Кіпр: острів стереотипів та приємних несподіванок
Коли мова заходить про Кіпр, у пересічного українця перша асоціація – офшори. У нашій уяві Кіпр постає чимось на кшталт середземноморського острова скарбів, куди численні олігархи з усього світу спрямовують свої мільярдні статки. Також з Кіпром пов’язують розкішний відпочинок: «Де був наш депутат під час парламентських слухань? Та ясна річ, розважався на своїй яхті на Кіпрі». До поїздки на цей острів я керувалася саме такими стереотипами.
Водночас, аналізуючи пошукові запити в Google, у переважно україномовному сегменті поруч зі словом «Кіпр» найчастіше шукають «погода», «відпочинок», «ціни», «віза», «фото». Це свідчить про те, що Кіпр є цікавим напрямком для українських туристів. Україна стабільно входить до п’ятірки країн пострадянського простору, звідки на острів приїжджає найбільше гостей.
Я поставила собі за мету з’ясувати, чим живуть кіпріоти, і чи можуть пересічні українці дозволити собі відпустку на цьому, як здається, райському острові. Ще я збиралася побачити Кіпр «з висоти пташиного польоту», адже брала з собою дрон!
Кіпре, зустрічай нас!
Наша мандрівка на Кіпр відбулася наприкінці січня. З українських морозів наш літак взяв курс на південь, туди, де тепло, зелено, і зима виглядає зовсім інакше.
Тригодинний переліт – і ось уже Ларнака зустрічає теплим морським вітром. Прибережні міста і села тоненькими ниточками пролягають між горами та Середземним морем. Швидкісна траса біжить узбережжям, вітряки й пальми ловлять вітер. Розпочинається подорож групи українських журналістів островом, де цивілізація зародилася ще десять тисяч років тому. Нас чекають міста Ларнака, Пафос, Лімасол, Нікосія, численні гірські села. І, нарешті, головна подія – урочистості у Пафосі, який було визнано культурною столицею Європи у 2017 році.
Взимку на узбережжі можна погрітися на сонечку, а за якихось пів години поїздки автомобілем – вже грати в сніжки у горах. Тому тут гірськолижні курорти та яхтинг розташовані зовсім поруч. Лагідний клімат дає змогу вирощувати цитрусові й банани, оливки, збирати урожай овочів кілька разів на рік.
На піщаних пляжах острова морські черепахи відкладають яйця. А на солоні озера Ларнаки щороку прилітають тисячі рожевих фламінго. Ларнака, до слова, є містом-побратимом нашої Одеси.
Та на Кіпр їдуть не лише за морем і сонцем. Історична та культурна спадщина острова приваблює тисячі туристів. Тут з піни морської вийшла Афродіта, острів завойовував Александр Македонський, проконсулом тут був Цицерон, а у місті Пафос правила відома єгипетська цариця Клеопатра. На Кіпрі проповідували християнські апостоли, зокрема – апостол Павло.
Кіпріоти – гостинний і дуже толерантний народ. Тут немає жебраків і майже немає злочинності. Мешканці часто залишають свої машини та будинки відчиненими, зокрема й тому, що вивезти крадене з острова майже неможливо. Більшість острів’ян добре володіють англійською, тож порозумітися – не проблема! До туристів ставляться спокійно й привітно – жодного нав’язливого сервісу ми не зустрічали.
Іноді місцеві демонструють широку обізнаність з українською реальністю.
В одній із таверн, наприклад, власник – дідусь років 70 – довго й натхненно розповідав нам історію України ХХ століття.
Вино тут п’ють за кожною трапезою, веселі народні гуляння з танцями можуть тривати далеко за північ. Але ніхто не впивається. Наша гід розповідала, що за 20 років життя на острові жодного разу не бачила когось геть п’яним. Вважається ганебним напитися і впасти під стіл.
На острові безліч храмів і церков. Вони відкриті для туристів, можна поставити свічки, помолитися, просто оглянути внутрішнє оздоблення. Але потрібно дотримуватися певного дрес-коду.
Оскільки кіпріоти – віруючі люди, усі церковні свята тут неодмінно включають похід до церкви. Церква присутня у всіх сферах життя кіпріотів – наприклад, значна частина акцій єдиного пивного заводу належить Кіпрській православній церкві. Найбільшим землевласником на острові також є церква. Церква має й власні винокурні, де дозріває церковне вино кумандарія.
Кумандарія – місцевий особливий напій. Це солодке густе вино, пляшечку якого можна привезти додому як сувенір.
