Травень — місяць інформування про психічне здоров’я. У час, коли воєнний досвід зачіпає кожного, ділитися власними відчуттями та переживаннями стає елементом культури піклування про себе. Саме про це — об’єднання Джамали, медіаплатформи MEGOGO й мережі осередків ментального здоров’я "ПОВЕРНЕННЯ", в рамках якого було відзнято особливий лайв альбому “Рух мій”.
Проєкт розроблено командою медіа-сервісу MEGOGO разом з мережею центрів психічного здоров’я "ПОВЕРНЕННЯ", котру заснували Віктор та Олена Пінчуки з метою підтримки військовослужбовців, ветеранів та їхніх сімей. На даний момент це вже 15 установ, що надають безкоштовні послуги по всій державі. Премʼєру присвячено місяцю підвищення обізнаності про ментальне здоров’я, щоб акцентувати на важливості піклування про власний внутрішній світ.
Реклама.
Продовженням даного проєкту стала бесіда Джамали з Микитою Архиповим, керівником одеського центру “ПОВЕРНЕННЯ”. Разом з фахівцем Джамала розмірковує про почуття, розвиток витривалості та про те, чому інколи саме музика допомагає висловити те, на що ще не вистачає висловів.
У ваших композиціях завжди надзвичайно багато емоцій. Чи відчуваєте ви, що спів сприяє вам переживати те, що іноді важко передати словами?
Джамала: Власне спів і допомагає мені долати будь-які труднощі. Можливо навіть відстежити певні етапи мого життя: пошук гармонії, страждання — все, що в мене є, я можу доносити через власні композиції. Коли не вистачає фраз, щоб описати свій стан, в пригоді стає мотив, що здатний передати найдрібніші нюанси емоцій. Музика – мій особистий засіб самолікування.
Як ви даєте раду з моментами, коли емоцій стає надто багато?
Джамала: Я не боюся бути вразливою, сумувати чи демонструвати власні почуття. Мабуть, цим я зобов’язана своїм батькам, бо у нас ніколи не було таких стереотипів в сім’ї, що ти мусиш бути міцною, триматися чи ніколи не виявляти слабкість на публіці. Я звичайна людина. Саме ця відвертість перед собою дає мені змогу рухатися вперед, не накопичуючи зайву напругу.
Микита Архипов: Переживання емоцій по суті є важливим механізмом психічної адаптації, регулювання стресу та збереження цілісності. Коли ми усвідомлюємо та переживаємо емоції, в результаті ми маємо можливість інтегрувати набутий досвід та пережити емоційну реакцію. І навпаки, постійне придушення та уникнення емоцій часто проявляється через підвищений рівень тривоги, емоційне виснаження, роздратованість, психосоматичні розлади та депресивні стани.
Якщо говорити про витривалість — що сприяє відновленню після значних потрясінь?
Джамала: Вода. Мені дуже допомагає море, океан, озеро, потік. Дехто полюбляє гори, а я люблю воду. Вода неначе забирає на себе усю втому та зайві роздуми. Для мене це найкращий метод перезавантажитися та віднайти новий ресурс.
Коли стає неспокійно або скрутно, що ви робите?
Джамала: Намагаюся це обговорити з чоловіком, з подругою, товаришами, щоб передусім підтримати себе. Важливо нагадати собі в такі хвилини, що будь-який шторм тимчасовий, і я маю право на ці відчуття.
Микита Архипов: Стійкість в контексті психічного здоров’я — це здатність психіки зберігати функціональність, пристосовуватися та відновлюватися після стресу, втрати чи тривалого емоційного навантаження. Вона забезпечує можливість пережити острах, неспокій, печаль або виснаження, водночас відновлювати внутрішню гармонію, здатність діяти, забезпечує контроль, оцінку ситуації та поведінкову регуляцію. Це не про вроджений “міцний характер”, не про “бути завжди сильним” — це про особливість психіки, яка формується під впливом досвіду, соціальної підтримки, навичок саморегуляції та психотерапевтичної роботи.
У важкі часи, що є тим мінімумом, який допомагає триматися?
Джамала: Це час для себе: піти на спорт, переглянути улюблений фільм, поласувати смачною їжею чи навіть просто зустрітися з друзями на каву.
Що допомагає вам повернути відчуття балансу або зменшити напруження?
Джамала: Зменшити напругу в тілі фізично допомагають йога, пілатес, стретчинг і масаж. Тепла ванна чи душ теж підходять, якщо зовсім не вистачає часу на повноцінне тренування.
