Британська авторка та журналістка Пурна Белл у своєму есе для Vogue аналізує, чому фраза “ви чудово виглядаєте для свого віку” більше не є компліментом. Хоча на перший погляд це приємні слова щодо зовнішності, вони часто приховують ейджизм, страх перед старінням і культ молодості, що й досі панує у ставленні до жіночої вроди. Белл розмірковує про жінок після 40, побачення, самоусвідомлення, косметичні втручання та право сприймати свій вік як перевагу, а не проблему. Її текст — це відвертий і чіткий погляд на те, чому компліменти про “молодий вигляд” часто лише підживлюють застарілі уявлення про красу.
Кім Кетрол у ролі Саманти Джонс з серіалу “Секс і місто”
Ми з подругами зайняли місце в барі з приглушеним освітленням, зручно розташовані, щоб спостерігати за всіма, хто заходив. Ми обрали довгий стіл, прикрашений канделябрами та пишними півоніями, що виходив до коридору, який сполучав головний вхід з іншими залами. Поки люди проходили повз, наша компанія, що складалася з жінок близько 30 і 40 років, оцінювала потенційних співрозмовників для флірту. Спочатку це було досить весело. Потім ми з подругою, приблизно мого віку, переглянулися. Усі навколо були привабливими, але виглядали на 15-20 років молодшими за нас.
Це знайоме відчуття для багатьох жінок після 40, як у квір-середовищі, так і в гетеросексуальному. “Тут усі надто молоді”, — зауважила я. У відповідь одна з жінок за столом, якій було трохи за тридцять і з якою я щойно познайомилася, вимовила фразу, що схожа на апетитний десерт, зіпсований мухою: “Але вам зовсім не даси стільки років”.
Реклама.
Інші також почали висловлюватися подібним чином. Вони прагнули зробити приємне, але я намагалася пояснити: моя подруга і я не применшували себе і точно не висловлювали невпевненості. Річ була не в цьому. Нас просто не надто приваблює перспектива стосунків із молодшими чоловіками, оскільки нас приваблюють якості, які часто з’являються з віком: мудрість, самоусвідомлення, відчуття гумору. Мені цікава людина, яка вже знає себе. А не та, хто досі блукає дзеркальним лабіринтом у пошуках власної ідентичності.
Коли жінкам старшого віку говорять: “Вам не даси стільки років”, у цій фразі вже закладений ейджизм. Вона ґрунтується на припущенні, що старіння є чимось негативним, тому жінка нібито повинна бути вдячна за комплімент про свою молодість. Але проблема не тільки в цьому. Від нас ніби очікують, що ми приймемо цей двозначний комплімент і чемно подякуємо. Я не хочу грати молодшу версію себе. У 20 років я була невротичною. У 30 мені здавалося, що я вже мала б бути мудрою, хоча насправді це було не так. У 40 я краще вмію захищати свої кордони. Я лягаю спати, коли хочу. Їм, коли хочу. Працюю над тим, що обираю сама. Досвід, який я накопичила, відчувається як суперсила. Я б не проміняла жоден рік цього досвіду.
Якби ми прийшли до бару не з метою флірту, я, ймовірно, запропонувала б обговорити подібні висловлювання. Ми часто говоримо їх автоматично, але за ними стоять глибокі переконання щодо віку, краси та старіння. Розбір цього був би корисним не лише для такої великої мети, як боротьба з ейджизмом, а й тому, що в певний момент ці жінки самі зіткнуться з цим. “Але ж вони кажуть це як комплімент”, — зауважила інша подруга. Я відповіла: “Це схоже на те, коли чоловік говорить “класні груди”, а потім дорікає вам за те, що ви образилися”. “Але це сексизм, — сказала вона. — І це моторошно”.
Я погодилася. Але мені довелося пояснити їй, чому інший так званий комплімент також викликає дискомфорт. Суть у тому, що в цей момент ви усвідомлюєте: хтось уважно оцінив ваше тіло та обличчя, порівняв їх із певним стандартом краси, а цим стандартом досі вважається молодість. Потім вам повідомили, що відповідність цьому стандарту є бажаною. Саме це і здається дивним, оскільки молодість рідко асоціюється з самоприйняттям. Так виникає протилежний висновок: старіння є “небажаним”, а його ознаки, такі як зморшки чи сиве волосся, вважаються непривабливими. І вас, по суті, хвалять за те, що вам нібито вдалося уникнути цих ознак або добре їх замаскувати.
У момент, коли ви нарешті досягаєте віку, коли краще розумієте себе, вас ніби знову повертають до стану очікування. Наче ваше поточне життя ще по-справжньому не розпочалося. Ніби ви знову маєте чекати, поки станете достатньо стрункою, достатньо молодою, достатньо привабливою, достатньо хорошою. Бо, не дай Боже, жінка справді відчує власну силу саме тоді, коли ця сила в ній з’являється. “І все це тому, що вам сказали, ніби вам не даси стільки років?” — скептично запитала моя подруга. “Так”, — відповіла я. “Бо в молодості є як позитивні, так і негативні аспекти. Так само, як і в старінні”.
Під час роботи над книгою She Wanted More я спілкувалася з різними жінками віком від 40 до 70 років про важливість розбору подібних питань. Я не засуджую людей, які вдаються до пластичних операцій. Але все ж тривожно спостерігати за стрімким зростанням цієї галузі. Одним із головних чинників цього зростання є попит на те, що Британська асоціація естетичних пластичних хірургів (BAAPS) називає “омолодженням обличчя”. До цієї категорії належать, зокрема, підтяжка обличчя та блефаропластика. Іноді я думаю, чи не втратить фраза “вам не даси стільки років” будь-який сенс. Не тому, що ми нарешті залишимо ейджизм у минулому. А тому, що косметичні процедури стануть настільки поширеними, що визначити чийсь вік за зовнішністю буде практично неможливо.
Ми також маємо поставити собі запитання, які саме системи ми підтримуємо цими переконаннями. Коли я розмовляла з психологинею та авторкою Джоді Дей, яка багато працює з темою прав жінок після 60, вона допомогла мені усвідомити одну важливу річ: молодість часто асоціюється із сексуальною привабливістю. Розмірковувати про це зараз, у наш час, справді гротескно. Як жінки, ми часто не помічаємо, що самі підтримуємо системи, які нас обмежують.
Після численних розмов з жінками про їхню силу та радість життя, важко не помітити, як усе це відволікає нас від справді важливого. Коли ми з подругами говоримо про надихаючих старших жінок, справа ніколи не лише в їхній зовнішності. Нас радше захоплює їхня енергія, внутрішня свобода та цінності, які вони уособлюють. Часто це здатність жити своїм життям, трансформуватися, починати знову і не втрачати радість.
Проблеми з технологіями, фізична слабкість, самотність — усе це не обов’язково приходить з віком. Але якщо ми продовжуватимемо автоматично говорити про старіння як про щось негативне, чого слід уникати, замість того, щоб його приймати, це справді може стати самоздійснюваним пророцтвом. До того ж, існують набагато кращі способи підтримувати одна одну та цінувати внесок кожної.
“А як тоді можна було б висловитися, щоб комплімент не сприймався як образа?” — запитала подруга. Я замислилася і відповіла: “Одного разу молодша жінка поглянула на мене і сказала: “Сподіваюся, у вашому віці я теж буду такою ж крутою””. Я зробила паузу. “Скажімо так, це мене не образило”.
За матеріалом vogue.co.uk