Райський куточок Нідерландів
Гелдерланд, зі столицею містом Арнем, – найбільша і одна з найкращих з дванадцяти провінцій Голландії. А в Гелдерланді є своя перлина – Ахтерхук, неймовірно гарний і затишний сільськогосподарський регіончик на кордоні з Німеччиною.
Він займає територію колишнього графства Зюфен, розташовану між Айселом та Старим Айселом – повноводними судноплавними річками, притоками Рейну на заході, та Німеччиною на сході. Навколо – поля, пасовиська та ліси з велетенськими деревами.
Завдяки Атлантичному океану клімат тут м’який, вологий і помірно теплий. Тому пасовиська придатні для використання 9–10 місяців на рік, а картоплю вирощують майже конвеєрно: з травня до пізньої осені. Місцева фабрика Aviko, що входить до четвірки найбільших у світі, переробляє весь урожай каліброваних бульб на безліч видів чіпсів, картоплі-фрі та експортує продукцію по всій Європі.
У лісах повно дикої звірини, а на полях масово зимують перелітні птахи, наприклад, тисячі жирненьких диких гусей. Вони перебувають під захистом держави, хоча фермери їм не раді, бо птахи псують посіви.
Завдяки віддаленості від великих центрів та бережливому ставленню людей тут збереглися традиції й атмосфера старої Голландії. Майже немає іммігрантів, які окупували Амстердам і Роттердам. Люди тут веселі, відкриті й оптимістичні. У кожного, звісно, є свої проблеми, але голландці добре розуміють, що порівняно з бідами інших, це не такі вже й серйозні проблеми. Тому тут поширені волонтерство та соціальна допомога.
Регіон вважається найкращим у Голландії для велотуризму та активного відпочинку вихідного дня. Регулярно проводяться ярмарки, квіткові та музичні фестивалі, виставки садового мистецтва. У лютому містечками, наче цунамі, прокочується феєричний карнавал «Марді Гра» (Жирний вівторок), що за змістом схожий на наше свято Масляної.
До цього свята весело і творчо готуються цілий рік. Фермери, студенти, футбольні клуби створюють мобільні фортеці, замки, опудала політиків, міфічних звірів, шиють маскарадні вбрання. Місцеве знамените пиво Groels з 400-літньою історією ллється рікою під різноманітні стейки, снеки та інші закуски.
На фермі зайві працівники не потрібні
За останні десять років мені пощастило побувати тут у справах понад двадцять разів. І кожного разу намагаюся знайти час, щоб побачити щось нове.
Ось і цього разу я відвідав біологічну молочну ферму поблизу Хуммело.
Загалом, корова, молоко і особливо сир – це візитівка Голландії. «Kaaskop», тобто «Сирна голова» – так називають голландців сусіди.
Тут використовують передові й майже фантастичні технології виробництва та переробки молока. Роботизовані комплекси доїння розміщують прямо на пасовиськах. Корови самі заходять у такий комплекс, щоб подоїтись і перейти на сусіднє поле.
Як це працює? Розумні фермери давно помітили, що в кожному стаді встановлюється чітка ієрархія. Є корова-лідер, і далі – за порядком значущості. Тому достатньо навчити лідера щось робити, і все стадо буде повторювати. Просто і ефективно. А далі – справа техніки. Комп’ютер керує процесом, аналізує всі індивідуальні параметри молока, контролює стан кожної корови і видає рекомендації на центральний комп’ютер.
Фермер приїжджає лише забрати охолоджене молоко і одночасно внести необхідні корективи. Такий підхід дає можливість одній фермерській сім’ї утримувати будь-яку кількість корів. Тому держава встановила обмеження – максимум 300 корів на одну ферму.
Біоферма «De Pasop» (www.de-pasop.nl), яку ми відвідали за сприяння моїх голландських друзів Роберта Еркеленса та його дружини Моніки, виникла на базі традиційної сімейної ферми після інвестиції ЄС. Про це свідчить велика синя табличка з прапором ЄС на стіні корівника.
Ферма, яку ще називають ранчо, має власні 50 гектарів та 12 гектарів орендованих полів і пасовиськ для природного утримання 80 корів, 35 телят і 40 племінних свиней. Коровам тут не відпилюють роги, а поросятам не рубають хвости.
Якби тільки це, то в Україні всі корови і свині були б екологічними. Але є інші, більш суттєві вимоги: жодних антибіотиків, натуральні корми без добавок, здорова екологія та забезпечення максимального комфорту, щоб корова не мала жодного негативу. Адже погані емоції еко-корівок протипоказані. Тому отримати біосертифікат дуже непросто, плюс щорічне його підтвердження.
Нас зустріли життєрадісні Петер та Івонна – фермери, які займаються цією справою вже хтозна-в якому поколінні. Старше покоління вже на пенсії, але допомагає потроху. Також допомагають і троє дітей-школярів. Хтось із них, ймовірно, успадкує фермерську справу.
Стадо якраз поверталося з пасовиська. Перша десятка – у строгому ієрархічному порядку, з лідером на чолі. Високі, ситі, породисті та досить чисті корови всіх мастей гордо несуть кожна величезне двохвідерне вим’я.
Збір відбувається на критому майданчику, обладнаному циліндричними щітками-чухалками. Корова штовхає носом, щітка закручується – корова підставляє спину та боки. Потім – захід у доїльне відділення, сучасне, автоматизоване, але з мінімальною необхідністю втручання людини, і знову на поле. А молоко охолоджується і тричі на тиждень відвозиться чепурними молоковозами з емблемою «Екологічне молоко» на сиропереробну фірму «Аврора». Сюди ж завозять своє еко-молоко ще вісім таких же біоферм регіону.
Після короткої екскурсії фермою з показом процесу доїння ми посиділи на відкритій терасі дерев’яної прибудови, що розташована за десять метрів поряд. Все в квітах. Чисто, ніяких запахів і мух немає. На стінах розвішані картини, антикварні ліхтарі, металеві грілки, інструменти та інші фермерські аксесуари, якими користувалися ще їхні діди й прадіди.
Ми скуштували свіже молоко та сири, які виготовляє «Аврора» з молока цієї ферми. Молоко має справжній насичений смак, який нагадав мені щасливі дні далекого дитинства в гостях у бабусі на Чернігівщині. Тоді ще все було натуральне.
Заглянули в невеликий магазин при фермі. На полицях представлені тільки екологічні місцеві продукти: десятки марок еко-сирів, свіже молоко, мед, яловичина, свинина та курятина. Ціни вищі, ніж у звичайних магазинах. Хоч держава і надає дотації, але собівартість екологічної продукції висока.
Поговорили про нелегке життя фермера. Робота починається рано і триває весь день, без вихідних. Для досягнення успіху в цьому висококонкурентному середовищі потрібно бути універсалом, моніторити нові технології та вміти працювати з технікою, комп’ютером. Тому фермери вчаться все життя.
На відпочинок вибираються нечасто і всією сім’єю. На час відпустки замовляють у спеціальній сертифікованій фірмі людину, яка підмінятиме їх. Це коштує недешево – близько 17 тисяч євро на тиждень. Але життям вони задоволені й іншого не бажають.
Петер зібрався кудись їхати трактором. Тож ми подякували, купили трохи різних сирів і попрощалися, збагатившись новим досвідом.
