Дністровський каньйон є найбільшим каньйоном в Україні та одним із семи чудес України. Його довжина становить 250 км, а розташований він на межі чотирьох областей: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької.
Численні водоспади, печери, скелі та гроти роблять його надзвичайно привабливим для туристів. Через каньйон протікає друга за величиною в Україні річка Дністер, яка є популярним маршрутом для сплавів на плотах, катамаранах та байдарках. Зелені ліси довкола каньйону населяють зайці, лисиці, косулі, вепри. На схилах Дністра можна побачити диких качок та гусей, чорних лелек, сірих і білих чапель, яструбів та круків. Річка Дністер багата на рибу – тут водиться 40 видів, серед яких короп, судак, окунь, сом, марена, лящ, щука, верховодка. Дністер вважається однією з найчистіших річок Європи.
«Юрій»: корабель, готель і ресторан
Раніше, щоб дослідити унікальну природу та пам’ятки каньйону, туристам доводилося сплавлятися річкою на плотах і байдарках. Тепер же мальовничими водами Дністра курсує корабель «Юрій», збудований українськими винахідниками під керівництвом львів’янина Юрія Шпіцера.
Аналогів такому судну немає не лише в Україні, а й у світі. Плоскодонний корабель важить 12 тонн, має довжину 14 метрів та ширину 5,6 метра. Завдяки конструкції з гребним колесом «Юрій» здатен проходити мілини глибиною у 25 сантиметрів, тоді як для кораблів такого класу зазвичай потрібно щонайменше метр глибини.
Корабель виготовлений з алюмінію та пластику, що робить його легким і дозволяє безперешкодно долати мілководдя на Дністрі. Судно може експлуатуватися при 4-бальному вітрі та хвилях заввишки до 0,6 метра. Деталі для «Юрія» замовляли з різних країн.
«Юрій» – це не просто корабель для прогулянок, а справжній плавучий ресторан і готель. У трьох каютах можуть комфортно розміститися на ніч 10 осіб. Якщо ж компанія бажає провести день на борту, судно вміщує до двадцяти туристів та трьох членів екіпажу.
На кораблі обладнано душову кімнату, туалет, встановлено аудіосистему, телевізор та доступ до мережі Wi-Fi. З харчуванням також усе гаразд – на мангалі чи плиті для гостей готують різноманітні смачні страви.
Туристи, які бажають подорожувати на судні «Юрій», дістаються до порту Раковець, що знаходиться за 60 км від міста Городенка Івано-Франківської області.
З Івано-Франківська до порту ходить рейсовий автобус (квиток коштує 30 грн). Також можна замовити мікроавтобус для групи до 18 осіб, вартість якого становить 900 грн в один бік. Вартість добової подорожі Дністром з ночівлею у каюті, харчуванням та екскурсійним супроводом – 600 гривень на особу. Сезон подорожей триває з квітня до листопада.
Наша подорож на кораблі
Івано-Франківськ зустрів нас дощем, але це не зіпсувало настрою. Через годину ми вже були в порту Раковець і насолоджувалися смачною кавою в барі на пристані.
Особливо запам’яталися поля квітучого жовтого рапсу, повз які ми проїжджали дорогою до порту. На тлі блакитного неба вони нагадували прапор України, вкотре підкресливши красу нашої країни!
Нас уже чекав корабель «Юрій». Поки ми милувалися краєвидами, шеф-кухар Микола готував смачні страви. Нас супроводжували галасливі чайки, а чаплі та лелеки, побачивши наш плавучий дім, здіймалися в повітря.
Першою зупинкою був водоспад «Дівочі сльози». За однією з легенд, назва походить від сліз дівчат, яких колись гнали в рабство до Туреччини. За іншою версією, дівчата плакали за нареченими, що загинули в бою з турками. До водоспаду веде крута стежка, яка після дощу стала неймовірно слизькою.
Нам допомогли натягнути канат, і, чіпляючись за мотузку та гілки дерев, ми таки видерлися нагору. Перед нами відкрився дивовижний водоспад, який, розбиваючись на безліч крапель, здавався водоспадом сліз. За водяною завісою виднівся невеликий грот, де, за чутками, колись жив монах-відлюдник.
Другою нашою зупинкою були руїни Раковецького замку, зведеного Домініком Войцехом Бєнявським у середині XVII століття. До наших днів збереглися лише фрагмент муру та вежа. Замок витримав не одну облогу, був зруйнований, а після відбудови став важливим форпостом Речі Посполитої. Під час пожежі у 1768 році фортеця згоріла і вже ніколи не відродилася з руїн. Коли ми повернулися на корабель, на нас уже чекав накритий стіл. Рибна юшка, запечений на мангалі шашлик та короп, плов, картопля, сало, медовуха – таким частуванням порадував нас шеф-кухар Микола.
На завершення наша команда завітала до рубки капітана Слави, аби спробувати себе в ролі керманича. На щастя, на такому кораблі майже неможливо сісти на мілину. Капітан навіть позичив нам свою запасну форму для фотосесії у стилі «морських вовків».
