Міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал” у Києві триває з 28 по 31 травня. Представляємо до уваги новинки, варті вашої уваги: від культового роману Кобо Абе “Жінка в пісках” до оновленого видання збірки Ірени Карпи “Добро і зло” та добірки есеїв Оксани Забужко.
“Жінка в пісках”, Кобо Абе
Реклама.
“Основи”
“Опівнічні діти”, Салман Рушді
Однією з найочікуваніших новинок “Книжкового Арсеналу”, що триватиме з 28 по 31 травня, є роман “Опівнічні діти” видатного британського автора Салмана Рушді. Твір, відзначений Букерівською премією у 1981 році, приніс письменнику всесвітню популярність та статус класика літератури.
Основою сюжету є незвичайна випадковість: головний персонаж, Селім Сінай, народжується в ніч проголошення незалежності Індії, 15 серпня 1947 року, рівно опівночі. Разом з ним на світ з’являються інші “опівнічні діти”, кожен з яких наділений особливим даром. Завдяки своїй телепатичній здатності, Селім здатен проникати в думки інших і прагне створити своєрідний ментальний конгрес. Однак цей магічний елемент переплітається з реальністю: кожен крок героя відбивається на долі країни, а його особисте самопочуття та успіхи тісно пов’язані з переживаннями Індії, її розчаруваннями, конфліктами та релігійними розколами.
“Фабула”
“Час давнього бога”, Себастьян Баррі
“Час давнього бога” – це роман ірландського літератора Себастьяна Баррі, який у 2023 році був включений до довгого списку претендентів на Букерівську премію та отримав високі відгуки критиків за свою глибоку емоційність та змістовність.
Том Кеттл, колишній поліцейський, оселяється на пенсії в прибережному селищі Долкі, розташованому на південь від Дубліна. Він проживає у прибудові до стародавнього замку, шукаючи усамітнення після численних втрат: його дружина Джун та двоє дітей, Вінні й Джо, вже покинули цей світ. Том веде спокійне, самотнє життя, але одного вечора до нього звертаються колишні колеги з проханням про допомогу у розслідуванні давньої справи. Том змушений зіткнутися з подіями минулого, які він відчайдушно намагався забути. Справа, яку він вивчав у 1960-х роках, стосується католицьких священиків, підозрюваних у сексуальних проступках. Це розслідування повертає Тома до його власних травм і спогадів про дитинство, проведене в притулку для сиріт.
Стиль написання Себастьяна Баррі відзначається поетичністю та ліризмом, його оповідання розвивається неквапливо, а поєднання реалістичності з містичними елементами створює атмосферу напруження та таємничості. Спогади Тома Кеттла переплітаються з потоком його свідомості, відкриваючи внутрішній світ героя відверто, жорстко та захоплююче, викриваючи найглибші його переживання.
“Видавництво Старого лева”
Ірена Карпа “Добро і зло”
“Добро і зло” – це оновлене видання двох повістей Ірени Карпи, які вперше побачили світ у 2008 році і вже тоді вразили читачів своєю щирістю та прямотою.
“Привиди моєї школи” – це розповіді про шкільні роки, про перші кроки на шляху до зрілості, перші закоханості та драми, маленькі дитячі радощі, про дружбу, яка здавалася вічною. Тут дитинство представлене простим і справжнім, таким, яким воно було у провінційному містечку 1990-х років. Друга повість – “Планета тьолок” – пропонує інший, вже дорослий і часом провокативний погляд: це роздуми про жіночий досвід, стосунки з чоловіками, тілесність. Тут пошук себе у світі необмежених можливостей одночасно відлунює самотністю та викликом.
Ця книга – про дорослішання та самоствердження, про пам’ять без прикрас і про ті тіні минулого, які часто залишаються з нами надовго.
“Видавництво Старого Лева”
“Т – щастя”, Артем Чапай
“Видавництво: 21”
“Ми, люди”, Ірина Тишкевич
“Книголав”
“Облога Маріуполя”, Євген Малолєтка
“Облога Маріуполя” – це не лише надзвичайно важлива книга, що розповідає про облогу міста очима свідка – журналіста та фотографа Євгена Малолєтки, який разом із колегами Мстиславом Черновим та Василісою Степаненко провів перші 20 днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну в оточеному місті, але й справді захопливе видання. Малолєтка є не тільки блискучим фотографом, а й талановитим автором: його стиль лаконічний, сильний, прозорий та різкий, у дусі Гемінґвея. У книзі він описує не тільки події, а й побутові деталі, спілкування з колегами, людей навколо, те, що бачив, чув і пережив.
Ця книга – про відповідальність документаліста, про цінність кожного кадру та про виклики, з якими стикається фотограф під час роботи. Автор звертається до людей і пише для них, розповідаючи про силу і слабкість, про народження та смерть.
Ukrainer
“Наша Європа”, Оксана Забужко
“Комора”
“До побачення, телебачення”, Емма Антонюк
“Лабораторія”
“Човни”, Володимир Станчишин
“Віхола”