Поділитися
Зелені свята (або Трійця) — це одне з найбільш поетичних, стародавніх та насичених символікою свят в українському календарі. Воно настає на 50-й день після Великодня і традиційно поєднує глибокі християнські смисли з прадавніми дохристиянськими звичаями. У 2026 році Трійця припадає на 31 травня, символічно відкриваючи самісінький початок літа. Напередодні цієї важливої дати ми завітали до стилістки та дизайнерки Соні Солтес, яка щороку прикрашає свій заміський маєток на Черкащині згідно з традиціями. Спеціально для vogue.ua вона поділилася цим сакральним процесом і розповіла про всі деталі підготовки.
Соня Солтес у сукні Atelier Handmade
Магія свята
Для мене Зелені свята — це не просто число у календарі. Це найочікуваніша подія після Різдва та Великодня, одна з трьох великих віх, довкола яких з давніх-давен оберталося життя моєї родини. У дитинстві, коли свята випадали на канікули, ми проводили їх у бабусі. Це чудовий час — пік розквіту природи, коли все навколо живе, сяє колосальною енергією. Етнографи стверджують, що сутність цього свята — у прагненні людини внести цю живу енергію у свій дім, освятити ним простір.
Ми готувалися з п’ятниці: наводили лад в оселі, а в суботу бабуся “за наукою”, як написано в книгах, готувала трави — одні зранку, інші надвечір, аби гілки залишалися свіжими. Часом зелень привозили цілими причепами! З вечора ми прикрашали подвір’я від брами до дверей, а найбільш пишні лугові та ароматні трави (полин, любисток, чебрець) і гілки дуба, клена чи берези заносили до хати — у вази та на підлогу.
Зараз, маючи власний сад, я просто продовжую родинний ритуал. У місті це складно здійснити в повному обсязі, а тут, у селі, є простір і живий зв’язок із землею. Для мене в цьому криється глибока сакральність, це значно більше, ніж просто сезонна флористика. Саме приготування захоплює сильніше за саме святкування. Це моя спроба повернутися в дитинство, відтворити ту мить, коли ти маленький, усі рідні поруч, і ти в повній безпеці. Це данина вдячності моїй родині, та спогади, які рятують у найтемніші часи.
Сили природи
Зелені свята для мене — це історія про сили природи. Сьогодні, серед інформаційного шуму, фейків та шаленого тиску, повернення до природи стало нашою біологічною потребою. Природа — єдина істина, яка береже наш розум. Змінюється і спосіб життя: новою розкішшю стає прагнення бути ближче до землі, відчувати її руйнівну і водночас цілющу силу.
Потяг до краси
Зелені свята — це також про одвічний потяг до краси. Прикрашання як дія — чи то оселі, чи власного тіла — є невід’ємною частиною життя. Коли ми квітчаємо дім, ми довіряємо бездоганному смаку природи. Але не менш важливо у ці сакральні дні “заквітчати” й себе, обравши відповідний одяг. Усе, що створено вручну, сьогодні набуває колосальної цінності. Ми вже конкуруємо не лише між собою, а й з алгоритмами, тому справжнє, автентичне стає дефіцитом. Прагнення до сакрального стає всебічним, і в дизайні одягу це виходить далеко за межі простого копіювання старовинних орнаментів. Йдеться про повернення до першоджерел — до натуральних матеріалів, які роблять одяг чимось більшим, ніж просто функціональною річчю.
При виборі святкового (і повсякденного) гардероба я завжди першочергово звертаю увагу на склад. Ключовим для мене є чесність матеріалу та невимушений, делікатний символізм. На Зелені свята, коли ми вшановуємо апогей земного розквіту, моїм абсолютним фаворитом є органічний льон, а з ним серед наших українських брендів вже понад 10 років працює Atelier Handmade. Натуральний, органічний льон має унікальну тактильність. Він дихає разом з тобою, ніби переносячи прохолоду ранкового саду на тіло. Одяг з органічного льону для мене — це наче продовження рослинного світу, який ми заносимо в хату, і самі стаємо частиною цього великого зеленого ритуалу. Саме тому мені так відгукується філософія Atelier Handmade. Вони не зраджують своїй концепції та ідеально витримують баланс: не брати від природи зайвого, а перебувати з нею в гармонійному діалозі. Для мене це історія не про споживання, а про співіснування.
Відродження традицій
Сьогодні ми заново відкриваємо себе, свою країну чи навіть локальні особливості рідних місць. Наприклад, таке дивовижне дійство як “Водіння куста” зараз майже неможливо побачити, воно дивом збереглося лише в окремих куточках Полісся. А це справжня насолода для очей і важлива складова святкування Трійці. Дівчину вбирають у зелене гілля та водять селом із піснями — це ж неймовірне, містичне видовище! Я впевнена: якщо відтворити цю традицію сьогодні, навіть у межах сучасного міста, це виглядало б надзвичайно потужно та видовищно. Це досвід, не менш глибокий за стрибки через багаття на Купала чи освячення великодніх кошиків. Це та жива спадщина, яку нам точно варто відновити всією країною, відзначаючи таким чином саме життя.
Реклама.
Відеографія та фотографія: Yulya Dahl
Інтервʼю: Violetta Fedorova
Редагування: Marina Shulikina
Стиль: Sonya Soltes
Помічниця стилю: Maria Hopanchuk
Макіяж: Svitlana Rymakova
Зачіска: Sasha Konovalova
Художнє освітлення: Yevhenii Sdobnikov
Продакшен: Marina Sandugei-Shyshkinа, Mariia Nikolaienko