Літературні конкурси стали невід’ємною частиною сучасної видавничої справи. Все частіше на книжкових полицях з’являються твори, що здобули перемогу чи потрапили до фіналу престижних премій та змагань. Такі ініціативи відкривають нові імена в літературі, даючи можливість молодим авторам заявити про себе та знайти свою аудиторію.
Хто ж стоїть за конкурсом, який познайомив українських читачів із жанром готичного детективу та відкрив нових авторів? Як створювалися та відбиралися твори, що дозволили читачам зануритися у світ загадок, містики та несподіваних поворотів? Видання «Читомо» поспілкувалося з організаторами та учасниками конкурсу «Справжній готичний детектив» і ділиться деталями цієї ініціативи.
На перехресті жанрів
Готичний детектив – це унікальне поєднання двох відомих жанрів: горору та детективу. Їх об’єднує спільна основа – зіткнення героя зі злом та подальше дослідження його сутності.
Детектив зосереджується на тріумфі раціональності та логіки, де слідчий розкриває причини та обставини злочину. Натомість горор є ірраціональним і руйнівним, де усвідомлення зла призводить до божевілля, втрати чи загибелі.
Обидва жанри мають приховану моралістичність, засуджуючи пристрасті та пороки, що ведуть до катастрофи. Вони скептично ставляться до людської самовпевненості та виявляють «демонів» там, де їх найменше очікують.
У готичному детективі ці жанри зливаються: слідчий не завжди є професіоналом, а розслідування – не завжди головний елемент сюжету. Як зазначається в одному з описів: «навіть якщо ми спалимо кістки мерця, що став привидом, ми не “анулюємо” злочин. Навіть якщо герой з’ясує усі причини зла, навіть якщо його ліквідує, наслідки ворожого впливу мають незворотній характер: численні смерті, каліцтва, самогубства, самотність та розпач».
Як усе проходило?
Конкурс «Справжній готичний детектив» був започаткований українською спільнотою шанувальників горору «Бабай» спільно з видавництвом «Жорж». За словами однієї з організаторок, проєктної менеджерки видавництва «Жорж» та редакторки спільноти «Бабай» Серафими Білої, головна мета конкурсу – дати авторам можливість спробувати себе в новому жанрі.
«Це вже вдев’яте ми втілюємо подібну ініціативу. Цього разу ідею запропонувала кураторка детективного напрямку видавництва «Жорж» та, між іншим, фіналістка конкурсів «Бабая» Євгенія Кужавська. Ми вирішили поєднати традиційну горорну складову з детективною. Це стало викликом для авторів та нагодою спробувати себе в іншому жанрі з власними правилами», – зазначила Серафима.
Автори, які подавали свої роботи, мали дотримуватися повної анонімності, адже порушення цього правила вело до дискваліфікації. Попри це, конкурс «Справжній готичний детектив» здобув значну популярність: на розгляд було подано 214 робіт, що стало рекордом за кількістю оповідань для конкурсів великих творів.
«Конкуренція була шаленою, ми раз у раз ловили учасників на спробах обману, було багато переживань та суперечок. Проте автори активно коментували тексти, а ми вважаємо критику найважливішим аспектом наших конкурсів. Вона дозволяє авторам зростати, об’єктивно оцінювати свої та чужі тексти, і загалом гартує їх у справжніх митців», – додала Серафима.
Конкурс передбачав призовий фонд від видавництва «Жорж»: переможець отримав 10 000 гривень, автор другого місця – 7 000 гривень, а третього – 5 000 гривень. Також видавництво надало учасникам додаткові призи – сертифікати на придбання продукції видавництва на 2 000 гривень.
Крім того, усі твори учасників, незалежно від зайнятого місця, могли бути відібрані для публікації у збірках та фензінах «Бабая».
«Конкурс – це передусім майданчик для взаємодії авторів та можливості оцінити свій твір в конкурентних умовах, отримати конструктив від інших учасників і суддів. Це також можливість для ширшої аудиторії почути нові імена, які згодом стануть відомими в українській жанровій літературі», – зазначив один з організаторів, письменник та музикант Володимир Кузнєцов.
А хто переміг?
Лауреатами конкурсу «Справжній готичний детектив» стали троє авторів: Євген Товстоног з оповіданням «Трансплантолог», Маріка Горобець (Марія Каспарова) з «Якби сирени співали блюз» та Юлія Ільченко – авторка оповідання «Останній доказ».
За словами Євгена Товстонога, рішення взяти участь у конкурсі було не випадковим, адже майже все його літературне життя так чи інакше пов’язане з подібними ініціативами.
