Якось старий Апулей обмовився, що якби Венера не мала світле волосся, то боги б нею не захоплювалися. І в цьому — вся суть римського ставлення до краси. Їхній еталон був до непристойності білим. Ідеалізована жінка повинна була бути блондинкою з блідою шкірою, одягненою в прозору тканину, обвішаною золотими прикрасами. Навколо неї повинні були бігати такі самі біляві діти та клопотатися світловолосі рабині. А десь на задньому плані повинен був виднітися чоловік в білій тозі, який за все це розплачується, повідомляє Ukr.Media.
Якщо греки божеволіли від атлетичної статури, то римляни відрізнялися практичністю. Їхня врода завжди несла цілком певний зміст — успішний шлюб і соціальний статус.
Взяти, наприклад, шкіру. Засмага свідчила лише про одне: ти працюєш на полі. Знатна жінка ж повинна була бути блідою, мов мармур, оскільки її єдиний контакт з сонцем — це випадковий промінь, що проникав крізь розкішні фіранки на віллі. Тому в дію йшло все. Дружина Нерона, Поппея Сабіна, так обожнювала ванни з віслюкового молока, що в подорожі брала з собою цілі табуни цих нещасних істот.
До слова, якщо ви десь зустрічали нісенітницю про те, що римлянки для блідості вживали деревний алкоголь — забудьте. Не знаю, хто це придумав, але в Древньому Римі не вміли виготовляти спирт, а якби й намагалися, вони б не встигли стати гарними, бо померли б після першого ж ковтка. Римлянки були одержимі зовнішністю, але аж ніяк не були самовбивцями.
А ось чим вони дійсно отруювалися, так це свинцевими білилами. Шкіра від них ставала сірою і покривалася виразками, але замість того, щоб викинути баночку, жінки просто наносили ще більший шар. Нічого не нагадує?
З волоссям також потрібно було експериментувати. Шатенкам, аби відповідати моді, доводилося змащувати голову сумішшю козячого сала та попелу з букового дерева, а потім годинами засмагати на сонці. Щоб обличчя при цьому не засмагло, на нього одягали щось на зразок мішка з отвором на маківці. Якщо ж волосся від таких тортур випадало, завжди можна було придбати перуку. Найкраще — зрізану з голови якоїсь полоненої германки. Зручно, коли твоя імперія безперервно з кимось воює.
Сьогодні ми розплачуємося за салони краси, а в Римі купували самих фахівців. Вираз «ars ornatrix» позначав мистецтво прикрашання, і професіонали в цій галузі коштували величезних грошей. Рабиня-візажистка чи перукарка могла коштувати більше, ніж кремезний гладіатор. Заможні матрони взагалі не відвідували громадські терми — у них вдома працював штат із сотні дівчат, які тільки тим і займалися, що вищипували, змащували оліями та розтирали свою господиню.
Фігура також повинна була відповідати вимогам. Надмірна худорба не схвалювалася. Римляни хотіли бачити перед собою майбутню матір своїх спадкоємців, тому стегна повинні бути широкими, а хода — повільною і величною. Жодної метушні. Жінка повинна була триматися так, ніби вона вже володіє половиною світу.
І, до речі, вони насправді володіли. Поки чоловіки билися в нескінченних війнах, римські вдови спокійно займалися бізнесом, купували нерухомість і розпоряджалися величезними капіталами.
Тому наступного разу, коли ви будете чекати, поки ваша дружина збереться на вечерю, або побачите рахунок за її догляд, просто заспокойтеся. Радійте, що вам не потрібно купувати їй рабиню-перукарку, а у вашому дворі не пасуться сто віслючок для вечірньої ванни. А, свинцю в пудрі більше не використовують.
Поділитися
⚡ Пульс читачів
Римлянки труїлися свинцем заради статусу, а ми — філерами та фільтрами. Чи вартий «ідеальний» фасад таких жертв?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
👑 Краса варта всього 🌿 Здоров'я — пріоритет 🤔 Все добре в міру
📊 Карта думок
👑 Краса варта всього 0% 🌿 Здоров'я — пріоритет 0% 🤔 Все добре в міру 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!