В українському прокаті з’явилася стрічка “Марті Супрім. Геній комбінацій” з Тімоті Шаламе в головній ролі. Це розважальна комедія, що розповідає про молодого чоловіка, який намагається стати професійним атлетом із настільного тенісу. Кінокритикиня Соня Вселюбська пояснює, як артисту зрештою вдалося досягти приголомшливого успіху завдяки цій дивовижній грі.
Зрештою, Тімоті Шаламе здобуває професійне визнання, якого так довго домагався. 30-річний американський актор з юності старанно прокладав шлях до вершин акторської майстерності. Розпочавши діяльність у телевізійному серіалі “Homeland” у 2012 році, він відразу перейшов у кіно, не маючи жодного прагнення повертатися на телебачення. Значний прорив у Шаламе відбувся після ролі у знаковому фільмі Луки Ґуаданьїно “Назви мене своїм ім’ям”, що привернуло увагу до його драматичного обдарування та яскравої зовнішності — характеристик, які Голлівуд особливо високо цінує в його віковій категорії.
Реклама.
З тих пір, Шаламе встиг співпрацювати з багатьма визначними режисерами, такими як Дені Вільньов, Ґрета Ґервіґ, Вес Андерсон і Крістофер Нолан. Він також зумів закріпити за собою статус екранного секс-символа, стати обличчям Bleu de Chanel і навіть виділив час на побудову відносин із Кайлі Дженнер. Бракувало лише одного — важливих професійних відзнак, відсутність яких тиснула на актора відповідно до тривалості кар’єри та збільшення масштабу проєктів.
Ці розчарування стали очевидними рік тому, коли актор щиро бажав отримати “Оскар” за свою гру Боба Ділана у фільмі “Цілковитий незнайомець”. Біографічні фільми, з їхніми виснажливими перевтіленнями та підготовками, завжди вважалися надійним шляхом до статуетки. І хоча актор довго навчався грати на гітарі, вдосконалював вимову та манери Ділана і носив складний грим на носі, врешті програв Едрієну Броуді. Насправді це не вперше, коли роль вимагала від Шаламе значних зусиль — для “Назви мене своїм імʼям” він вивчав італійську, для “Дюни” заглибився у вигадану мову всесвіту, для “Вонки” брав уроки вокалу. Проте його відданість залишалася недооціненою — загалом Шаламе упустив дві премії “Оскар”, чотири “Золоті глобуси” й чотири BAFTA. “Люди можуть називати мене позерством, казати що завгодно”, — зізнається він у відвертому інтерв’ю для Vogue, демонструючи свою неприязнь до поразок.
Розуміючи, що акторська діяльність вимагає готовності до частих відмов, він врешті знайшов силу опору в протилежному — у непохитній, майже зухвалій самовпевненості, яка згодом закріпилася за ним як відмітна особливість. У певному сенсі Шаламе розвинув спортивний інтерес до перемоги, який зумів майстерно трансформувати у втілення головного персонажа фільму “Марті Супрім. Геній комбінацій”. Ця роль — найпривабливіша й водночас найбільш самореферентна у його доробку. “Це був мій справжній образ, допоки в мене не з’явилося бодай якоїсь кар’єри”, — відзначає актор.
Фільм американського режисера Джоша Сафді було представлено як історію про Марті Рейсмана — нью-йоркську особистість 1950-х років, відомого гравця в настільний теніс і афериста. Джош, раніше відомий завдяки спільній роботі з братом Бенні (який потім презентував фільм “Незламний”), виділився як майстер тривожного, напруженого й стилістично вивіреного кіно про маргінальних людей у великому місті (“Гарні часи”, “Неграновані коштовності”). Після початку індивідуальних шляхів братів стало очевидно, хто з них відповідав за драйв і швидкість. Якщо Бенні більше концентрувався на психологічному стані та романтичних відносинах, відтворюючи історію Марка Керра на екрані, то Джош у своєму фільмі максимально виключив елементи байопіку, натомість створивши розважальну стрічку, присвячену Нью-Йорку та молодій мрії як поняттю.
