Поділитися
Dry January, або ж “тверезий січень”, — пора, коли весь світ робить перерву у відносинах зі спиртними напоями. Пропонуємо шість історій, що, можливо, заохотять вас до більш зважених відносин із вином, ігристим та коктейлями.
Марина Шулікіна, редакторка Vogue
На момент створення цього тексту я не вживаю спиртне вже 537 діб. Щоб бути абсолютно точною — з 21 липня 2024 року. Ця дата зафіксована у додатку Days Since, що веде відлік діб від моменту у вашому житті, який ви маєте бажання відзначити. Наприклад, у компанію лічильника під назвою no alcohol входять також quit smoking, no dangerous liaisons, no sugar і no pastry. Щоправда, останні два нерідко обнуляються, але це вже зовсім інша оповідь.
Отже, фактично півтора року в жодному вигляді та жодних кількостях у моєму тілі не було нічого, що містить етиловий спирт. Якщо стисло, причиною відмови від спиртного стала проста істина: “потрібно знати міру”. Якщо заглибитися — я втратила контроль і перейшла всі дозволені для себе границі. Якщо зацікавити — другорядну (нетипово для нього) роль у цьому рішенні відіграв Том Голланд.
Обставини в моєму житті склалися так, що з кінця березня 2023 року до січня 2024-го не було жодного дня, коли б я не випила хоча б 0,3 пива. Втім, кілька разів на тиждень я дозволяла собі значно більше. Я пила все і відразу. Можливо, обсяги випитого за місяць можна було вимірювати відрами. На тлі незмінного відчуття свободи, вседозволеності та навіть всемогутності, що дарує алкогольне сп’яніння, зі мною почали відбуватися ситуації, варті декількох сиквелів фільму “Похмілля у Вегасі”. Звучить весело і масштабно — і часто саме так і було. Якби не одне “але”.
До такого способу життя мене привела не просто спрага пригод, панк і рок-н-рол чи неспокійний бунтівний дух двадцяти з гаком років. Мене туди привели надзвичайно важкі, нестерпні, пекельні події, які поділили життя на “до” та “після”. Звучить фатально? Так воно і було. Алкоголь став не просто суспільним маст-хевом, атрибутом вечірки чи культурним допінгом. Алкоголь був знеболювальним для почуттів, рідким антистресом, соціальним мастилом, стимулятором хоробрості, якої не вистачало, щоб рухатися далі.
У 2024 році, після низки згаданих епічних пригод, як і багато хто з нас, я пообіцяла собі, що питиму менше. Так і сталося: я вживала значно рідше. Проте посиденьки з друзями все ще траплялися — і сценарій щоразу був ідентичний. Я знову пила, знову втрачала контроль і шкодувала про це наступного дня. Після одного з таких вечорів я просто усвідомила: досить.
Мені все ще було боляче. Мені все ще було некомфортно з собою і своїм життям, і я знала, що найближчим часом краще не стане. Але питання тоді було не в тому, “що я можу зробити, щоб почуватися краще?”, а скоріше в тому, як перестати підживлювати власні муки. І мені здалося, що повернути контроль може бути вдалим розв’язанням. Так воно і сталося — просто, у моменті, несподівано.
Відмовитися від спиртного було не те щоб дуже легко, але значно простіше, ніж здавалося. Найважче — здолати два аспекти: суспільний і стресовий. Для багатьох із нас типове бажання випити в моменті шаленої напруги — незалежно від її першопричин. Стрес є константою мого життя, тому спершу подолати бажання випити в момент внутрішнього шаленства було складно. Проте, орієнтовно за місяць-два життя, в якому стресу не ставало менше, але він більше не приглушувався спиртним, з’явилося усвідомлення двох речей. По-перше, я можу давати собі раду зі стресом без допоміжних речовин. По-друге, коли стикаєшся з проблемою віч-на-віч відразу, а не відкладаєш зустріч із нею до прочумання після похмілля, життя в певному сенсі стає трохи простішим для сприйняття.
Суспільний аспект — підступний. Коли ти опиняєшся в компанії, де всі п’ють, окрім тебе, здається, ніби ти в Едемському саду, а всі навколо — змії-спокусники. Скільки б ти не пив, ти все одно пам’ятаєш, яким приємним може бути коктейль на джині, терпке червоне сухе вино чи улюблене пиво. З усім цим мені довелося зіткнутися приблизно через місяць після відмови від спиртного.
