© Getty Images Це не «топ» і не рейтинг, це книги, які торкнулися душ та сердець.
Повномасштабна фаза 12-літньої війни, що триває вже 300 років, точиться вже п’ятий рік. За цей час українці, як військові, так і цивільні, пережили безліч подій, які у попередньому, довоєнному, житті було навіть важко уявити. І вони знайшли втілення у книжках.
ZN.UA спитало читачів у соцмережах, що вони порадили б прочитати. У нас на меті не було створити рейтинг чи «топ» найкращих. Ми хотіли зібрати книги, які торкнулися душі та серця тих, хто їх прочитав. Таких книжок значно більше, ніж вмістила ця добірка, як більше й переживань і особистого досвіду, який принесла кожному війна.
Серед відповідей на наше питання були і зізнання в тому, що жодної з таких книжок прочитано не було, «бо не можу». І це теж наша реальність, бо травма занадто свіжа, рана ще болить, а війна, на жаль, ще триває.
«Гра чисел. Вижити заради любові» Євген Шибалов
Видавництво Білка
Автор – стрілець-гранатометник, солдат, 241-шої окремої бригади ТРО ЗСУ. У минулому – професійний журналіст, автор і власний кореспондент ZN.UA в Донецьку.
Анотація: «Гра чисел» — це унікальне свідчення про страшні події, викладене від першої особи. Це спогади солдата, здатного й готового говорити про важкий досвід війни та полону й ізсередини описати суспільству ворожий конвеєр смерті й страждань. Це зображення пекла від людини, яка спромоглася звідти вирватись. Бувши за натурою радше репортером, аніж письменником, автор зосередився на точному викладенні подій та фактів. Тому твір відштовхується від фактологічної канви і складається відповідно з двох частин: перша частина присвячена боям на Донбасі, друга — описує полон і, на щастя, чудесний порятунок за допомогою обміну як геппіенд».
Від автора: «Я доброволець, один із тих, хто сам прибіг до військкомату в перший день війни і взявся до зброї. Нас залишилося мало. Я військовополонений, якому пощастило вижити і повернутися додому. Нас іще менше. Ось моя історія. «Моя» не значить «про мене». Неможливо розповісти солдатську історію так, щоб це була історія однієї людини. Війна, знаєте, справа колективна».
«Jingle bellZ. Документальний щоденник» Олексій Ануля
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
Автор книжки – воїн Збройних Сил України, учасник оборони Чернігівської області, вижив у російському полоні, в якому провів майже 10 місяців, 130 днів з яких – у карцері. Зі шкільних років він займався кікбоксингом, чемпіон України та СНГ. Працював бодігардом, серед клієнтів якого були розробник WhatsApp та син прем’єр-міністра Лівії.
У лютому 2022 року разом зі своїм батьком Юрієм Олексій втупив до ЗСУ. Їх скерували в різні підрозділи, але обох відправили село Лукашівку під Черніговом. Там Олексій отримав поранення, а його батько допоміг вивести з оточення 46 людей і повернувся, щоб прикрити відступ. Юрій та ще шестеро українських воїнів підбили ворожі танки та потрапили в полон. За словами очевидців, їх катували, а потім спалили живцем у місцевій церкві.
Після повернення з полону Олексій написав книжку Jingle bellZ, як відсилання до відомої різдвяної пісні, яку він наспівував у камері.
Від автора: «Це книга-сповідь. Але її мета не в тому, щоб розкрити мою душу, хоча і цей ефект відвертої авторської оповіді тут присутній. Я хочу розкрити багато душ, зокрема найчорніших, із якими довелося зустрітися віч-на-віч. Я пропоную читачам занурення у пітьму і світло людської природи, що допоможе йому по-новому подивитися і на самого себе. Ця книга є повною історією мого перебування в російському полоні. Тут цілковито відсутній художній вимисел. Усе описане – це зафіксовані факти. Кожна людина, згадана в тексті, є реальною, а ситуації – правдивими. Тож усі дійові особи у книзі є свідками, жертвами або учасниками воєнних злочинів».
