5 березня на українських екранах з’явиться кінострічка “Кутюр” — свіжий фільм режисерки Аліс Винокур з Анджеліною Джолі в головній ролі. Це оповідь, що розгортається у вирі Паризького тижня моди, але говорить не тільки про сферу — скоріше про персональні складнощі, жіночу згуртованість і вразливість тіла.
Реклама.
Розповідаємо, чому картина заслуговує на увагу.
Інша Джолі — витримана, тендітна, щира
Французькі кінокритики вважають цю роботу однією з найбільш вагомих у доробку акторки. Її Максін — американський кінорежисер, яка приїжджає до Парижа на Тиждень моди й опиняється перед особистим випробуванням, що змінює її погляд на життя та творчість. Джолі спеціально вивчала французьку для ролі та вперше самостійно озвучувала свої репліки. Її акторська гра тут — витримана, внутрішня, збудована на тиші та напруженості пауз.
Перший художній фільм, знятий в ательє Chanel
“Кутюр” вже потрапив в історію як перший ігровий фільм, якому надали дозвіл на зйомки всередині ательє Chanel. Камера працювала у справжніх салонах haute couture та на знаменитих сходах на Rue Cambon — осерді будинку.
В той же час у кадрі відсутній брендинг: модний дім у фільмі вигаданий. Але рівень доступу був безпрецедентним — раніше тут дозволяли працювати тільки документалістам. Для однієї з фінальних сцен Chanel співпрацював з художницею з костюмів Паскалін Шаванн, лауреаткою “Сезара”, яка створила образи, натхненні архівами будинку.
Реальний Тиждень моди без прикрас
Події розгортаються під час самого Паризького тижня моди — з автентичними локаціями й професіоналами індустрії в кадрі. Винокур провела більше року за лаштунками фешн-шоу, вивчаючи роботу швачок, візажистів і моделей поза подіумом. Саме ця документальна точність створює відчуття присутності. Як відмічає Sud Ouest, режисерка не перетворює моделей на декоративні об’єкти — вона повертає їм ідентичність і власну історію.
До акторського складу приєдналася українська модель Юлія Ратнер, яка з’являється в епізодичних, але атмосферно важливих сценах. Її участь посилює відчуття справжнього fashion-середовища — багатонаціонального, колоритного, збудованого на перетині різних досвідів і біографій.
Три жіночі лінії, що перегукуються між собою
Окрім Максін, у центрі — Ада, юна модель з Південного Судану, яка тікає від наперед визначеного майбутнього, та Анжель — візажистка, що працює в тіні подіумів. Фільм збудований як колаж: “шви” не маскуються, тіло стає ще однією тканиною між світами. Кожна героїня має щось “полагодити” в собі, щоб рухатися далі. Між ними виникає своєрідна інтуїтивна згуртованість.
Мода як метафора
Les Echos називає “Кутюр” роздумом про життя у вирі епохи. Сезон змінює сезон, колекція — колекцію, а за сяйвом подіумів прихована виснажлива гонитва за часом. Ця швидкоплинність світу моди віддзеркалюється в особистій історії Максін: у момент найбільшого зовнішнього блиску її життя різко змінює напрям.
Випускниця La Fémis, Аліс Винокур відома своєю делікатною роботою з жіночими портретами. Її фільми Proxima та Revoir Paris досліджували вразливість і стійкість у великих контекстах — від космосу до мегаполіса.
У “Кутюр” вона з такою ж чутливістю працює з тілом і образом як із простором вразливості. Французька преса говорить про витончену, точну й поетичну історію, яка протиставляє поверхневому уявленню про моду глибину й правду своїх героїнь.