У центрі фільму — 23-річний юнак Марті Маузер, єврейський хлопець із природним талантом до настільного тенісу та шахрайства. Мріючи стати видатним міжнародним атлетом, він накопичує гроші на участь у світових турнірах, але рідні, борги, гангстери та колишні постійно ускладнюють цей шлях. Марті терміново потрібно з нічого отримати кошти на черговий турнір у Токіо — задача, що здається надзвичайно важким випробуванням. Проте самовпевненість, удача та харизма дозволяють йому розігрувати будь-які комбінації та підпорядковувати сувору реальність власній наполегливості.
Робота над “Марті Супрім. Геній комбінацій” розпочалася досить давно. У 2018 році дружина та продюсерка режисера показала чоловікові копію мемуарів Марті Рейсмана, на що той відповів, що хоче зняти фільм “у цьому світі”. Саме тому “Марті Супрім. Геній комбінацій” не занурюється в тонкощі реального життя Рейсмана, а Джош Сафді навіть змінює прізвище героя. По суті це кіно про настільний теніс лише формально. Постать спортсмена скоріше стає порталом у соціальне середовище 1950-х, на яке Сафді дивиться з особливою прихильністю, використовуючи його як засіб для створення розважальної комедії та водночас морального коментаря до зображеної епохи.
Звичайно, магнетична енергія фільму насамперед виходить від гри Шаламе. І якщо актор вже неодноразово доводив здатність працювати з драматичними та комедійними задумками режисерів, то над спортивною складовою ролі йому довелося старанно попрацювати.
І хоча екранний час безпосередньо спортивних виконань не займає центральної сцени, Шаламе готувався до цієї ролі цілих сім років — майже відтоді, як познайомився з Джошем Сафді на кінофестивалі. Як згадує режисер в інтерв’ю, настирливі агенти постійно намагаються звести його з молодими талантами, але саме Шаламе чимось його зачепив. З того часу Сафді розробляв фільм, а актор занурився в тонкощі настільного тенісу, займаючись увесь цей час паралельно роботі над такими великими проєктами, як “Французький вісник” та “Дюна”.
Видання Hollywood Reporter опублікувало цікаве інтерв’ю з особистим тренером Шаламе з настільного тенісу, який приєднався до проєкту вже після того, як актор роками тренувався таємно. Разом вони не тільки вдосконалювали спортивну техніку, а й прагнули дещо більшого — потрапити в механіку ударів 1950-х, що суттєво відрізняється від сучасної гри. Команда фільму розглядала варіант взяти дублера на ці кілька сцен, але було майже неможливо знайти когось, хто міг би відповідати статурі актора й водночас грати на високому рівні. Тим не менш, Шаламе впорався з цим завданням чудово, майстерно оперуючи ракеткою та рухами тіла у напружених епізодах змагань.
Та навіть на знімальному майданчику робота Шаламе не зупинилася. Команда фільму не змарнувала шанс використати подібність характерів Марті й Тімоті, їхній запал до перемоги. Саме на кумедній самовпевненості й побудована вся піар-стратегія студії A24. Здається, за останні місяці Шаламе й аура Марті були просто всюди, розфарбовуючи все в помаранчевий колір — м’ячики для настільного тенісу, дирижабль у небі, Empire State Building і навіть парні костюми разом із Кайлі на червоній доріжці. Ми також спостерігали Шаламе на вершині сфери в Лос-Анджелесі, його нібито випадково злиту абсурдну маркетингову зустріч, запуск реп-кар’єри, обличчя на упаковці пластівців — лише кілька з прикладів. Піар-кампанія фільму така ж наполеглива, як і його головний герой, і така ж професійна, як актор, який його втілює.
Наразі Шаламе вже отримав нагороди від Critics Choice Awards та “Золотого глобуса” і цілеспрямовано прямує за “Оскаром”. Dream Big — промовляє слоган фільму, і, можливо, саме цього в Тімоті Шаламе справді варто навчитися.