Церковні свята на Кіпрі визнаються державою, відзначаються усіма кіпріотами з дотриманням традицій. На час свят на острові все зачиняється. Наприклад, 15 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці. П’ять днів до і п’ять днів після цього свята ніхто нічого не робить. Те саме стосується Великодня та Різдва.
Цікаво, що церковний шлюб тут також визнається державою, і часто люди вінчаються, а не лише розписуються.
Як живуть кіпріоти
Вони нікуди не поспішають. Можливо, тому й живуть доволі довго – у середньому до 80–85 років. Щоденна сієста триває з першої до третьої дня взимку, а влітку – з першої до четвертої.
Середня заробітна плата на острові становить 1500 євро.
Однокімнатна квартира в Лімасолі на узбережжі коштуватиме близько 300 тисяч євро, тоді як у селі, глибше в острові, можна знайти будинок і за 60 тисяч.
Мінімальна пенсія на Кіпрі – 368 євро. Це так звана «пенсія домогосподарки». Середня пенсія становить 600 євро, а пенсії чиновників починаються від 1500 євро.
Приватні школи коштують від 2 до 15 тисяч євро на рік. Хоч як це дивно, але одна з найпрестижніших професій тут – вчительська. Бути вчителями хочуть усі: зарплата 1500 євро та три місяці гарантованої відпустки.
Чим годують на Кіпрі
Готують тут часто, ситно і дуже смачно. Середземноморська кухня проста до геніальності. Тут не пропонують якихось вигадливих страв, їжа натуральна, свіжа і поживна.
Обід може складатися з таких страв: вино або зіванія (місцева виноградна горілка), сири, домашній хліб, салат, морепродукти (риба, кальмари, креветки, восьминоги, мідії та інша «живність» щойно з моря), картопля фрі, різноманітні соуси, баранина… Все це може повторюватися у різних варіаціях, але навіть однієї страви достатньо, щоб наїстися. А ще ж є десерти і кава! Кава – чорна, густа і міцна.
Тут майже немає чорного хліба. У селах хліб досі печуть самі господині. На Водохреще беруть освячену воду, роблять закваску, яку зберігають у холодильнику. Печі в селах розташовані на вулиці, хліб печуть не лише простий, а й з овечим та козячим сиром. На Великдень випікають «флауни» – змішують кілька сирів із козячого молока, яйця, іноді підсмажене конопляне зерня. Усе це кладуть у розкачане тісто і защипують, як хінкалі. Виходить дуже смачно.
Снідають острів’яни йогуртами з козячого молока, додають мед і сухофрукти.
Окремий предмет гордості – кіпрські вина. Це одна з основних статей експорту країни. Місцеві вина отримують призи міжнародних конкурсів, власники винокурень радо запрошують до себе на дегустації.
Усі продукти натуральні, без жодної хімії – для кіпріотів це принципове питання. У мене склалося враження, що Кіпр – одне з найкращих місць у світі для здорового способу життя.
І знайте: якщо скуштуєте на Кіпрі апельсини, то потім вже не зможете їсти ті, що продають у наших маркетах!
Лайфхаки для туриста
На Кіпрі є чудові мережеві готелі, дорогі ресторани. Але більшість туристичного сектору орієнтована не на відпочинок рівня «люкс», а на гостей із середніми статками. Тут можна знайти будь-яке житло – від апартаментів до кімнат у хостелі. Також можна орендувати автомобіль, мотоцикл, велосипед.
Якщо заздалегідь подбати про квитки та помоніторити варіанти помешкання, відпочити та помандрувати на Кіпрі можна недорого. Наприклад, можна знайти житло за 30 хвилин їзди велосипедом до моря за 20 євро на добу, навіть зі сніданком. Оренда авто стартує від 30 євро за добу.
На Кіпрі немає платних пляжів. Готелям заборонено займати лежаками більш як 50 відсотків території, тому вихід до моря завжди вільний.
Стартовий пакет мобільного зв’язку коштує два євро, дзвінок в Україну – 6 центів, півтора гіга мобільного інтернету – 15 євро. Мережа ловить навіть у горах.
А ще – тут безліч котів, справжній острів суцільного котячого щастя. Риболовля з берега не потребує окремого дозволу, а щоб рибалити з човна, потрібна ліцензія. Для дайвінгу тут є кілька затоплених кораблів: шведське торгове судно затонуло випадково, решту затопили спеціально для дайверських занурень.
У моєму серці Кіпр залишився островом неквапливого літа, котячого щастя, білих кораблів та засніжених гір. А офшори, як з’ясувалося, тут давно в минулому!
