До 35-річчя незалежності Український інститут ініціював проєкт “Знакові видання Незалежності: 35 книжок, які ми обираємо разом”. Проєкт реалізується за підтримки MEGOGO BOOKS.
До формування списку головних українських книжок долучилася редакторка культури Vogue Ukraine Дарія Слободяник, яка разом з іншими експертами обрала 100 книжок. Серед них шляхом голосування українці оберуть 35 знакових видань, а результати оприлюднять на початку жовтня. У День Незалежності Дарія Слободяник ділиться особистим списком із семи книг, які варто прочитати – чи перечитати.
“Солодка Даруся”, Марія Матіос
“Солодка Даруся” – один із найуспішніших українських романів за межами України. Книга вийшла німецькою, англійською, італійською, польською мовами, а у Франції критики писали: “Марія Матіос має неймовірно потужний поетичний стиль. Вона впевнено тче історію — достоту, як у величній античній трагедії”. В Україні роман Матіос має шалений попит ось уже 20 років: книга перевидавалася понад 6 разів загальним накладом понад 200 тисяч примірників.
Дія роману відбувається у гірському селі Черемошне на Буковині й оповідає історію жінки Дарусі та її батьків, які потерпають від радянської влади спочатку у довоєнний час, а потім у період окупації Радянською владою Буковини. Мовчазна Даруся – її прозвали солодкою у селі, бо вона не розмовляє – боїться людей та обгорток від цукерок, любить квіти та свого батька, на могилу до якого ходить, аби відчути себе не самотньою у цьому страшному світі; будує стосунки з чоловіком та світом – на тлі найстрашніших воєн та репресій 20 століття. Поетичний, щирий і водночас страшний роман, який порушує важливу тему травми, колективної пам’яті та відповідальності.
“Ворошиловград”, Сергій Жадан
Роман “Ворошиловград” був вперше опублікований 2010 року у харківському видавництві “Фоліо”, а в його назву винесено стару назву міста Луганськ. Це дуже жаданівський, брутальний, авантюрний текст. До того ж, саме “Ворошиловград” з усіх текстів Жадана найбільше пояснює про пострадянську травму українців та про український схід.
Події “Ворошиловграда” відбуваються на Луганщині: головний герой Герман Корольов, що давно мешкає в Харкові і працює там менеджером, змушений поїхати додому, аби врятувати бізнес брата – автомайстерню, після того, як брат зник. Там він намагатиметься “відродити втрачене, захистити місто від ненажерливих “бізнесменів” і шукатиме нового шляху для свого регіону, що опинився на ідеологічному роздоріжжі”. Рідна для Жадана Луганщина (нагадаємо, Сергій народився в місті Старобільськ неподалік Луганська, який у радянські часи носив назву Ворошиловград) постає в романі повноцінним героєм: меланхолійним, розгубленим, ніби завмерлим між минулим та сучасним.
Роман перекладено угорською, німецькою, англійською, французькою, грузинською, словенською та іншими мовами світу, а у 2014 році визнано Книгою десятиліття BBC.
“Амадока”, Софія Андрухович
800-сторінкова “Амадока” Софії Андрухович – безперечно один із найамбітніших і найскладніших текстів української літератури нульових, адже в ньому авторка зшиває воєдино кілька століть української історії: зокрема, оповідь йде про розстріляне відродження, Голокост і російсько-українську війну.
Головна тема роману – тема пам’яті і забуття – розкривається через історію головного героя Богдана – чоловіка, понівеченого на війні, який перебуває в лікарні без документів. Він втратив пам’ять і обличчя – ніхто не знає, хто він. З лікарні його забирає жінка, яка прагне допомогти йому відновити власну особистість. Роман “Амадока” написаний характерним для Софії Андрухович письмом – густо, образно, щільно. Був перекладений німецькою, французькою, хорватською мовами, зараз готується англомовний переклад у США, який вийде у 2025 році.
Сьогодні, що надзвичайно важливо, роман отримує нове прочитання – у вигляді театральної вистави, над якою працює Театр Франка та французький режисер Жюль Одрі.
“Гемінґвей нічого не знає”, Артур Дронь
25-річний поет та ветеран Артур Дронь говорить про війну мовою віршів, осмислюючи власний військовий досвід. Здається, така чуттєва і водночас лаконічна, позбавлена всього зайвого поезія могла народитися лише сьогодні – у викликовий час, коли українці щодня борються за існування власної країни.
“Гемінґвей нічого не знає” – дебютна збірка короткої прози Артура. Насамперед це свідчення солдата про досвід великої війни – про братерство і підтримку, втрату побратимів, страх, біль, бойові дії і про те, що насправді відбувається на фронті. І водночас це відверті, подекуди ніжні історії, написані дуже молодим чоловіком, що пішов на війну юнаком і отримав поранення; який кохає, сумує, переживає психологічні травми. Найцінніше у цій збірці те, що Артур Дронь говорить про війну та любов на війні дуже просто й відверто, без пафосу й патетики, – і цим захоплює.
Поезія Артура Дроня, який сьогодні є одним із найцікавіших нових імен сучасної української літератури, увійшла до другого тому збірки “Сучасна українська проза та поезія” від Vogue Ukraine.
Книгу з автографом письменника можна придбати за посиланням.
“Я бачу, вас цікавить пітьма”, Ілларіон Павлюк
“Я бачу, вас цікавить пітьма” – один із найпопулярніших творів сучасної української літератури. Якщо станом на 2024 рік було продано понад 100 000 примірників, то нині цей показник перевищив 150 тисяч, і те, як Павлюк вміє працювати з сюжетами, що захоплюють широку аудиторію, і надихати українців читати та перечитувати улюблені книги, вражає.
“Я бачу, вас цікавить пітьма” – психологічний трилер, у якому є все, що захоплює читачів: заплутана детективна лінія, вбивство і головний герой із власними “скелетами в шафі”, що попри внутрішні суперечності намагається дістатися правди. Андрій Гайстер – кримінальний психолог, який вирушає до селища Буськів Сад розслідувати зникнення дівчинки. Там він стикається з байдужістю місцевих мешканців: ніхто не переймається ні пошуками дитини, ні загрозою з боку таємничого маніяка на прізвисько Звір, ні дивними силами, які заважають будь-кому залишити Буськів Сад.
Цього року серед аудиторії шанувальників Павлюка додалося, адже “Я бачу, вас цікавить пітьма” була поставлена на сцені львівського театру Заньковецької.
“Сучасна українська проза та поезія у Vogue Ukraine”, том 2
З самого першого року існування Vogue Ukraine фокусується на сучасній українській літературі: так, вже у 2013 наша команда ініціювала конкурс оповідань для молодих авторок, серед учасниць якого були Ірена Карпа, Катерина Бабкіна, Ірина Цілик.
З 2020 року ми щономера публікуємо на наших шпальтах прозу як зіркових авторів, так і молодих письменників та письменниць, створену спеціально для Vogue – за цей час для нас писали Софія Андрухович, Артем Чех, Ірена Карпа, Євгенія Кузнєцова та інші.
Вихід першої збірки прози та поезії у 2023 був логічним кроком – нам було що сказати. Книгу ми з успіхом презентували на Книжковому арсеналі, вона зайняла друге місце за продажами у секції художньої літератури. У 2025 році ми презентували другий том із блискучою добіркою чуттєвих, тонких, дуже вчасних та доречних текстів від Артема Чеха, Софії Андрухович, Юрія Іздрика, Сергія Жадана, Любка Дереша, Артура Дроня та інших чудових авторів.
Над ілюстраціями працював художник Микола Толмачов, адже для нас є дуже важливим представити українську літературу естетично, підкреслити її особливий зміст за допомогою тонкої, делікатної ілюстрації.
Важливо і те, що збірка залишається лонгселлером і є помітною не лише в широких колах читачів, а й в академічному середовищі – зокрема, про важливість книги та про те, як модному виданню вдається популяризувати сучасну літературу та культуру загалом, у програмі “Шалені авторки” розповіли Віра Агеєва та Ростислав Семків.
“Так ніхто не кохав”, збірка поезії
У 2024 році дизайнерка Валерія Гузема, засновниця бренду Guzema, та видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” ініціювали вихід поетичної антології “Так ніхто не кохав”, яка об’єднала вірші, написані за майже два останні століття – від Шевченка до Іздрика, Жадана та Любки.
“Так ніхто не кохав” – справжній бестселер, тираж якого давно перевищив 50 тисяч примірників, і яка вже третій рік не сходить з полиць книгарень. Але для тих, хто як я, любить аналізувати явища та відслідковувати тенденції на перетині культури високої та практичної, ця книга – більше ніж збірка. Видання блискуче вдається популяризувати поезію серед широкої аудиторії: я десятки разів бачила, як ця збірка ставала основою для поетичних подкастів, вистав, перформансів, і як люди, далекі від поезії, відкривали для себе Чубая, Вінграновського чи навіть Іздрика саме завдяки цій антології.