15 січня в український кінопрокат виходить стрічка “Марті Супрім. Геній комбінацій”. Це пригодницька комедія про Марті Маузера — завзятого фантазера з Нью-Йорка 1952 року, який прагне перетворити пінг-понг із незначного захоплення на шлях до власної популярності. Марті чудово зіграв Тімоті Шаламе.
Для нової кінострічки “Марті Супрім. Геній комбінацій” художниця по костюмах Міяко Белліцці намагалася думати масштабно — так само, як і головний герой. Для цього їй було необхідно знайти відповідь на головне питання: яким Марті Маузер (Тімоті Шаламе) хоче показатися суспільству?
“Це не завжди той, ким він є в дійсності”, — зазначає Белліцці. На початку кінофільму Маузер — продавець взуття з Нижнього Іст-Сайду епохи 1952 року, який вважає себе найкращим гравцем у пінг-понг у світі. Проте в цій захопливій психологічній оповіді про персонажа, що прагне до величі, покладаючись на мрію, силу волі та харизму, вбрання стає повноцінним інструментом: воно формує зовнішність та втілює головний принцип героя — вдавай, доки не досягнеш результату.
Амбіції Марті — колосальні. Перше, що на це вказує, — сірий костюм у прозорому чохлі з хімчистки. Персонаж демонструє його перед колегою по взуттєвій лавці, який має більш приземлені прагнення, і заявляє, що придбав його спеціально для міжнародного турніру. Саме цей елемент, на думку Белліцці, найбільш точно відображає вдачу Марті: “Такий одяг носить людина, якою він мріє бути”.
Реклама.
Режисер Джош Сафді запропонував Белліцці цю роботу після їхньої співпраці над двома попередніми фільмами — “Неограновані діаманти” (2019) та “Добрий час” (2017), які він зняв разом із молодшим братом Бенні Сафді. (З того часу вона також працювала над картинами “Привіт, смутку” (2024), “Історія звуку” (2025), а ще над серіалом HBO “Сцени з подружнього життя” (2021).
“Це улюблена епоха Міяко, тому я був радий, що звернувся саме до неї, — пригадує Сафді. — Між нами виникла особлива взаємодія”.
Як справжня ньюйорківка, Белліцці з особливим натхненням створювала вигляд Нижнього Іст-Сайду, з якого починається кінофільм. “Це світ Марті, тому я розмірковувала про життя в мегаполісі та про те, що на нього впливає, — ділиться вона. — Хто його взірці в районі? На кого він прагне бути схожим? І ким він точно не хоче ставати?”.
Серед таких “антиприкладів” — представники кримінального світу, з якими Марті зв’язується, адже й сам бере участь у сумнівних оборудках. Силует його костюма, до речі, віддзеркалює вбрання гангстера-кінолога, якого грає культовий нью-йоркський режисер Абель Феррара. Сафді почув про кравця з Нижнього Іст-Сайду, клієнтами якого були єврейські мафіозі. Довжина крокового шва служила показником багатства: чим більше грошей — тим більше тканини. Цей прийом точно передавав і амбіції Марті, і гангстерську манеру вихвалятися та демонструвати свою “крутість”. Для Сафді також було суттєво, щоб сорочки Марті залишалися об’ємними й легкими та підкреслювали його неповторну індивідуальність. Згодом стало зрозуміло, що Шаламе потрібні підплічники — без них у костюмах він скидався на студента. “Коли ми знайшли правильний силует, він повністю змінив присутність актора в кадрі — навіть його ходу”, — констатує Белліцці.
“У Нижньому Іст-Сайді в той час люди носили речі ще з 40-х, — відмічає Сафді, порівнюючи тогочасне бачення про цінність вбрання з теперішнім ставленням до автомобіля із середнім терміном експлуатації у 12 років. — Міяко вважала, що Нижній Іст-Сайд слід показувати так, ніби він застряг у минулому, тоді як Верхній Іст-Сайд — це зовсім інший, сучасний світ, де панують мода й розкіш”.
Щоб відтворити цей “вищий” світ, у якому живе колишня голлівудська зірка Кей (Ґвінет Пелтроу), команда зверталася до ранніх колекцій Balenciaga та Dior — модних домів, заснованих саме в той період. “Міяко говорила про лаконічність і чистоту ліній того часу, про зародження модерну. Вона навчає мене всього цього”, — з посмішкою додає Сафді.
Белліцці, яка починала професійну діяльність як фешн-стилістка, створила все — від костюмів Марті й Кей до одягу десятків підлітків у боулінгу в Нью-Джерсі та мешканців готелю на годину, не кажучи вже про форму для 16 національних збірних із настільного тенісу. Кожна команда має індивідуальний силует поло та нашивки; для деяких країн вона знаходила референси, для інших — вигадувала все з нуля. “Це справжній доказ обізнаності Міяко, — запевняє Сафді. — Я в захваті від кадру, де видно всіх гравців разом, проте він швидко змінюється іншими, тому глядач не встигає оцінити розмах створеного всесвіту”.
Більшість костюмів шили на замовлення, бо для Сафді та Белліцці було важливо, щоб одяг був поношеним і відображав прожите життя. “Коли ми виготовляємо його самостійно, — пояснює вона, — то можемо зістарити його й надати правдивості образу. Я вірю, що люди оцінять автентичність і надихнуться цими костюмами”. Сафді особливо виділяє фіолетовий в’язаний светр, у якому подруга Марті Рейчел (Одесса Езайон) працює в зоомагазині: “Це річ, яка витримає роботу з брудом, однак її колір все одно підкреслює чутливість героїні”.
Костюми Марті й Рейчел у сцені подорожі до сільського Нью-Джерсі, яку Сафді називає “епізодом Бонні й Клайда”, вплинули навіть на режисуру. Фотографія 1920-х років із міською парою в кабріолеті серед природного ландшафту надихнула на створення бордово-шоколадного костюма Марті та бежево-коричневої картатої сукні-сорочки Рейчел із матроським коміром. “Вони одягнені так, ніби приїхали з міста в село та замишляють щось лихе, — стверджує він. — Коли я думаю про кінофільм, то бачу саме цю пару — міських аферистів у провінції”.
Процес створення костюмів починався в офісі, заваленому тисячами фотографій. “Там завжди грала музика, не було вікон, й актори могли поринути в роль, ні на що не звертаючи уваги, — розповідає Сафді. — Міяко приносила рейл з одягом, у якому бачила персонажів, і спостерігала, до чого вони тягнуться”. Шаламе вибрав пару червоних шкіряних рукавичок — і тоді Белліцці промовила: “Це буде приголомшливо: ти в червоних рукавичках їси хот-дог на вулиці”.
Сафді сподівається, що образи з кінофільму стануть по-справжньому популярними й люди вдягатимуться в них на Гелловін. Цього року він уже зустрічав декількох Марті: “окуляри з вусами, широка розлітна сорочка й біла майка під нею” — саме в такому вбранні персонаж тікає від поліції. “Ми постійно міркуємо, як передати сутність героя іконічно — так, щоб образ легко відтворювався навіть у бюджетному гелловінському костюмі”, — резюмує режисер. Мрія, цілком гідна самого Марті.
Текст: Lisa Wong Macabasco
Більше на vogue.com