Ми звикли говорити про харчі з відчуттям вини — і часто навіть цього не усвідомлюємо. Вирази на зразок “від цього товстішають” або “я це компенсую” формують нездорове ставлення до споживання їжі та впливають не тільки на нас, а й на тих, хто оточує.
Як відмовитися від звички коментувати харчування з відчуттям провини
Багатьом знайомі випадки, коли під час трапези лунають репліки на зразок: “Ти дійсно це все з’їси?”, “Як ми набираємо вагу”, “Після цього я ввечері не їстиму”. В інших обставинах скидання ваги нерідко обговорюється без тактовності, з відтінком заохочення або навіть торжества. Аналогічно і про збільшення ваги зазвичай говорять із негативним забарвленням.
Реклама.
У повсякденному житті й досі широко розповсюджені розмови про “дієві” дієти, про те, які харчі “калорійні”, і наскільки краще виглядає хтось після втрати ваги. Це частина світогляду покоління, орієнтованого на вагу, де важливе не якість взаємодії з їжею, а тільки її вплив на зовнішність та кількість калорій. Піклування про себе через споживання їжі при цьому часто залишається поза увагою.
Необхідність піклуватися про себе без суворості
Сьогодні підхід потроху змінюється. Завдяки психонутриціології та дослідженням емоційного споживання їжі стає зрозуміло: важливо вчитися їсти без докорів сумління, відмовлятися від культури дієт і сприймати їжу як джерело насолоди та користі для здоров’я. Як зазначає психонутриціологиня Іціар Дігон: “Почуття провини не може бути відправною точкою турботи про себе”.
Утім, навіть попри ці зміни, звичка думати категоріями обмежень залишається. Під час зустрічей із товаришами чи рідними коментарі про “шкідливість” певних страв або необхідність “відробити” з’їдене все ще звучать досить часто. У результаті моменти, які мали б приносити радість, перетворюються на аналіз калорійності, складу страв або планів тренувань. Оцінювання їжі (власної чи чужої) через призму провини та обмежень і далі впливає на сприйняття харчування та формує напружені відносини з ним.
Як надмірний контроль за харчуванням впливає на нас
“Нерідко люди, які постійно оцінюють те, що споживають, мають дуже виражений внутрішній критичний голос”, — пояснює Іціар Дігон. Така поведінка впливає й на інших: “Коли поруч є людина, яка контролює себе за столом і повідомляє про це, емоційна атмосфера може змінюватися. Осуд і потреба контролю витісняють задоволення від їжі навіть у тих, хто до цього просто отримував насолоду від процесу”.
View this post on Instagram
Подібні висловлювання можуть вказувати на нездорові відносини з їжею та потребу змінити їх. Разом з тим важливо усвідомлювати, що такі коментарі впливають не лише на того, хто їх промовляє, а й на оточення.
"Від цього товстішають" і "я це компенсую": як ці вирази руйнують наші відносини з їжею
Психологиня Марта Кальдереро підкреслює: “Мова не є нейтральною. Вона формує переконання того, хто говорить, і тих, хто слухає. Ми засвоюємо моделі поведінки через соціальне наслідування. Наш спосіб харчування великою мірою залежить від того, що ми бачимо й чуємо від інших. Коли лунають фрази “від цього товстішають”, “не варто”, “я це компенсую”, йдеться не тільки про їжу, а про взаємодію з нею. Часто позначені виною та надмірним контролем”.
Особливо чутливими до таких сигналів є діти: вони можуть почати пов’язувати їжу з докорами сумління, а тіло — з оцінюванням. Дослідження показують, що це безпосередньо впливає на їхнє самосприйняття та харчову поведінку.
View this post on Instagram
Вага — не єдиний критерій
Змінювати слід не тільки звички, а й спосіб говорити про їжу. “Піклування про себе — це також уміння сісти за стіл і відчувати спокій. Без провини, без порівнянь — просто бути в моменті та насолоджуватися”, — підсумовує Кальдереро.
Як зазначає нутриціологиня Асахара Ньєто у книжці “Провина змушує набирати вагу”: “А де ж інші показники здоров’я? Сон, гормональний баланс, здорові стосунки з їжею, відсутність докорів сумління за кожен шматок, рух із задоволенням, психічне здоров’я, прийняття власного тіла… Усе це не вимірюється кілограмами”. Зрештою, здоров’я та благополуччя — це значно більше, ніж просто калорії чи показники на вагах.
За матеріалом: Vogue.es