Ми збиралися великою компанією на відпочинок у горах. Я довго вагалася, чи їхати, бо знала: всі будуть розважатися, випивати, частину людей я не знаю, з ними треба знайомитися, а я ризикую стати тим самим “Нестерпно нудним Боббі” із серіалу “Друзі”. Втім, саме там — у цих обставинах і цій компанії — я усвідомила, що мені не потрібен алкоголь, щоб бути відкритою, життєрадісною і кумедною. Це був переломний момент.
Ті два дні я пила комбучу, не найкраще, але яке було, безалкогольне пиво з фруктовим присмаком (досі не розумію, хто вигадав це непорозуміння), і насолоджувалася життям. Відтоді навіть великі робочі події з сотнями людей, які раніше здавалися нестерпними без декількох келихів ігристого, стали цілком стерпними.
Тепер — про Тома Голланда. Тома я люблю з багатьох очевидних причин. Головна — його виступ на Lip Sync Battle з піснею Umbrella. Це шедевр, перлина попкультури й моя “Римська імперія”. Восени 2024 року з’явився додатковий привід поважати його: Том запустив власний бренд безалкогольного пива. Це спонукало мене дізнатися більше про те, чому у світі, де знаменитості мають власні виробництва текіли, рому, шампанського й вина, він обрав саме цю нішу.
Як людина, яка обожнює пиво і після відмови від спиртного продегустувала всі наявні варіанти безалкогольного, можу сказати: знайти справді гарне і смачне — це виклик. А люди, які свято вірять у недоторканність пива як алкогольного напою, завжди стверджуватимуть, що гарного 0,0% пива не існує.
Втім, головне у цій історії інше. Том теж практикує тверезість — тобто він тітотейлер. Він мав алкогольну залежність, у 2022 році вирішив спробувати Dry January і відтоді більше не п’є. Я почитала й подивилася декілька інтерв’ю, де він пояснює свою позицію, і вона глибоко зі мною зрезонувала. Саме так Том остаточно закріпив мою впевненість у тому, що спиртне в житті не потрібне. Абсолютно ні для чого. Хіба що для гедоністів — але кожному своє.
Ви, мабуть, це вже десь чули, не повірили, але я все ж нагадаю: безпечної дози спиртного не існує. Про негативні наслідки його вживання всі знають — їх безліч. І всього цього ти позбуваєшся, коли відмовляєшся від алкоголю. Ти стаєш здоровішим.
Втім, мій головний здобуток — не фізичний, а ментальний. Я стала реалістичніше сприймати себе. Я зрозуміла, що мені не потрібні міцні напої, щоб почуватися морально сильнішою і впевненішою. Я можу так почуватися, якщо просто зважуся і захочу. Мені не потрібно пити, щоб розслабитися. Я можу просто відпустити ситуацію і бути собою — і хай йому грець.
Мені не треба три келихи вина, щоб наговорити дурниць, за які буде соромно. Я можу зробити це і твереза. Я прийняла, що іноді поводжуся крінжово. І саме це зробило мене вільною. І ніщо не смакує так добре, як ця свобода — без сорому і без виправдань.
Анастасія Яворська, редакторка Vogue
Я відмовилася від вживання спиртного на початку 2018 року. У мене на це було декілька причин, і жодна з них не стосувалася зловживання чи проблем зі спиртним. Швидше йшлося про суто психологічні моменти, зокрема тяжку хворобу мого батька. Тому можу сказати, що мені це вдалося без проблем. Також хочу зазначити, що в моєму випадку це швидше була аскеза, яка певний час допомогла вистояти.
Не буду нав’язувати свою думку — це виключно мій досвід і мій погляд, але щодо аскези мені здається, що її варто брати тоді, коли хочеш випробувати свій характер і волю, а ще трохи вирости в ментальному плані. Для мене відмова від спиртного була швидше схожою на покарання себе. Бо з волею в мене проблем немає, а от карати себе виявилося улюбленою справою. Що я отримала від своєї безалкогольної “дієти”? Напевно, купу здоров’я (але я не можу цього довести), можливість завжди бути за кермом (для людини, яка живе за містом, це важливо) і, мабуть, більше нічого. Бо сказати, що я почала на все дивитися тверезіше, не можу — я й раніше ніколи не пила багато. Мій максимум — декілька келихів вина за вечір (не беремо до уваги вечірки в юності). Моя аскеза тривала до 2025 року, тобто понад сім років, і мені вистачило одного сеансу з психологом, щоб знову спокійно вечеряти з келихом вина. Телефоном психолога можу поділитися.
