© «Тотальний: Наживо» Члени колективу висловили вдячність тим українцям, котрі на тимчасово захоплених землях чинять опір супротивнику.
Запорізький бенд KHORTA взяв участь у другій частині музичного проєкту «Тотальний: Наживо», який має на меті підтримку Руху опору ССО ЗСУ та українців на тимчасово окупованих територіях. Відеозапис концерту був опублікований на YouTube. У ході лайв-виступу музиканти зіграли композиції «Зелений гай», «Коса», «Ковила» та «ДНК Волі».
«Тотальний: Наживо» представляє себе як платформа живої української музики, що об’єднує митців навколо тематики культурного протистояння та допомоги українцям в окупації. Другий сезон проєкту присвячений переможцям відомого музичного фестивалю «Червона Рута – 2025». Найближчим часом глядачі зможуть насолодитися концертами інших гуртів, що здобули перемогу на тогорічному фестивалі: НамСказали, Целофанк та інших.
#KHORTA — гурт із прифронтового Запоріжжя, що комбінує електроніку, народні мотиви, хіп-хоп і вокал. У складі гурту Юрій Юрченко, Марія Кісякова та Георгій Варакін. У 2025 році цей склад переміг на «Червоній Руті» у категорії танцювальної музики.
«Запоріжжя — це не лише про власне Запоріжжя. Це — Пологи, це Мелітополь, це Бердянськ, це Приморськ, це Енергодар. Хочу виразити подяку кожному українцю, котрий чинить опір на тимчасово окупованих територіях. Приєднуйтесь до Руху опору», — закликав українців на ТОТ продюсер і вокаліст гурту Юрій Юрченко.
Організатори проєкту підкреслюють, що ціллю «Тотальний: Наживо» є підтримка української культурної самобутності та підвищення обізнаності щодо опору на захоплених територіях.
Юрій Юрченко надав відповіді на декілька питань для ZN.UA
«Тотальний: Наживо»
— Розкажіть, будь ласка, про значення ваших пісень. Які головні символи присутні у піснях «ДНК Волі», «Ковила», «Зелений гай», «Коса» і що вони собою уособлюють?
— У своїх треках нам хотілося розповісти саме про Запоріжжя — про його минуле, про місця енергії та ті образи, що постають на рівні підсвідомості, коли ти намагаєшся зрозуміти свій край.
«ДНК Волі» — це композиція про принципи, на яких можливо будувати суспільство. Вона певною мірою про минуле, про визначних особистостей і про висновки, які ми маємо з цього зробити сьогодні. Це спроба зафіксувати, що свобода — це не випадковість, а закономірний наслідок.
«Ковила» з’явилася під враженням неповторної, майже чарівної природи острова Хортиця. Це пісня про знаки, які виникають, коли говориш про це місце: про козаків, які тут захищали свою землю, і про те, як у гармонії з природою формувалося їхнє життя.
«Зелений гай» постав після того, як світ знову побачив Великий Луг — вже після катастрофи з Каховською ГЕС. З одного боку — це велика трагедія, з іншого — момент, коли відкрилася особлива природа, котра тривалий час була захована. Саме це поєднання болю та відкриття стало основою композиції.
«Коса» — це розповідь про силу, яка одночасно здатна дарувати життя та оберігати його. Це уособлення межі, рівноваги та вибору.
Всі ці пісні об’єднує одна ідея — Запоріжжя як особливий простір, де природа, минуле та характер людей зливаються в одну велику розповідь. І для нас ця розповідь — це не тільки про минулі часи, а про той базис, на якому має формуватися українське майбутнє.
— Які емоції ви переживали під час запису лайву, коли присвячували пісні українцям з тимчасово окупованих територій?