Де ви знаходите ресурс поза музикою? Що вас надихає у звичайному житті?
Джамала: В мене все поєднано з музикою, я не знаю, що таке буденність без неї. Музика присутня завжди: діти грають на піаніно, ходять на хор або ми разом дивимося якісь музичні мультики. Тобто мені важко сказати, чи взагалі потрібне мені існування без музики, адже вона — це і є мій головний ресурс.
Микита Архипов: Звернення до мистецтва – один із найбільш адаптивних способів сублімації напруги. Мистецтво творить безпечний символічний простір, надає можливість виразити почуття, які складно або неможливо передати. За допомогою музики, живопису, літератури, танцю можна структурувати внутрішній досвід, надати змісту переживанням, інтегрувати травматичні чи суперечливі події, вивільнити накопичене напруження. Власне тому сьогодні широко використовується арттерапія в сучасній психотерапії. Суть її полягає не в художньому результаті, а в самому процесі вираження переживань.
Чи був у вас момент, коли ви відчули: “Мені важко самій”? Що тоді стало опорою?
Джамала: Так, це було, коли тільки розпочалася війна: я багато гастролювала з концертами, і мені було дуже нелегко на самоті. Траплялися такі моменти, що я плакала від розпачу — приміром, коли не могла замовити таксі після виступу в Амстердамі до аеропорту. Тоді я просто зателефонувала чоловікові, і він викликав мені це таксі з Києва. І це якраз було тією підтримкою в той момент, мій чоловік.
Чи є у вас власні внутрішні питання, які сприяють зрозуміти, в якому ви стані?
Джамала: Мій основний показник, що я точно вже стомилася, — коли мене дратують люди. Я дуже люблю людей, завжди з ними контактую, я для них і про них. І ось коли мені стає важко спілкуватися, в цю мить я усвідомлюю, що межа перейдена. Тоді мені потрібно просто залишитися наодинці з собою, щоб відновитися.
Як з плином часу змінювалося ваше відношення до психологічної підтримки чи терапії?
Джамала: Я звернулася за допомогою, коли мені було дуже важко прийняти своє тіло після третіх пологів. Тоді було багато критики, що я дуже погладшала й що це “не личить співачці”. Коли я поговорила про це з психотерапевтом, мені справді стало легше. Зрештою, я усвідомила, що люди, які критикують, часто просто самостверджуються, завдаючи болю іншим. Терапія допомогла мені створити внутрішній захист та повернути любов до себе.
Микита Архипов: Людина не завжди може об’єктивно оцінити власний психоемоційний стан. Звернення до спеціаліста не є ознакою безсилля — це вияв психологічної зрілості та відповідальності за власний ментальний стан. Це не про “перетерпіти”, не про “воно саме мине”, а про можливість подальшого комфортного життя. Фахівець допоможе навчитися краще розуміти себе, запобігти переходу проблем у хронічну форму, відновити адаптивне функціонування, навчитися екологічно проживати емоції, а не накопичувати їх.
Що б ви сказали людям, які зараз переживають виснаження, проте бояться звертатися по допомогу?
Джамала: Слід просити про допомогу, не стримуйте все в собі. Розпочніть діалог із близькою людиною: мамою, татом, чоловіком або дружиною, братом, сестрою чи подругою. Має ж бути хтось поруч, кому ви довіряєте. Почніть з малого, не бійтеся виглядати слабкими. В крайньому разі ви зрозумієте, що вас не чують, але вже зробите цей важливий крок до власного спасіння. Не бійтеся!
Про мережу центрів "ПОВЕРНЕННЯ"
Центри "ПОВЕРНЕННЯ" працюють із наслідками бойового стресу, ПТСР, тривожними та депресивними станами, травматичним досвідом, втратою та іншими станами, пов’язаними з війною. Допомогу надають мультидисциплінарні команди фахівців. Сьогодні центри мережі функціонують у Вінниці, Дніпрі, Житомирі, Івано-Франківську, Києві, Кропивницькому, Луцьку, Одесі, Полтаві, Рівному, Тернополі, Ужгороді, Хмельницькому, Черкасах та Чернігові.
Психологічна інклюзивність є основою роботи центрів "ПОВЕРНЕННЯ": простір, комунікація та підходи до терапії вибудовуються так, аби людина почувалася безпечно, гідно та могла говорити про важкий досвід без побоювання осуду. Дізнатися більше: https://povernennya.org/