"Я виконую вправи на силу просто на знімальних локаціях": у свої 68 років Шерон Стоун розкриває Каролін Лоран-Сімон таємниці своїх спортивних рутин і відмінного самопочуття.
Шерон Стоун з успіхом зберігає чудову форму, міцний дух і внутрішню свободу. Коли вона з’являється в кадрі під час відеорозмови, одразу пригадується Джинджер Маккенна — дивовижна аферистка, яку актриса втілила у фільмі Мартіна Скорсезе "Казино". Поправляючи рукою коротке скуйовджене волосся, без жодного натяку на косметику, вона прогулюється зі смартфоном у руці. Крізь мереживо рослинних тіней на світлій стіні її оселі в Беверлі-Гіллз можна припустити, що акторка йде своїм садом. Сонячним весняним ранком у Лос-Анджелесі Шерон Стоун, вбрана в джинси та простору білу футболку з висловом "Любий стресе, давай розійдемося", вражає своєю невимушеністю. У 68 років її привабливість залишається незмінною. Це неповторне поєднання збалансованої вроди (де чудово поєднуються погляд, вилиці та посмішка), могутності та справжньої легкості.
Реклама.
Вона запрошує до себе в гості, у свою майстерню — простору кімнату в стилі дзен, де кілька років тому повернулася до свого дитячого захоплення малюванням. Сьогодні вона — визнана знавцями мисткиня. Це зустріч з унікальною голлівудською зіркою, незалежною жінкою з проникливим розумом, яка жодного разу не піддалася ілюзіям кінобізнесу. Вона — активістка, мати-одиначка трьох синів і борець, яка вистояла після серйозного інсульту у 2001 році, що позбавив її свідомості на дев’ять днів і на роки віддалив від знімальних павільйонів.
Про тіло, яке ледь не зрадило її, вона тепер дбає всебічно: прагне бути у формі та спокійною, уникати напруги (як стверджує надпис на її футболці) та шкідливих вимог, що висуваються до жінок. Саме про цей шлях "тіла і душі", про відродження у пошуках балансу між фізичним і духовним, вона розповідає з прямотою, яка іноді так само вражає, як і надихає.
"Ви помиляєтеся, я така ж неврастенічка і маю стільки ж проблем, як і будь-хто інший! Люди часто бачать лише відфільтровану версію на світлинах. Але я не така неймовірно ідеальна, як всі собі уявляють! Я не виняткова. У мене такі ж темні кола під очима, як і в кожного. Просто мені довелося бути дуже організованою всі ці роки, і я залишаюся такою досі, це вже як манія. За винятком цієї зими, зізнаюся, коли у нас тут, у Лос-Анджелесі, чотири місяці була мерзенна погода, і я взагалі нічого не робила. Сонце нарешті повернулося, слава Богу! А з ним — мої спортивні заняття та звичний ритм. Я тренуюся півтори години, п’ять днів на тиждень, у своєму басейні. Роблю сети аквааеробіки під водою з гирями по два з половиною кілограми. Важливо робити вправи саме під водою, повністю занурившись. Коли закінчую свій аквабалет, сідаю на сходинки басейну і роблю "велосипед"".
Про раціон
"Я родом із села, зі звичайної родини, тому дуже люблю "їжу від землі" – свіже молоко, м’ясо, дичину, фрукти та овочі — звичайну їжу. Тому намагаюся харчуватися правильно, щоб бути здоровою. Люблю смачні речі, чисті продукти. Мої предки були французами, тому я маю особливу пристрасть до французької кухні. Назавжди запам’ятала вечерю у Гран-Пале в Парижі, де шеф-кухар приготував неперевершене турнедо Россіні з картопляним пюре, саме так, як робила моя бабуся, я це обожнюю! Коли думаю про цю страву, у мене з’являється лише одне прагнення — повернутися до Франції!"
Про самодисципліну
"На знімальному майданчику між сценами я роблю всі ці класичні вправи старої школи: знаєте, підйоми корпусу, вправи для нижньої частини тіла, для ніг, які можна робити на сходинці, а також відтискання — рухи для верхньої частини тіла. Знаєте, всі ті рухи, яких Джейн Фонда навчила нас сто років тому і які залишаються найкращими у світі. Я продовжую робити все те, що чудово працює!"
"У свої 88 років Джейн Фонда — величезне джерело натхнення, як і раніше. У неї було дуже важке дитинство, непросте життя, але вона ніколи не шкодувала себе. Натомість вирішила присвятити себе великим справам заради інших. Вона завжди боролася за те, у що вірила, і продовжує робити це сьогодні. Вона чудова і сильна особистість. Захоплююся нею, дуже люблю і глибоко поважаю".