Тетяна Таран, засновниця Starlit Group (Perricone MD, Medik8, Revitalash, Cosmetics 27, Apeer)
Три роки тому спиртне перестало мені приносити задоволення. І вся ця історія з ігристим, червоним та коктейлями зовсім втратила сенс. Рішення про відмову далося легко — в одну мить. А от з оточенням було складніше: мене постійно намагалися звабити й переманити “на темну сторону”. Культура вживання спиртного вкорінена в нас дуже глибоко, і часом оточення може сприймати безалкогольну поведінку як зраду дружбі, традиціям тощо. Тож поки близькі звикали до того, що я не п’ю, я вислуховувала: “даремно ти так”, “буде сумно і невесело”. Але нічого, згодом усі звикли.
Тим часом мене все влаштовувало. Якщо раніше після келиха вина в мене починала боліти голова, то тепер ця проблема зникла. Я не відчуваю важкості, не маю набряків, усі мої фітнес-трекери фіксують гарні показники відновлення. Мені здається, навіть шкіра з часом стала кращою, але я в цьому не певна, адже не надто зловживала, щоб ефект був очевидним.
Цікаво, що часом важко знайти пристойний безалкогольний напій, окрім безалкогольного пива (від якого я теж відмовилася на другому році своєї безалкогольної подорожі). До речі, цікавий факт: в Україні значно частіше трапляється безалкогольне вино у винних картах, ніж у європейських країнах. Якось із подругою в Дубліні ми грали з барменом у гру “створи коктейль мені і подрузі”: вона обирала алкогольний, я — безалкогольний. На Aperol він зламався. А от у Києві — в тій же “Італійській редакції” — і Bellini, і різноманітні сауери. Обожнюю безалкогольно “випивати” в українських закладах.
Вже майже три роки я не планую повертатися до спиртного. Але принципово не ставлю собі заборон — просто наразі це мій вибір. От у мене є пляшечка шампанського, яку подарував мені Medik8 з нагоди п’ятиріччя бренду у 2014 році, і не виключено, що колись я її відкоркую — наприклад, з нагоди 50-річчя бренду. Але це не точно.
Валерія Татарчук, БФ "Твоя Опора"
Моє рішення відмовитися від спиртного було не ідеологічним, а суто практичним. Я почала сильно набрякати, вага стояла на місці незалежно від зусиль, а мігрені стали частішими й сильнішими. З часом стало зрозуміло, що спиртне — навіть у мінімальних кількостях — напряму погіршує мій фізичний стан. У певний момент це перестало мати вигляд “невеликої плати за насолоду” і перетворилось на шкоду без жодної реальної вигоди.
Відмова від спиртного далася мені відносно без проблем. Найкращим мотиватором виявився досвід. Коли чітко розумієш, що зранку навіть після мінімальної дози прокинешся з набряклим обличчям, матимеш, м’яко кажучи, не найкращий вигляд, а голова болітиме нещадно, — бажання пити зникає автоматично. Тут не потрібно сили волі, достатньо причинно-наслідкового зв’язку. Окрім цього, я свідомо знайшла інші, значно ефективніші способи розслаблення й відновлення: гарячі ванни, масаж, спа-процедури — усе, що реально знімає напругу, заспокоює нервову систему й дає відчуття турботи про себе, а не короткочасної ілюзії релаксу.
Реклама.
Переваг виявилось більше, ніж я очікувала: по-перше, Це банально дешевше, ніж вживати спиртне. – Я завжди можу сісти за кермо і поїхати куди потрібно — а таксі я щиро не люблю. – Мені подобається те, що я бачу в дзеркалі. – Загальне самопочуття значно краще. – Сон став глибшим і якіснішим, а отже — потреба в каві суттєво зменшилась. У сумі це дає відчуття зібраності й стабільності, яке важко переоцінити.
