Британська авторка та журналістка Пурна Белл у своїй колонці для Vogue розмірковує, чому вислів “ви чудово виглядаєте для свого віку” більше не є компліментом. На перший погляд, це доброзичливі слова щодо зовнішнього вигляду, але вони часто приховують ейжизм, страх старіння та культ молодості, що й досі визначає ставлення до жіночої краси. Белл пише про жінок після 40, побачення, самоусвідомлення, косметичні процедури та право не сприймати свій вік як перешкоду. Її текст — відвертий і влучний погляд на те, чому компліменти про “молодий вигляд” нерідко лише підживлюють застарілі уявлення про красу.
Кім Кетролл у ролі Саманти Джонс із серіалу “Секс і місто”
Ми з подругами зайняли місце в барі з приглушеним світлом, щоб мати змогу добре бачити всіх відвідувачів. Ми обрали довгий стіл, прикрашений канделябрами та пишними півоніями. Він розташовувався біля проходу, що вів від головного входу до інших залів закладу. Проходячи повз, люди ставали об’єктом нашої уваги — адже ми, жінки за 30 і 40, були в настрої для флірту. Спочатку це було досить весело. Потім ми з подругою, приблизно мого віку, перезирнулися. Усі довкола були привабливими, але на 15-20 років молодшими за нас.
Це знайома ситуація для багатьох жінок після 40, незалежно від того, чи це квір-простір, як того вечора, чи гетеросексуальне середовище. “Усі тут надто юні”, — зауважила я. У відповідь одна з жінок за столом, якій було трохи за 30 і яку я щойно зустріла, вимовила фразу, що завжди здається апетитним тортом, на якому вже сидить муха: “Але вам і не даси стільки років”.
Реклама.
Інші теж почали говорити щось подібне. Вони бажали зробити приємне, але я намагалася пояснити: моя подруга й я не применшували власної гідності й точно не скаржилися на брак самоповаги. Річ була не в цьому. Нам просто не надто цікаво знайомитися з молодшими чоловіками, оскільки нас приваблюють якості, які часто приходять з досвідом: мудрість, самоусвідомлення, почуття гумору. Мене цікавить особистість, яка вже знає, хто вона. А не та, яка ще блукає лабіринтом дзеркал у пошуках власної сутності.
Коли жінкам, старшим за вас, говорять: “Вам не даси стільки років”, у цій фразі вже присутній ейжизм. Вона базується на упередженні, що старіння є чимось негативним, тому жінка нібито повинна бути в захваті, коли їй кажуть, що вона виглядає молодшою. Але проблема не лише в цьому. Від нас ніби очікують, що ми ковтнемо цей двоякий комплімент і ввічливо подякуємо. Я не хочу грати роль молодшої версії себе. У 20 років я була сповнена тривог. У 30 мені здавалося, що я вже мала б бути мудрою, хоча насправді такою не була. У 40 я краще знаю, як захистити свої інтереси. Я лягаю спати тоді, коли бажаю. Їм тоді, коли хочу. Працюю над тим, що сама обираю. Досвід, який я накопичила, відчувається як надздібність. Я б не проміняла жоден рік цього шляху.
Якби ми прийшли до бару не з метою флірту, я, ймовірно, запропонувала б обговорити подібні вислови. Ми часто вимовляємо їх машинально, але за ними криються глибокі уявлення про вік, красу та старіння. Розбір цих уявлень був би корисним не лише задля великої мети, як-от боротьба з ейжизмом, а й тому, що в певний момент ці жінки самі стикнуться з цим явищем. “Але ж вони кажуть це як комплімент”, — зауважила інша подруга. Я відповіла: “Це схоже на те, як чоловік каже “чудові груди”, а потім дорікає вам за те, що ви образилися”. “Але це сексизм, — заперечила вона. — І це жахливо”.
Я погодилася. Але мені довелося пояснити їй, чому інший, так званий, комплімент теж викликає дискомфорт. Річ у тому, що в цей момент ви усвідомлюєте: хтось уважно оцінив ваше тіло та обличчя, порівняв їх з умовним стандартом краси, а цим стандартом досі вважається молодість. Потім вам повідомили, що відповідати цьому стандарту — добре й бажано. Саме це і здається дивним, адже молодість рідко корелює з самоприйняттям. Так виникає зворотний висновок: старіння — це “погано”, а його ознаки, як-от зморшки чи сивина, вважаються непривабливими. І вас, по суті, хвалять за те, що вам нібито вдалося цих ознак уникнути або добре їх приховати.
У той момент, коли ви нарешті досягаєте віку, в якому краще розумієте себе, вас ніби знову повертають у стан очікування. Наче ваше нинішнє життя ще не зовсім розпочалося. Наче вам знову доведеться чекати, поки ви станете достатньо стрункою, достатньо молодою, достатньо привабливою, достатньо хорошою. Бо, не дай Боже, жінка справді відчує власну силу саме тоді, коли ця сила в ній з’являється. “І все це тому, що вам сказали, ніби вам не даси стільки років?” — скептично запитала моя подруга. “Так, — відповіла я. — Бо в молодості є як хороше, так і погане. Так само, як і в старінні”.
Коли я працювала над своєю книгою She Wanted More, я спілкувалася з різними жінками віком від 40 до 70 років про те, чому важливо розбиратися з подібними речами. Я не засуджую людей, які вдаються до пластичних операцій. Але все одно тривожно спостерігати, як стрімко зростає ця індустрія. Одним із головних факторів цього зростання є попит на те, що Британська асоціація естетичних пластичних хірургів (BAAPS) називає “омолодженням обличчя”. До цієї категорії належать, зокрема, підтяжка обличчя та блефаропластика. Іноді я думаю, чи не втратить фраза “вам не даси стільки років” будь-який сенс. Не тому, що ми нарешті залишимо ейжизм позаду. А тому, що косметичні втручання стануть настільки звичними, що визначати чийсь вік за зовнішністю буде майже неможливо.
Ми також маємо поставити собі питання, які саме системи ми підтримуємо цими переконаннями. Коли я розмовляла з психологинею та письменницею Джоді Дей, яка багато займається темою прав жінок старше 60 років, вона допомогла мені усвідомити одну важливу річ: молодість часто сприймається як синонім сексуальної привабливості. Думати про це зараз, у наш час, справді гротескно. Як жінки, ми часто не помічаємо, що самі підтримуємо системи, які нас обмежують.
Після численних розмов із жінками про силу та радість, важко не помітити, як усе це відриває нас від справді важливого. Коли ми з подругами говоримо про старших жінок, які нас надихають, справа ніколи не обмежується лише їхньою зовнішністю. Нас радше захоплює їхня енергія, внутрішня свобода та те, що вони втілюють. Часто це здатність жити по-своєму, трансформуватися, починати знову і не втрачати радості.
Проблеми з технологіями, фізична слабкість, самотність — усе це не обов’язково супроводжує старіння. Але якщо ми й надалі автоматично говоритимемо про старіння як про щось погане, чого слід боятися й уникати, замість того, щоб його приймати, це справді може стати самоздійснюваним пророцтвом. До того ж, є багато інших, значно кращих способів підтримувати одна одну й визнавати цінність кожної.
“А як тоді можна було б висловитися, щоб комплімент не звучав як образа?” — запитала подруга. Я замислилася й відповіла: “Одного разу молодша жінка подивилася на мене й сказала: “Сподіваюся, у вашому віці я теж буду такою ж крутою””. Я зробила паузу. “Скажімо так, це мене не образило”.
За матеріалами vogue.co.uk