Дар’я Полуніна в кінострічці «Санаторій Горького. Поєдинок» © Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок» «Санаторій Горького. Поєдинок» опинився на межі, де юридично дозволені речі не завжди зрозумілі широкому загалу.
Державне агентство України з питань кіно санкціонувало фінансування створення польської стрічки «Санаторій Горького. Поєдинок». Попри те, що кінокартину відзняли в Польщі та мовою оригіналу є польська, Держкіно класифікує її як національну, а події Катинської трагедії віднесло до тематики історії України. Незважаючи на ці суперечності, країна все ж отримує зиск від цього проєкту, хоча це й не забезпечується автоматично, як зазначає Петро Катеринич у статті «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драмі про історію Польщі погодили 18,8 мільйона гривень державної підтримки в конкурсі про історію України».
«Українська вигода в подібних випадках не завжди виражається у кількості днів зйомок у Києві чи Львові. Вона може проявлятися у здобутті частки майнових прав, прибутках від розповсюдження, можливості виходу на міжнародні ринки, залученні вітчизняних фахівців, представленні на фестивалях та посиленні співпраці з Польщею. Однак, жоден із цих позитивних аспектів не є гарантованим», — пояснює Катеринич.
Автор статті вказує на показовий факт: офіційний польський анонс виробництва фільму не містить згадок про Україну. Водночас українське Держкіно вже у червні 2026 року ідентифікувало стрічку як копродукцію Польщі, України та Ірландії. Очікується, що гала-прем’єра фільму відбудеться на Одеській міжнародній кінопремії.
Катеринич зазначає, що ситуація з «Санаторієм Горького» є прикладом, коли юридично прийнятні рішення можуть викликати несприйняття у суспільства. Міноритарна копродукційна участь може призвести до визнання фільму національним. Така стрічка може бути повністю знята за межами країни. Польська версія прокату може з’явитися раніше за українську. Рішенням Ради можуть бути змінені бюджет, тривалість та терміни виробництва.
«Кожен із цих аспектів окремо може мати своє логічне пояснення. Однак, їхня сукупність породжує питання, на яке відкриті документи поки не дають відповіді: що саме Україна здобуває в обмін на інвестовані 18,8 мільйона гривень — частку в правах та прибутках, робочі місця для українських фахівців, підвищення міжнародної впізнаваності чи лише формальний статус співпродюсера?» — підсумовує Катернич.
Варто зазначити, що Держкіно погодило виділення понад 18 мільйонів гривень для «Санаторію». Ця сума є узгодженим обсягом підтримки від Держкіно, а не повною «українською часткою» у фільмі чи підтвердженим обсягом фактичних фінансових переказів. З наявних даних неможливо встановити, коли і які саме кошти були реально перераховані, на що саме вони були витрачені, і яку частку майнових прав зрештою отримав український співпродюсер.