«Складне, незрозуміле, яскраве» – саме так дизайнерка Катя Тутєрова описує майбутнє свого бренду SFURATO. Переможниця sustainability-премії Marie Claire у номінації «Ювелірна сталість» створює прикраси, що виходять за межі звичайного дизайну, перетворюючись на справжні обладунки для сучасних жінок. Експерименти з формою, робота в екстремальних умовах та пошук сенсів у глибинах землі – про це і не тільки в нашому інтерв’ю.
Катю, ти описуєш SFURATO як бренд на межі моди та мистецтва. Де саме для тебе проходить ця лінія?
Для мене мистецтво – це пошук того, на що ще спроможна людина, авангард пізнання світу. Скільки себе пам’ятаю, мене завжди це цікавило. А мода – це повністю капіталізована сфера, де система налаштована на швидке перекриття очевидних потреб. Тому мій бренд займається тим, що відкриває нові незвідані місця людського існування та передає ці здобутки людям у користування. Це, звісно, не для широкого загалу, а для тих, у кого є запит на піднесений жанр.
Деякі твої вироби, як-от топ-корсет, виглядають як справжні металеві лати. Як виникла ідея вийти за межі прикрас та створювати речі, що формують силует і замінюють одяг?
А я взагалі першочергово хотіла саме такими виробами і займатися, а ідея робити прикраси виникла вже потім. Річ у тім, що моя освіта будувалася на вивченні речей виняткових, не базових і не рутинних. А вектор на мистецьку еклектику в моді мені задала сукня з м’яса Леді Гаги. Пам’ятаю, як сильно змінилося моє бачення моди після цього. Тоді розпочалася епоха поєднування непоєднуваного. Відтоді, якщо немає дисонансу в якомусь культурному самовираженні, мене нудьга бере.
Це романтизація лицарства, свідоме відображення дійсності країни, що захищається?
Думаю, на це вплинули два фактори. Перший тягнеться з дитинства – образи фалічних жінок Ксени та Лари Крофт. Я завжди уявляла себе з мечем і навіть присвятила якусь частину свого життя бойовим мистецтвам, що включають володіння холодною зброєю. Другий – війна, яка триває в моєму житті з 17 років, і це майже половина мого життя. Ось чому образ жінки зі зброєю не став рудиментарним, як це зазвичай з часом стається у більшості людей, які живуть спокійним життям, а навпаки, посилився та зайняв головне місце. В мені постійно тонкою лінією проходить необхідність захищатись.
Вважається, що метали та каміння в ювелірному виробі наділені певною силою. Що ти особисто відчуваєш під час роботи з цими матеріалами?
Саме через це я обожнюю процес створення виробів. Я працюю з натуральними матеріалами, які формувалися мільярди років! Коли думаю про те, скільки всього відбулося, щоб створилася ідеальна, прекрасна, гіпнотична форма кристала, який я зараз тримаю в руках, то всі людські проблеми нівелюються. Просто уявіть, як мали хімічні елементи впорядкуватися, щоб створити такі кольори та матеріали, що загартовувалися в умовах надвисоких температур і тиску.
В цьому світі я люблю дві речі – нервову систему й Український кристалічний щит. Корисні копалини – це зосередження та акумуляція максимально щільної енергії. І знання про багатства, які знаходяться в нас під ногами, мене підживлюють. У моменти ментального виснаження я йду читати або дивитися, що ще є під землею. І це завжди викликає радісне захоплення і має цілющий ефект. Ці матеріали існували задовго до нас і залишатимуться після.
Яку історію ти розповідаєш через них?
Гадаю, те, що я розповідаю, транслюється не тільки через якийсь конкретно сформований текст – ця історія має багатоканальний характер, який розкривається в спостереженні всього, що відбувається у всесвіті SFURATO. Дуже часто я взагалі не знаю, до чого прийду в експериментах, бо працюю з позиції новатора. Не всі спроби завершуються успішно. Я б навіть сказала, що меншість із них. Але процес пошуку і винайдення нових підходів має більшу цінність, ніж той сенс, який потім прив’язується до готових виробів. Тому мені цікаво створювати те, що виходить за межі норми і при цьому є справжнім наповненим феноменом. Річчю в собі.
Нещодавно ти спробувала себе в ролі стиліста. Як цей досвід вплинув на бачення свого бренда?
Насправді, це сталося випадково і було більше побічним продуктом моєї діяльності. Мене запросили в кілька проєктів, щоб я поділилася своїм баченням. Для себе я здобула досвід організації суперскладних івентів, як, наприклад, це було на Тижні моди.
Як у світі конвеєрного виробництва вдається зберігати камерність і доносити цінність «повільного» створення речей?
Я цим займаюся, тому що втомилася від споживання масових низькоякісних речей. У моєму дитинстві навкруги були лише дешеві китайські товари, а мені хотілося чогось особливого. Тому зараз саме такі речі я створюю. Взагалі люблю речі. І все, чим я себе оточую, унікальне й наповнене. Бачу, що багато людей це теж розуміють, цінують і підтримують. Крім цього, я просто люблю створювати щось руками. Знаю, що я завжди перебуватиму в цьому процесі, бо як творча людина без цього вже не можу.