Про духовні практики
"Я не відокремлюю тіло і розум. Мені подобається, наприклад, читати буддистські тексти. Також практикую те, що називаю фізичною медитацією під час спортивних вправ, а також коли танцюю. Я вмикаю музику — будь-яку, залежно від настрою і моменту. Я поєдную буддистські пози, йогу, дихальні вправи та хореографію. Усе це разом дозволяє мені одночасно медитувати, дихати та рухатися"
Про популярність Оземпік у Голлівуді
Усі вихваляють "фантастичні" "оземпікові" фігури, але насправді ми бачимо переважно жінок, які виглядають так, ніби їм терміново треба з’їсти щось солодке або бодай бутерброд, а то й взагалі лягти до лікарні, бо вони зовсім нездорові. Вони не розуміють, що мають проблеми зі здоров’ям, зокрема й з психічним. Я була в модельному бізнесі все життя, тому часто жартую, що я професійна анорексичка з усім тим інтервальним голодуванням, яке практикувала десятиліттями. Я незліченну кількість разів чула, що гладка — то в стегнах, то в плечах… Коли живеш на очах у публіки, в кіноіндустрії, ти ніколи не почуєш, що з твоїм тілом усе добре. І поки виснажені схудненням тіла називають "фантастичними", звичайні тіла жінок, які, ймовірно, переживають менопаузу, критикують і вважають надто гладкими.
А тим часом саме вони щасливі та здорові, вони чудові, їм добре у своєму тілі, і саме на них хочеться бути схожими. Але до них ставляться як до худоби. Вибачте, але надмірна худорлявість — це не красиво і не здорово. У людей спотворене сприйняття. На мою думку, жінки з формами набагато цікавіші за надто худих. Жінка, яка має кілька зайвих сантиметрів тут чи там, але почувається гармонійною і щасливою, в моїх очах значно привабливіша. Такі люди щиро радісні — як у ті моменти, коли ти кохаєшся з кимось, хто тебе цінує, коли ви розважаєтеся і разом насолоджуєтеся чудовою вечерею! Це ж набагато приємніше!"
Про старіння
"Звичайно, нікому не подобається мати змучений чи виснажений вигляд. Це нормально — дбати про себе, підтримувати форму. Це нормально — не хотіти, щоб твоя шия нагадувала про кільця Сатурна. Кожен робить те, що хоче, і те, що робить його щасливим. Нормально зробити якусь невелику процедуру, щоб освіжитися.
Деякі люди переробляють усе тіло. Але я не думаю, що "Ти виглядаєш на 30!" – гарний комплімент у певному віці. Як далеко можна зайти? Де зупинитися? Ну переробиш одне, інше, а коли кінець? Я вважаю, що врешті-решт важливо шукати власне щастя, ми всі маємо на нього право. Думаю, коли ми починаємо заперечувати себе, час поставити собі запитання: "Чому я воюю з собою? Це можна виправити хірургічним шляхом, чи це те, про що мені варто глибоко подумати всередині?".
"Думаю, люди роблять це через страх. Вони перебувають в атмосфері надзвичайної конкуренції. Їм нав’язали, що їхній природний вигляд якийсь не такий. Їхню зовнішність вимірюють стандартами глянцю, хоча ці стандарти мають мало спільного з реальністю.
Про важкий інсульт та тривале відновлення
"Так, знадобилося багато часу, щоб видужати. І так само багато часу, щоб повернутися. Якщо втрачаєш кар’єру, тобі не дадуть легко повернутися (хіба що ти чоловік і твоє прізвище – Траволта). Тебе більше нікуди не запрошують. Це радше "іди геть", ніж "чудово, повертайся!". Скількох жінок, які тріумфально повернулися, ви знаєте? Здається, гучні повернення створені не для жінок.
Про малювання
"Я малюю все життя. Я просто вирішила жити повноцінно як творча особистість: зніматися в кіно, малювати, писати… Моя перша книжка вийшла під час пандемії, зараз я пишу другу і вже майже закінчила її. Нашому поколінню завжди казали йти одним шляхом – і не відхилятися. Наче мати одночасно і мозок, і жіночність, було неможливо. Зрештою я усвідомила: коли я залишаюся наодинці з собою, мені життєво необхідно працювати як творчій особистості. Я не обираю між фільмами чи живописом. Моє улюблене заняття — просто працювати: на знімальному майданчику чи в майстерні з пензлями, головне — творити!"
За матеріалом: Vogue.fr
Текст: Каролін Лоран-Сімон