«Для мене це один зі шляхів трансформації автора-початківця у досвідченого письменника. Це ідеальне поле для експериментів, де автори отримують живий фідбек, бачать, як сприймають їхні тексти, що працює, що не працює, і чому саме так відбувається. Вони вчаться самостійно аналізувати чужі тексти, мають можливість порівнювати власні відчуття з відчуттями інших читачів», – ділиться Євген.
Автор також зазначив, що завдяки участі в конкурсі він отримав цінний досвід, який дозволив йому створювати кращі тексти та завжди бути готовим до творчих експериментів. З цим погоджується і Маріка Горобець:
Конкурс з’явився наступного дня після того, як до мене прийшла ідея рибальського містечка, що потопає в нафтовому бізнесі. Вирішила, що з цього вийде доволі цікавий експеримент – поєднати речі, які в будь-який інший час мені б і в голову не прийшло писати: промисловість і готика.
Як розповів Євген, його оповідання «Трансплантолог» розповідає про групу слідчих, які розплутують офіційну справу про насильство над жінками та дітьми.
«Це страшне явище, яке існує в нашому світі, у нашому суспільстві, можливо, навіть прямо зараз у сусідній квартирі чи будинку. Про нього потрібно пам’ятати. І завжди бути насторожі, щоб за можливості попередити злочин, вберегтися самому та потурбуватися про близьких. Реальний світ жорстокий, і в ньому не так часто, як би нам того хотілося, бувають добрі закінчення. Тому “Трансплантолог” – це оповідання-застереження та оповідання-нагадування», – розповідає автор.
Маріка Горобець розкрила деталі сюжету та ідеї свого оповідання: «Спочатку народилося місто. Похмуре, солоне місто, яке не мало шансів виявитися не готичним. Місто, яке колись було саме таким, яким хотів його бачити головний герой. А коли світ навколо почав змінюватися, він не встигав за ним, і саме тому з’явилася потреба це зупинити. Гадаю, що головний герой ніколи б не назвав свою діяльність «детективним розслідуванням», бо він просто шукав відповіді на питання, які його турбували. І в той час він розумів, що ці відповіді можуть йому не сподобатися. Саме це поєднання стало уособленням готичного детективу в моєму творі».
Авторка також зазначила, що планує продовжувати роботу в жанрі готичного детективу і вже має ідеї для нових творів.
Оголошення переможців відбулося 13 січня 2025 року під час урочистого заходу «Справжня готична вечірка».
«Досі важко осягнути, що це сталося насправді. Я дуже довго йшов до перемоги і десь вже навіть зневірився у власних силах. Але мрія здійснилася. Гадаю, що мій шлях може стати наочною демонстрацією, як завдяки конкурсній критиці, спілкуванню з однодумцями та роботі над помилками початківець за кілька років може стати переможцем конкурсу», – поділився Євген.
А що впливає на вибір переможців?
Відбирали роботи письменник та літературний критик Ростислав Семків і письменниця та авторка телеграм-каналу «Запекла книгожерка» Саша Павлова.
За словами Саші, найважливішими критеріями під час оцінювання оповідань стали:
- відповідність жанру;
- оригінальність сюжету, сетингу та персонажів;
- реалістичність;
- сміливість та відвертість;
- дотримання атмосфери;
- стиль написання.
Крім того, членкиня журі відзначила основні тенденції: «багато хто використовував традиційний сетинг замку, в якому сталося щось погане, та експлуатував теми привидів, кровної помсти тощо. Менш поширеними були спроби в гумор, здебільшого не дуже вдалі. І, на жаль, багато хто з авторів обирав писати не в українському сеттингу, і частіше за все це рішення було невдалим».
Члени журі також відзначили, що могло відіграти вирішальну роль під час вибору переможця: «“Трансплантолог” – брутальний, жорстокий текст, що зачіпає гостру тему і вражає авторською сміливістю. “Якби сирени співали блюз”, своєю чергою, має досить затертий концепт, але те, як авторка розкриває тему і як майстерно пише цю історію, робить оповідання гідним відзнаки. “Останній доказ” має більш традиційні мотиви, але все ж вразив нас майстерністю написання та впевненістю автора у своєму стилі».
Горор-спільнота «Бабай» традиційно проводить конкурси двічі на рік: конкурс коротких оповідань на 666 слів та конкурс великих текстів (від 20 000 до 60 000 знаків). Слідкуйте за оновленнями та долучайтесь за посиланням.