Це добірка не про “хіти сезону”, а про роботи, яким судилося стати визначними віхами в українському культурному середовищі. Будь-яка книга тут або культового статусу, або удостоєна нагород, або така, що пробуджує пристрасть до високоякісної літератури. У переліку є і значні романи, що вже стали надбанням, і тексти про епоху, згадку, втрати, ставання дорослим. Спеціально для vogue.ua Олександра Скребцова, книжковий фахівець та авторка каналу "Начитана", відібрала сім опусів, на які дійсно варто очікувати у 2026-му.
Реклама.
“Нескінченний жарт”, Девід Фостер Воллес
Роман-феномен, який величають одним з головних творів свого часу. Воллес одним із перших відверто заявив, що нас знищить не атомна зброя чи прибульці, а невпинне споживання інформації. Він пише про залежність, розваги, депресивні стани, спорт та медіа як дурман, що руйнує нервову систему. Роман необхідно прочитати не заради формальності, а щоб побачити нашу епоху в усій її сутності.
“1913. Літо століття”, Флоріан Іллієс
Панорама життя культурної Європи напередодні Першої світової війни. 1913-й рік став часом, коли Коко Шанель повернула “жіночому тілу свободу”, а Марсель Пруст видав перший том “Втраченого часу”, коли Мондріан, Матісс і Шиле віднаходять власний стиль, а Сталін випадково зустрівся з Гітлером, прогулюючись Віднем. Це рік-епоха, рік-явище, який можна відчути всією душею.
“Опівнічні діти”, Салман Рушді
Цей роман не лише отримав Букера, але й “Букера Букерів” як найкращий серед усіх переможців. Це родинна епопея, у центрі якої — Салем Синай, що з’явився на світ у момент здобуття Індією незалежності, тому його доля буквально переплітається з історією країни. У романі безліч магії, і це не просто прикраса, а спосіб висловити правду про пам’ять, владу та ідентичність поглядом індійця.
“Рік магічного мислення”, Джоан Дідьйон
Дідьйон створює нон-фікшн, який давно вже отримав статус сучасної класики. Цей твір вважається одним із найбільш правдивих текстів про втрату та скорботу. Авторка описує стан, коли розум тримається за незначні ритуали та дивні надії, начебто таким чином можна відмінити втрату. Її стиль стриманий, майже журналістський, тому вражає глибше, ніж будь-яка “лірика”.
“Неймовірні пригоди Кавалера і Клея”, Майкл Чабон
Роман — володар Пулітцерівської премії. Чабон бере світ коміксів і трансформує його на масштабну історію про товаришування, травму, кохання і силу мистецтва. Двоє кузенів створюють супергероя в Америці часів Другої світової. Здавалося б, не на часі, але саме ця фантазія допомагає вижити, коли дійсність стає нестерпною. Захоплива книга, що читається легко, а говорить про важливе.
“Lonely Castle in the Mirror”, Мідзукі Цудзімура
Чарівна алегорія про підліткову самотність та відчуженість. Про дітей-ізгоїв, які з різних причин вибули зі школи та суспільного життя й замкнулися у своїх кімнатах. І ось їм відкривається шлях до загадкового замку за дзеркалом, де вони знаходять притулок. Ця робота розкриває тему тривоги, цькування і відчуття “я не такий” без зайвої дидактики, з теплотою та ніжністю.
“Контур”, Рейчел Каск
Оповідь про письменницю Фей, яка переживає розрив і намагається зібрати себе по частинах. Каск вибудовує текст як низку розмов: головна героїня ніби відходить у тінь, а на перший план виходять зізнання, спогади та чужі історії. Та саме через монологи сторонніх людей вимальовується “контур” Фей. У такий спосіб авторка говорить про втрату ідентичності та шлях до її відродження.