По суті, єдиний мінус відмови – соціальний. У компаніях інколи доводиться ніби виправдовуватись за те, що ти не п’єш. Для багатьох це досі виглядає дивно. Тому іноді я просто роблю вигляд, що п’ю, аби не вступати в зайві пояснення й не витрачати на це енергію. Але загалом для мене це не проблема — мені справді все одно.
Я не п’ю вже більше півроку і повертатися до регулярного вживання не бачу жодного сенсу. Теоретично допускаю, що десь під настрій можу спробувати мікродозу чогось справді смачного — але це радше виняток, який лише підтверджує правило. Спиртне більше не є частиною мого повсякденного життя, і мене це цілком влаштовує.
Альона Пономаренко, редакторка Vogue
Немає нічого простішого, ніж перестати пити — я сто разів кидала. Насправді тричі, але щоразу це було пов’язано зі схудненням. Окрім того, що алкоголь — це “порожні” калорії, якими не наїсися, це ще й річ, яка приглушує відчуття контролю. І ти починаєш тягнутися до їжі: горішок, картопелька фрі, шматочок сиру. Зрештою легко перебрати з калоріями.
Без спиртного мені жилося доволі комфортно, але не без інсайтів. Так, одного разу на вечірці мені несамовито захотілося пива, яке я п’ю вкрай рідко. Тоді я зрозуміла, що насправді марила хлібом, багатим на вітаміни групи B (вони є і в пиві). Один ковток розв’язав проблему — далі я спокійно продовжувала своє безалкогольне життя. Складніше було з оточенням: людям навколо важко приймати твої зміни — тим більше ті, що стосуються спільних веселощів. Якби не підтримка чоловіка, було б складно. Але з’явилися й відчутні плюси: спиртне — об’єктивно дороге задоволення. Звісно, пальто Prada на зекономлені на спиртному кошти я собі не купила, на відміну від Ліани Сатенштейн, яка мала такий досвід. Але вивільнилися кошти, які можна було спрямувати на інші чуттєві задоволення: масаж обличчя та курси французької.
“Розв’язалася” я гарно — на даху бутику Hermès на Фобур-Сен-Оноре, де подавали мініатюрні, мов монетки, млинці з чорною ікрою, а до них — відмінне шампанське. Ні про що не шкодую. Та і загалом вважаю, що життя і без того занадто складне, щоб влаштовувати собі додаткові зони дискомфорту — зокрема, відмовляючись від келиха ігристого. Хоча варто визнати: будь-яка аскеза благотворно впливає на психіку, на стосунки з собою, повертає відчуття контролю, оздоровлює. Тим більше що нині доведено: ані “корисних”, ані “безпечних” доз не існує.
Diana Gloster, співачка, інфлюєнсерка
Я не вживаю спиртне вже рік, і на даному етапі вже настільки звикла, що не маю бажання і причин знову почати.
Саме рік тому я усвідомила, що жодна з фаз споживання спиртного – смак, процес, а тим паче ранок після – не приносить мені задоволення: я робила це “за компанію” або “для атмосфери”. Тому вживала спиртне все рідше. А коли почала вивчати буддизм, то вирішила відмовитись від нього остаточно. Адже будь-які речовини хімічного чи природного походження псують ясність розуму та сповільнюють духовний та ментальний розвиток. Тільки коли я відмовилась навіть від “символічного” келиху на івентах, помітила, наскільки насправді це норма – супроводжувати будь-які події алкоголем. Пишаюсь, що змогла вийти із системи.
Єдиним дискомфортом, якого я зазнала в процесі, була реакція соціуму: люди навколо доволі емоційно і нетактовно сприймають відмову від спиртного – постійні вмовляння, жарти про самоствердження, питання, чому і як це сталось. До цього варто бути готовими.
Але загалом відмова від спиртного принесла мені суцільні переваги. По-перше, я побачила свою слабку зону – невміння розслаблятись, – і почала реально з нею працювати: йога, спа, медитації. По-друге, я більше не затримуюсь в компаніях, де мені не цікаво, або на заходах, які раніше забирали набагато більше часу саме через спиртне. По-третє, в мене тепер ніколи не буває похмілля, що теж приємно.
При тому, що я не багато та відносно не часто пила спиртне, все одно помітила, що стала більш витривалою фізично, а ШКТ працює краще, – дивовижно приємно, адже я споживаю менше цукру, а, отже, маю менше набряків та висипів.
Дуже подобається відчуття свободи від