© EPA/ SERGEY KOZLOV Реставрація потребує місяців, а часом і років праці.
14 червня російський дрон завдав шкоди будівлі Харківського художнього музею та його експонатам. Марина Філатова, завідувачка відділу зарубіжного мистецтва музею, у розмові з ZN.UA розповіла про оцінку поточних масштабів та характеру збитків, а також про процес відновлення.
За словами Філатової, спеціалісти Національного науково-дослідного реставраційного центру України продовжують огляд пошкоджених творів: кожен експонат потребує звірки з документацією, ретельного вивчення та оформлення актом.
“Важливо зазначити, що твори, які постраждали, готувалися до евакуації, частково були упаковані. Їх не «залишили». Вони були в процесі переміщення”, — підкреслює Філатова, додаючи, що окремо проводилися заходи зі збереження творів тимчасового зберігання, зокрема колекції Іллі Лучковського.
Повний перелік і детальний стан конкретних творів будуть оприлюднені лише після офіційної документації. Неточна інформація може породити непотрібні чутки, пояснила вона.
Реставратор може побачити потенціал для відновлення там, де неспеціаліст міг би вже здатися, однак трапляється й протилежне: зовнішньо робота може здаватися незначно пошкодженою, тоді як всередині вже розпочалися незворотні процеси.
Наразі найпріоритетнішим завданням, як зазначає Філатова, є стабілізація: просушування, запобігання розвитку грибка, уникнення подальшої деформації основи, фіксація пошкоджень та документування. Реставрація — це процес, що триває місяці, а іноді й роки.
Водночас вона визнала наявний дефіцит фахівців і специфічних матеріалів для цього.
“Таких ресурсів завжди бракує. Особливо в Харкові. Особливо коли йдеться про цілу групу творів. Ентузіазм не компенсує відсутність обладнання, матеріалів, належних реставраційних майстерень, вентиляції, безпечного сховища”, — наголосила завідувачка відділу зарубіжного мистецтва.
Щодо ризику того, що через бюрократичні перепони або нестачу фінансування постраждалі експонати не зможуть вчасно отримати необхідну реставрацію, Філатова також підтвердила реальність такої загрози.
“Так, така небезпека існує. І вона є цілком реальною. Реставрація потребує коштів, матеріалів, кваліфікованих спеціалістів, часу, приміщень. Найкритичнішим є ризик втратити перші тижні, коли ще можливо зупинити частину процесів руйнування. Мені навіть страшно уявити, якби ця жахлива подія сталася взимку, коли б промоклі твори неможливо було б висушити природним шляхом”, — додала вона.
Як зауважує Філатова, бюрократичні процедури в музейній сфері мають своє обґрунтування: вони слугують для захисту фондів. Однак під час війни це не повинно ставати на заваді рятувальним заходам.
Евакуація колекції
За інформацією Філатової, евакуація проводилася в кілька етапів. Найціннішу частину колекції було вивезено ще на початку повномасштабного вторгнення РФ.
“Однак наша колекція налічує понад 26 тисяч одиниць. Робота триває”, — повідомила вона, зазначивши, що частину творів вже переміщено, частина — готується до транспортування, деякі експонати потребують огляду після удару, а частина — стабілізації перед перевезенням.
“Не кожен пошкоджений предмет можна просто взяти та перевезти. Іноді саме транспортування може спричинити остаточне руйнування”, — пояснила завідувачка відділу зарубіжного мистецтва.
Обговорення ідеї створення нового приміщення та будівництва підземного сховища для музею
Також вона надала коментар щодо обговорень стосовно потреби у новому приміщенні. За словами Філатової, проблема з приміщеннями для Харківського художнього музею існувала давно, адже колекція є об’ємною, а будівля — історична та не відповідає всім сучасним вимогам зберігання фондів.
“Вважаю, що музею потрібне не ситуативне рішення, а продуманий план. Особняк Бекетова повинен залишитися частиною музею. Однак для фондової та виставкової роботи в Харкові сьогодні потрібні інші умови. Безпечніші, просторіші, технічно оснащені”, — додала вона, наголосивши, що слід враховувати не лише площу, а й безпечні сховища, кліматичний режим, захищені укриття, доступність, транспорт для перевезення творів, реставраційні майстерні, простір для виставок та для персоналу, який там працюватиме.
“Музей має бути не просто визначною адресою”, — зазначила Філатова.
Вона висловила побажання, щоб це рішення не приймалося кулуарно або поспіхом. Необхідно врахувати думки музейних працівників, архітекторів, реставраторів, інженерів, фахівців з безпеки: помилка на цьому етапі може мати наслідки, з якими доведеться миритися десятиліттями.
Також Філатова прокоментувала дискусії щодо спорудження спеціалізованого підземного сховища для музею. За її словами, у місті, що перебуває під постійною загрозою обстрілів, музей повинен мати захищену частину: у такому разі підземне сховище для колекції стає шансом на збереження.
“Питання лише в тому, що це має бути не просто бетонний підвал з позначкою «фондосховище». Це має бути професійний музейний простір: з контрольованим кліматом, високим рівнем безпеки, продуманою логістикою, зручним доступом для реставраторів, належними умовами для наукової та виставкової діяльності. Інакше ми просто перенесемо проблему з одного місця в інше”, — додала вона, визнавши, що класичний формат музею в Харкові — це, фактично, вже романтичне минуле.
Детальніше про ситуацію в Харківському художньому музеї — у статті Марка Баянова “Харківський художній музей: як зберегти мистецтво і людей?”