Жан Кокто, народжений 5 липня 1889 року, є справжнім універсальним талантом своєї епохи, який не визнавав обмежень. Він був поетом, драматургом, прозаїком, живописцем, режисером і критиком, але завжди вважав себе перш за все поетом, стверджуючи, що поезія присутня у живописі, кіно та театрі. Кокто став центральною постаттю європейського модернізму, підтримуючи дружні стосунки з Пабло Пікассо, Марселем Прустом, Едіт Піаф та Коко Шанель. Особливість Кокто полягає в його здатності поєднувати міфологічні мотиви з радикальними авангардними техніками, створюючи сюрреалістичні, проте надзвичайно гармонійні світи. Його стрічки “Кров поета” та “Орфей” докорінно змінили кінематографічну мову, перетворивши екран на майданчик для візуальної поезії та сновидінь. Згадаймо його найвідоміші афоризми, де глибока філософія поєднується з іронією та тонким розумінням людської природи й мистецтва.
Жан Кокто
Реклама.
“Усвідомте, за що вас критикує аудиторія, і розвивайте це. В цьому ваша унікальність”
“Оскільки вони не мали уявлення про неможливість, вони втілили це в життя”
“Поет — це обманщик, який завжди говорить істину”
“Мода гине молодою, і саме це надає їй серйозності”
“Дзеркала мали б ретельніше роздумувати, перш ніж відображати обличчя”
“Я знаю, що мистецтво абсолютно необхідне, але не розумію — для чого”
“Справжня розкіш полягає не в володінні речами, а в тому, щоб дозволити собі не мати жодної зайвої”
“Письменник — це той, хто самотній, навіть перебуваючи поруч з кимось. Поет — це той, хто перебуває поруч з кимось, навіть будучи абсолютно самотнім”
“Головний недолік молодості полягає в тому, що з кожним днем її стає все менше”