— З моменту початку повномасштабного вторгнення Запоріжжя стало важливим центром і притулком для людей, які змушені були покинути свої оселі на тимчасово захоплених територіях. Ми багато спілкувалися з цими людьми, слухали їхні історії, їхній біль, їхній досвід. Через них ми також відчували, що відбувається з тими, хто залишився. Тому під час запису лайву це не було просто виконанням пісень. Було відчуття, ніби ти звертаєшся до конкретних людей.
Для нас важливо за допомогою культури, через творчість, через пісні нагадувати про те, що нас єднає: про нашу культуру, нашу державу, наше життя. Щоб ті, хто зараз на тимчасово окупованих територіях, відчували цей зв’язок та розуміли: вони не відірвані, вони частина України, і вони неодмінно повернуться.
І найголовніше — щоб ця надія не згасала. Саме тому під час виконання цих пісень ми намагалися вкласти не лише емоцію, а й глибший історичний і культурний зміст — як спосіб підтримки для тих, хто зараз цього найбільше потребує.
— Що для вас означала перемога на «Червоній Руті – 2025» і що відбувалося після?
— Фестиваль «Червона Рута» для нас має особливу цінність, адже саме з нього по суті розпочиналося наше творче життя — ще у 1997 році, з іншим складом і навіть під іншою назвою.
За цей час змінювався колектив, змінювався склад, змінювалась форма, але головне залишилося незмінним — ідеали. Саме тоді, на цьому фестивалі, сформувалося наше розуміння музики, культури та ставлення до того, що ми робимо. Це поєднання українського народного звучання — співу, інструментів — із сучасним саундом, яке і стало основою нашої музики. Тому повернутися на «Червону Руту» і тим більше здобути перемогу — це не просто рух вперед. Це дуже особиста подія. Це підтвердження того, що ми рухаємося у правильному напрямку.
Після повернення в Запоріжжя не було перерви на святкування. Навпаки — цей результат додав ще більше енергії працювати далі. Ми продовжили виступати на благодійних концертах, підтримувати культурні ініціативи. І загалом — будь-яка ініціатива, пов’язана з підтримкою культури або збором коштів, завжди викликає у нас відгук. Бо сьогодні музика — це не тільки творчість, а й спосіб присутності та підтримки.
— Чим, на вашу думку, є культурний опір? І як митці можуть долучатися до такого опору через свої виступи, свою творчість?
— На наш погляд, культура завжди є підґрунтям і основою будь-якого суспільства. Це те, чому іноді не приділяють достатньо уваги, але саме з цього все починається і на цьому все тримається. Особливо це відчувається зараз. Для людей, котрі перебувають на тимчасово окупованих територіях, звучання рідної мови, знайомої пісні, згадка про своє коріння — це як ковток чистого повітря.
Це нагадування про те, ким ти є. Про те, що в тобі — на рівні коду, на рівні ДНК — є ця ідентичність: любов до своєї землі, до своєї культури. І це важливо не тільки для тих, хто зараз на ТОТ, але й для всіх нас. Щоб ми не втрачали це відчуття, не забували, хто ми є, і не розмивали свої сенси. Адже в довгостроковій перспективі саме через культуру ми краще розуміємо себе як націю: хто ми, для чого ми, і на яких принципах бажаємо будувати своє майбутнє. І саме це, по суті, і є культурний опір.
Фестиваль «Червона Рута», лауреатами якого минулого року став гурт #KHORTA, це не просто музика. Це літопис опору, що триває з 1989 року, коли під пильним наглядом КДБ українська пісня проклала собі шлях до свободи. Через пандемію коронавірусу та початок повномасштабної війни «Червона Рута» затихла майже на шість років… Але вже у вересні 2025-го фестиваль знову об’єднав сотні українських виконавців на одній сцені, оскільки культурний опір — це делікатна, але потужна сила проти ворога, котрий роками прагнув знищити все українське. Про це у статті «Червона Рута» і тисячі голосів: культурний спротив, що єднає країну» розповідає Юлія Москаленко, яка відвідала Львів.