Інформація про показ Costume Art в Метрополітен-музеї.

10 травня в Метрополітен-музеї відкривається одна з найбільш очікуваних експозицій року – “Мистецтво костюма”, організована Інститутом костюма. Відтепер музей моди функціонуватиме в оновлених Condé M. Nast Galleries, які знаходяться поруч із Великим залом Метрополітен. Галереї займають площу в 1100 квадратних метрів – це наймасштабніше перетворення за всю історію The Met.

Реклама.

Мода – це мистецтво? Чи є мистецтво модою? Відповідь на ці питання спробують знайти в травні на виставці Costume Art Інституту костюма Метрополітен-музею. Цьогоріч Інститут костюма нарешті розширює свої володіння та розміститься в новій великій споруді, що прилягає до Великого залу Метрополітен-музею. “У певному сенсі мода об’ємніша за мистецтво, — стверджує куратор Інституту костюма Ендрю Болтон. — Вона охоплює наші життєві враження — єдина форма вираження, здатна на це”.

Відтепер мода буде в серці одного з найбільш відвідуваних музеїв Нью-Йорка, орієнтовно між єгипетськими залами на півночі та грецькою і римською експозиціями на півдні. Саме там, у персональному просторі, галерея Condé M. Nast Інституту костюма представить “Мистецтво костюма” — експозицію, яка вивчає та прославляє вбрання, демонструючи одяг і предмети з більшості збірок музею.

“Взаємозв’язки між модою та мистецтвом значно видозмінилися в нашу епоху, — запевняє художник Мауріціо Каттелан, один із декількох кураторів, з якими я спілкувалася про новий музей Метрополітен під час створення цієї статті. — Мода більше не потребує схвалення у мистецтва, а мистецтво більше не робить вигляд, що не помічає моду. Вони усвідомили, що їх об’єднує однакова пристрасть: тіло, влада, прагнення, статус. Саме в Музеї Метрополітен мода перейшла від сприйняття себе як ремесла до мистецтва розповіді. Виставки дедалі менше схожі на гардеробні кімнати і дедалі більше — на дискусії. Саме в цьому переході від предмета до ідеї мода стає цікавою”.

“Вплив Інституту костюма та його виставок значно збільшився за останні 30 років”, — констатує дизайнер Майкл Корс. Коли я запитую, як мистецтво та творці вплинули на його діяльність, він називає імена, від Марка Ротко до Джона Сінгера Сарджента та Джорджії О'Кіф. “Ці митці розкрили людям очі на взаємозв'язок між модою та всім — від попкультури до політики та мистецтва. Що мода — це більше, ніж просто вбрання, яке ви носите щодня”.

Те, що Інститут костюма тепер має власну будівлю, є цілком закономірним рішенням. Над архітектурним задумом працювала бруклінська фірма Peterson Rich Office. Керівники, Натан Річ і Міріам Петерсон, — подружжя, чиє перше побачення відбулося в Метрополітен-музеї, — поринули в історію музею. Досліджували Великий зал, розмірковували, як він може вести до галерей, як туди проникатиме світло. Своїм завданням вони бачили створення нового міського шляху до моди і тісно співпрацювали з Болтоном.

Болтону потрібен був багатофункціональний простір з регульованим освітленням і незалежним живленням, але розміром з грецькі чи римські галереї. “Це мав бути рухомий виставковий простір, який би безперервно змінювався, — пояснює Річ. — Водночас він мав створювати відчуття, ніби завжди тут був”. Нові галереї площею майже 3660 квадратних метрів поділені на п’ять взаємопов’язаних зон. Світла сіро-біла кам’яна підлога, балкові перекриття та венеційські штукатурні стіни створюють в них унікальну атмосферу.

Будь-які обмеження та перешкоди зникають на новій виставці, підготовленій Болтоном. За своєю ідеєю “Мистецтво костюма” є всеосяжним проєктом, а головною ідеєю є людське тіло та те, як його відображали — одягненим, роздягненим, прикрашеним, уславленим, зраненим і оплакуваним. У серії вражаючих, іноді навмисно контрастних зіставлень виставка об’єднує предмети та зображення з одягом: грецький кухоль 460 року до н. е. з сукнею 1920-х років Fortuny; графіка “Людина скорботи з розпростертими обіймами” Альбрехта Дюрера з піджаком “Мученик кохання” Вів’єн Вествуд; сукня для променаду 1883 року; скульптури Жана Арпа та Генрі Мура з ансамблями Рей Кавакубо для Comme des Garçons. Виставка розкриває тривалий та взаємовигідний зв’язок між мистецтвом і модою, доводячи, що вони є різними, але рівноцінними формами творчості.

“Я прагнув представити моду як призму, крізь яку можна дивитися на мистецтво, — ділиться Болтон. — Щоб поєднання були іноді формальними, іноді ідейними, іноді політичними, іноді комічними, іноді глибокими, а іноді легковажними. Об’єднання одягу й витвору мистецтва породжує нові значення. Я хочу акцентувати на цьому. Це ніби один плюс один дорівнює трьом… Сподіваюся, виставка дасть відвідувачам можливість встановити ці зв’язки за межами чотирьох стін музею”.

“Мене вразило, як представлення моди в Метрополітен-музеї з архівної перетворилося на більш захопливу, майже кінематографічну, — зазначає художниця Лорі Сіммонс. — Виставки набули вигляду перформансу — зі своїм сюжетом, атмосферою, психологією. Музей показує, що тіло — одягнене, стилізоване, поставлене — таке ж цінне, як будь-яка стародавня реліквія. Розташування відділу моди поруч із єгиптянами та навпроти греків і римлян — не порушення порядку, а відновлення справедливості. Музей визнає: те, що ми носимо, також є артефактом цивілізації”.

Насамкінець, я спитала свого чоловіка, журналіста та мистецтвознавця Келвіна Томкінса, автора історії Метрополітен-музею “Купці та шедеври”, як запитувала всіх: чи може костюм бути мистецтвом, а мистецтво — модою? Він відповів категоричним “Так!” і додав: “По суті, ці два поняття настільки близькі, що не можуть не бути одним цілим”.

За матеріалами Vogue.com

Авторка тексту: Доді Казанджян

Фотограф: Ітан Джеймс Грін

Стилістка: Аманда Харлеч