змаганні й стажування в модному журналі “Mademoiselle” у Нью-Йорку. Події того літа 1953 року вона згодом детально зобразила у своєму єдиному напівавтобіографічному романі “Під скляним ковпаком”. Часті перепади настрою, які виникли після смерті батька, лише посилювалися. Зрештою, провівши насичений і емоційно виснажливий місяць у Нью-Йорку, дівчина повернулася додому зовсім розбитою.

Депресія

Вкрай пригнічена Сильвія закрилася в собі, втратила бажання творити, перестала вести щоденник (який вела з 12 років) і почала планувати суїцид. У романі вона згадує, як спочатку робила невдалі спроби порізати вени, повіситися та втопитися. Її спроба зі снодійним теж не вдалася.

Сильвію помістили до престижної психіатричної клініки Маклін у Бельмонті, яку оплатила заможна меценатка. У поетеси діагностували біполярний афективний розлад, який на той час лікували за допомогою електросудомної терапії (ці сеанси дуже яскраво описані в романі). Після року в клініці Сильвія все ж таки змогла повернутися до навчання: закінчила коледж з відзнакою, отримала стипендію Фулбрайта та вступ до Кембриджу. У Британії Плат змушена була наполегливо вчитися, страждала від холодного клімату, часто хворіла, а також переживала через розрив зі своїм коханим Річардом Сассуном. На тлі цих напружених подій у неї знову розвинулася депресія.

Любов і не тільки

У лютому 1956 року на одній із літературних зустрічей Сильвія знайомиться з обдарованим англійським поетом Тедом Х’юзом. Вона так писала про нього в листі до матері: “Я до смерті закохалася. Це кохання може завдати мені жахливого болю… Я відчуваю, що все, що траплялося зі мною в житті — читання книг, стосунки з людьми, вірші — усе це була робота з підготовки мене до цих почуттів”. Через кілька місяців стрімкого роману молоді поети зіграли весілля та вирушили у весільну подорож до Іспанії.

Успіх першої збірки Х’юза “Яструб під дощем” дав можливість подружжю на два роки переїхати до США. Плат влаштувалася до реєстратури психіатричної клініки (у якій свого часу лікувалася), а також відвідувала творчу майстерню при Бостонському університеті. У 1959 році поетеса завагітніла, і пара повернулася до Англії. Наступного року вийшла її перша прижиттєва збірка “Колос та інші поезії”, а 1 квітня народилася дочка Фріда. Окрім своїх материнських обов’язків, Сильвія ще виконувала роль секретарки, допомагала чоловікові з публікаціями, але й від власної творчості не відмовлялася. Можливо, найголовнішою проблемою їхньої пари стало те, що обидва митці були самодостатніми й не хотіли поступатися своїми амбіціями. Про їхні непрості відносини навіть зняли фільм – “Сильвія” (2003), з Ґвінет Пелтроу та Деніелом Крейгом у головних ролях.

Згодом Плат дізналася, що в Теда роман із дружиною квартиранта. Її звали Ася Гутман, вона була вже втретє одружена, займалася перекладами, малювала й писала вірші. Зрештою Тед покинув сім’ю, Сильвія з дітьми повернулася до Лондона. А наприкінці 1962 року вони подали на розлучення. Ці важкі часи в житті поетеси виявилися напрочуд плідними: за 70 днів вона написала роман “Під скляним ковпаком”, за кілька місяців — збірку віршів. Поезія Сильвії Плат останнього періоду — стала класикою американської літератури ХХ ст.

"Під скляним ковпаком", Сильвія Плат

Рано-вранці 11 лютого 1963 року Сильвія занесла дітям бутерброди та дві склянки молока, залишила у передпокої записку з проханням викликати лікаря, а потім зачинилася на кухні, засунула голову в духовку та ввімкнула газ. Поетесі було 30 років.

Ефект Сильвії Плат

Ефект Сильвії Плат — запропонована психологом Джеймсом С. Кауфманом назва закономірності, згідно з якою з усіх представників творчих професій поетеси найбільше схильні до психічних розладів. У 2001 році часопис The Journal of Creative Behavior опублікував його велике дослідження — Кауфман проаналізував життя понад 1620 письменників різних жанрів і 520 біографій ­жінок-митців. Психолог дійшов висновку, що серед творчих професій, доступних для обох статей, найбільшу схильність до психічних захворювань мають жінки, а саме поетеси.

Текст: Оксана Багрій