«Вторгнення. За лаштунками кривавої війни Росії та боротьби України за виживання» Люк Гардінґ
Vivat
Автор – британський журналіст, письменник і премійований іноземний кореспондент газети The Guardian. Перший іноземний журналіст після закінчення Холодної війни, якого примусово вислали з Росії, влітку 2022 року його внесли до «чорного списку» Кремля. На початку повномасштабного вторгення Гардінґ був у Києві. Він спілкувався з українцями, їздив у гарячі точки, фіксував свідчення й описував події, щоб показати світові звірства російських окупантів в Україні.
«”Вторгнення” стане важливою частиною документування історії. Ця книжка надзвичайно добре написана, швидко читається та втілює майстерний баланс між свідченнями очевидців та широким висвітленням подій», — Financial Times.
«Сліди на дорозі» Валерій Маркус (Ананьєв)
Книгарня Є
Автор – колишній головний сержант 47 окремої механізованої бригади «Маґура», до цього – розвідник 30 оМБР, ще раніше – десантник 25 бригади, ветеран російсько-української війни, учасник боїв за звільнення Краматорська, Жданівки, Вуглегірська, Шахтарська, Добропілля, Комунара та Дебальцевого. Книга «Сліди на дорозі» була написана з 2015 по 2018 рік.
Від автора: «Я пустив війну у свою свідомість і вона повністю зруйнувала моє світосприйняття. Шлях виходу з цього стану йшов через роздуми, емоції, важкі спогади, важкі рішення, розуміння того, як я став залежним від війни, розуміння того, що я насправді пережив за ці три роки. Цей гримучий коктейль емоцій, спогадів, переживань я виплеснув на папір. Я ділюся з вами цілим світом, світом, якого більшість з вас ніколи не бачила і не відчувала. Вдалося придумати ідею, як поєднати купу відзнятого матеріалу з написаним світом. За допомогою QR-кодів ви зможете побачити більшість подій, які описані в книзі. Я хочу, щоб ви поринули в цей світ, відчули всіма фібрами душі переживання головного героя».
«Книга не про героя» Євген Волен
Скріншот з сайту
Автор – IT-фахівець, блогер, військовослужбовець ЗСУ. До мобілізації більше 10 років працював у сфері технологій. Після вручення повістки пройшов шлях від БЗВП до перших бойових завдань у складі десантних військ. Під час служби вів блог у Threads, який за півтора роки зібрав 100 тисяч підписників. Книга – це автобіографічний твір тих записів, згадок та думок: чесних, іронічних, людських.
Від автора: «Оце Ви читаєте — це не якась там пафосна хроніка з серіалу про військових, де всі красиві, в чистеньких формах і з блиском в очах. Ні, тут про інше. Тут про бруд, про те, як смердить, коли мокрі шкарпетки третій день поспіль не можна зняти, бо мерзнеш. Тут про те, як ліжко — це спальник на дерев’яній поличці з цвяхами, які впиваються в ребра, ніби спеціально нагадують — «ти ще не вдома, розслабся». І головне — це про думки. Бо коли ти залишаєшся один на один з тишею, яка завжди перед чимось недобрим — саме тоді починаєш думати. А думки, знаєте, вони як дим: спочатку здається, що нічого, а потім починає душити. Я не претендую на істину. Це все мої особисті штуки».
«Щоденник російсько-української війни (2022—2024)» Савіта Діана Ваґнер
Видавець Олександр Савчук
Авторка – німкеня з позивним Snake, бойова медикиня батальйону «Карпатська Січ», яка приїхала до України в березні 2022 року як волонтерка і після побаченого в Бучі та Ірпені вступила до лав ЗСУ.
Книга – це не лише свідчення про війну зсередини, це ще й рефлексія авторки як європейки про Україну та Західний світ.
«Гемінґвей нічого не знає» Артур Дронь
Видавництво Старого Лева
Автор – поет, письменник, ветеран російсько-української війни. У 2022-му, у віці 22 років, долучився до 125 окремої бригади територіальної оборони Збройних сил. Лаурет Премії імені Юрія Шевельова.
Анотація: «Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів.
Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається. Тут обʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на Східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися».