Створювати красу, яку бачить світ.
У фешн-індустрії немає випадкових деталей. Колір лаку, форма нігтів, фактура, блиск — усе працює на одну історію, яку дизайнер хоче розповісти світу. Саме тому професія нейлартиста давно вийшла за межі салону краси й стала повноцінною частиною високої моди. Українка Юлія Ковальчук належить до тих майстрів, які створюють цю історію. Її роботи можна побачити на подіумах New York Fashion Week, у міжнародних фешн- та editorial-проєктах і кампаніях світових брендів. А цього року вона стала єдиною представницею України серед фіналістів престижного конкурсу North America’s Star Nail Artist, увійшовши до трійки найкращих нейлартистів Північної Америки.
У розмові з Marie Claire Юлія розповіла, чому найцінніше у творчості — не бездоганна техніка, а сміливість мати власний голос, як народжуються образи для найяскравіших фешн-шоу, та що насправді стоїть за міжнародним успіхом.
Юліє, нещодавно ви увійшли до трійки найкращих нейлмастрів Північної Америки на престижному міжнародному конкурсі North America’s Star Nail Artist. Ба більше, стали єдиною представницею України серед фіналістів. Що ви відчули, коли почули своє ім’я?
Це, безперечно, одна з найважливіших подій у моєму професійному житті. Першою реакцією був справжній шок, не кожен день стаєш топ майстром Північної Америки. Момент оголошення результатів став для мене абсолютно несподіваним, бо за майже сім місяців проєкту я настільки занурилася в сам процес, що перестала думати про фінальний результат. Для мене головним стало не те, яке місце я посяду, а можливість щомісяця створювати нову конкурсну роботу та доносити своє бачення.
Найяскравішим моментом було навіть не саме нагородження на сцені, а те, що сталося після. Телефон буквально розривався від дзвінків і повідомлень, до мене підходили люди, щоб привітати, сфотографуватися й познайомитися. Я отримала безліч повідомлень від майстрів, які писали, як слідкували за моїм розвитком у проєкті, що саме моя участь надихнула багатьох розвиватися у професії. Саме це стало для мене, мабуть, найціннішим, усвідомлення того, що цю подію переживаю не лише я. Це було дуже сильне й дуже особисте відчуття.
Кожна конкурсна робота — це не лише техніка, а й певна ідея. Яку історію ви хотіли розповісти своєю фінальною роботою?
Насправді кожна конкурсна робота починається з ідеї. Техніка дуже важлива, але саме зміст надає роботі справжню цінність і це завжди найскладніша й найважливіша частина творчого процесу.
Фінальна робота була присвячена моєму знаку зодіаку — Овну. Це дуже особиста для мене тема, тому мені хотілося розкрити її якомога глибше. У центрі композиції була жінка-Овен — вогняна, сильна, цілеспрямована, але водночас жіночна. Я наповнила цю роботу символами й сенсами, які відображають моє власне бачення цього образу та його внутрішнього вогню.
Оскільки ця робота виявилась дуже особистою і я розуміла, що це остання робота в проєкті перед фіналом, мені захотілося зробити її саме такою, як я її відчуваю. Я свідомо дозволила собі творчі рішення, які виходили за межі звичних конкурсних підходів. Я розуміла, що це може вплинути на мої оцінки, але для мене було важливіше висловити свою ідею і завершити цей проєкт саме тією роботою, якою я сама буду пишатися. Спойлер — так і вийшло.
За кожною перемогою стоять роки роботи, сумнівів і помилок. Якщо озирнутися назад, який період був для вас найскладнішим? І чим довелося пожертвувати заради міжнародної кар’єри?
Найскладнішим для мене став період, коли я одночасно брала участь у міжнародних конкурсах і працювала як нейлстиліст на фешн та editorial-зйомках. Це два абсолютно різні творчі напрями, які вимагають різного мислення.
Техніку можна відпрацьовувати роками. Але найважливіше у творчості — це ідея. Конкурсна робота має відповідати критеріям оцінювання, водночас залишаючись оригінальною. Зйомка ж потребує зовсім іншого підходу: потрібно зрозуміти концепцію, підтримати історію, стиль і настрій проєкту. Постійно перемикатися між цими різними способами мислення було для мене найбільшим викликом.
Бували періоди, коли я спала лише по три години на добу. Звісно, це вимагало багато часу й сил. Доводилося жертвувати відпочинком, часом із родиною та особистим життям. Але це був мій свідомий вибір, і я не шкодую про нього. Саме цей досвід дав мені можливість працювати над проєктами, якими сьогодні я справді пишаюся.
Ви співпрацюєте з дизайнерами в межах New York Fashion Week. Який вигляд має робота нейлартиста за лаштунками одного з найвідоміших тижнів моди? І що найчастіше залишається поза кадром?
Робота на New York Fashion Week — один із найцікавіших і найцінніших досвідів у моїй кар’єрі, який важко з чимось порівняти. Це справді захопливе відчуття, коли твій нейларт стає частиною великої ідеї дизайнера. Мені хочеться порівняти це з музикою, де кожен інструмент є важливим, але тільки разом, у руках композитора, вони починають звучати як єдине ціле.
Це дуже відрізняється від зйомок. Тут немає шансу на ще один дубль. Уся команда має спрацювати з першого разу і настільки злагоджено, щоб передати ідею показу саме так, як її задумав дизайнер. Ще одна річ, яка залишається поза кадром, — це те, що, створюючи нейларт, я сама ще не бачу фінального образу. Я працюю за moodboard і бачу лише частину майбутнього результату. Тому завжди з нетерпінням чекаю моменту, коли модель виходить на подіум. Саме тоді я вперше бачу свою роботу в повному образі — це захоплююче почуття.
Чи складно потрапити у світ великих фешн-проєктів? Що, на вашу думку, допомогло саме вам?
Я не думаю, що існує якийсь універсальний шлях у світ великих фешн-проєктів. Я теж потрапила туди не з першої спроби. У моєму випадку все почалося з міжнародних конкурсів. Саме там з’явилися перші професійні знайомства, які з часом переросли в нові можливості та запрошення.
У цій сфері дуже важлива репутація. Просто добре виконувати свою роботу недостатньо. Потрібно мислити креативно, вміти працювати в команді, дотримуватися дедлайнів і, найголовніше, зберігати спокій навіть у дуже напружених ситуаціях.
Мені було надзвичайно цікаво працювати у фешн-індустрії, і я свідомо рухалася в цьому напрямку. Це дуже банально, але мені здається так і є, саме поєднання професійних навичок та чіткої мети допомогло мені стати частиною великих фешн-проєктів.
Ви працювали з епатажним брендом The Blonds, для якого манікюр є невіддільною частиною фінального образу. Наскільки в такій співпраці нейлартист має свободу для творчості? Чи були ідеї, які народилися саме завдяки вам?
Уперше я працювала для The Blonds у межах проєкту North America Star Nail Artist. А вдруге мене попросили зробити нігті для образу The Blonds в рамках Gala Awards. Звісно, для мене це був неймовірний момент.
Працюючи з такими брендами, я, безумовно, маю певну свободу, але водночас, вона чітко обмежена стилістикою бренду. Мені дуже хотілося зробити авангардні нігті, але так, щоб вони залишалися The Blonds. Додати щось своє, але не втратити характер бренду. Я була морально готова до того, що вони захочуть щось змінити або запропонують свої правки. Але коли моя ідея сподобалася і її повністю затвердили, я була просто в захваті.
Для мене, як для nail artist, це дуже особливий момент. Коли ти розробляєш ідею і вона збігається з баченням бренду, а потім ця робота виходить на подіум — це маленька особиста перемога. І в такі моменти маленький художник усередині мене справді радіє.
Серед ваших клієнтів та героїв зйомок — креаторка з багатомільйонною аудиторією Mei Pang, актор Alex Breaux, українська модель Алла Костромічова та інші. Розкажіть, яка співпраця запам’яталася вам найбільше і чому?
Я сподіваюся, що найцікавіші пропозиції ще попереду. Але якщо говорити саме про ці зйомки, то, мабуть, я б виділила співпрацю з Alex Breaux. Не тому, що вона була важливішою за інші, а тому, що переді мною стояло цікаве завдання.
Я звикла працювати переважно з жіночою естетикою. Тут же мені потрібно було розкрити образ Алекса, не додаючи йому фемінності, а навпаки — зберегти його мужність і маскулінність. Саме за це я й люблю свою роботу. Усі зйомки абсолютно різні: різні стилі, різна естетика, різні культури.
Ти ніколи не знаєш заздалегідь, яким буде наступний проєкт. Скільки б досвіду в тебе не було, кожного разу ти ніби починаєш із чистого аркуша. Це завжди новий креатив, нові ідеї, нові творчі виклики. І саме за це я ціную свою професію найбільше.
Ви працювали і в Україні, і в США. Чим американські клієнти відрізняються від українських? Не лише у своїх запитах, а й у ставленні до краси, сервісу та майстра.
Я б не сказала, що клієнти кардинально відрізняються. Але є одна особливість, яку я для себе помітила. Можливо, це лише моє суб’єктивне спостереження. В Україні клієнт часто очікує від майстра не лише якісного виконання роботи, а й професійної думки: що краще підійде, яку форму чи довжину обрати, як буде гармонійніше.
У США для клієнта, як мені здається, важливо насамперед бути почутим. Люди більше цінують, коли майстер з повагою ставиться до їхнього особистого вибору і не нав’язує власне бачення.
Українських майстрів краси високо цінують у світі. Як ви думаєте, у чому сила української школи?
Я думаю, українська школа дійсно має дуже сильний фундамент. Саме вона сформувала багато талановитих майстрів, які сьогодні успішно працюють у різних країнах світу. Але індустрія дуже швидко змінюється, тому, на мою думку, головна сила майстра сьогодні — не в тому, де він навчався, а в його готовності постійно розвиватися. Для мене сила не стільки в самій школі, скільки в людях.
Ви вже досягли того, про що багато хто лише мріє. А що сьогодні мотивує вас рухатися далі? Яка вершина для вас поки що залишається непідкореною?
Насправді відповідь на це запитання дуже проста. Мене мотивує безперервний розвиток фешн-індустрії, де, здається, просто немає меж. Тут можна нескінченно знаходити для себе нові джерела натхнення, нові можливості для творчості й самореалізації.
Тому я не збираюся зупинятися. Я продовжую рухатися в тому ж напрямку. Попереду в мене ще багато цікавих проєктів, а також я планую запустити власний проєкт.
І наостанок. Поза бізнесом, конкурсами, показами й зйомками — що допомагає вам відновлювати сили, надихає і робить по-справжньому щасливою?
Моя робота пов’язана з постійним креативом і великою кількістю емоцій, тому найкраще я відновлююся саме в спокої. Мені не потрібні яскраві враження чи активний відпочинок. Найбільше сил мені дає час, проведений із сім’єю, поїздки на природу або просто можливість побути в тиші. Саме такі прості моменти допомагають мені перезавантажитися, щоб із новими силами повертатися до творчості.