Мелітопольську журналістку засудили до 15 років колонії за «шпигунство»
Окупаційний Запорізький обласний суд виніс вирок мелітопольській журналістці Ірині Левченко, засудивши її до 15 років колонії за звинуваченнями у «шпигунстві».
Ірина Левченко має багаторічний досвід роботи в журналістиці, розпочавши кар’єру у 1981 році. Вона писала для заводських багатотиражок, мелітопольської районної газети «Новий день», а також співпрацювала з обласними та всеукраїнськими друкованими виданнями.
У травні 2023 року російські окупаційні сили викрали журналістку та її чоловіка Олександра просто на вулиці в тимчасово окупованому Мелітополі. На момент затримання подружжя вже кілька років перебувало на пенсії. Спочатку їх тримали разом у міських підвалах, а згодом розділили. За інформацією видання «Дівоче.медіа», обидва мали проблеми зі здоров’ям, а Росія офіційно не підтверджувала факт їхнього викрадення.
За версією окупаційної влади, після початку повномасштабного вторгнення Левченко залишилася в Мелітополі та не відмовилася від українського громадянства. У повідомленні суду зазначено, що жінка нібито «зв’язалася через месенджер Telegram з мешканкою підконтрольної ЗСУ території, погодилася сприяти спецслужбам України, передаючи відомості про місця розташування адміністративних будівель та співробітників органів влади РФ, маршрути пересування особового складу, військової техніки, озброєння ЗС РФ, інших військ та військових формувань на території Запорізької області».
Російська сторона стверджує, що в лютому 2023 року журналістка передала «відомості про державні міністерства та відомства РФ, зокрема силового блоку, з адресами та списками співробітників». Суд вважає, що ці дані могли призвести до вогневого ураження по розташуванню зазначених стратегічних об’єктів. За словами окупантів, жінка зберігала ці дані в пам’яті мобільного телефону до моменту, поки її діяльність не «припинили» співробітники управління ФСБ у Запорізькій області.
Левченко визнали винною за статтею 276 Кримінального кодексу РФ (шпигунство, вчинене іноземним громадянином). Ім’я судді, який виносив вирок, невідоме: на відео засідання, опублікованому в телеграм-каналі окупаційного суду, його обличчя було розмито.
Чоловіка журналістки, Олександра, звільнили з полону в серпні 2024 року, проте паспорт, банківські картки та гроші, вилучені під час обшуку, йому не повернули. За весь час ув’язнення подружжю дозволили побачитися лише раз – під час прогулянки в СІЗО, але розмовляти їм не дали.
Саму Ірину Левченко за час ув’язнення неодноразово переводили: у липні 2025 року вона перебувала в СІЗО в Донецьку, наприкінці 2025-го її етапували до Сімферополя, у червні 2026-го – до Краснодара. Пізніше її знову етапували до Донецька.
За інформацією «РІА Південь», справу журналістки засекретили, і навіть її адвокат не мав до неї повного доступу.
Нагадаємо, у серпні 2026 року стало відомо, що місцеперебування журналіста Георгія Левченка, засудженого Росією на 16 років колонії, досі невідоме. У липні 2026 року RSF підтвердили, що журналісти Євгеній Ільченко та Анастасія Глуховська, яких утримує Росія, живі. У червні 2026 року Глуховська оголошувала голодування.