© vryphoto / depositphotos
Людмила Стельмах (Кучеренко)
Часом доля самого рукопису може виявитися не менш захопливою, аніж зміст самої книги…
Йдеться про нещодавно опубліковану працю Тимофія Бридуна «Полтавський повіт». Автор змінив чимало професій та географічних локацій (не завжди за власним бажанням), у свої 60 років був засуджений на 10 років ув’язнення в таборах ГУЛАГу в Сибіру як «ворог народу», відсидівши весь термін. Звідти він повернувся пішки до Полтави (оскільки з табору йому не видали жодних документів), де дізнався, що його родина перебуває у Львові.
Ватикан оцифровує архіви. Чи знайде там ШІ те, чого «не помічали» люди?
На початку ХХ століття Бридун працював як статистик у губернському земстві Полтави, регулярно об’їжджаючи населені пункти Полтавського повіту Полтавської губернії, збираючи та впорядковуючи різноманітну інформацію. Звіти, звісно, подавалися керівництву. Проте, він вирішив, що ці дані можуть зацікавити ширше коло читачів, тому почав писати рукописи. Але з нез’ясованих причин вони так і не побачили світ.
Після відходу в інший світ Тимофія Бридуна його папери — рукописи, листи, записи — перебували у його старшого правнука, який мешкав у Києві. Той також протягом десятиліть не мав змоги розібратися зі спадщиною прадіда, яка становила приблизно 25 кілограмів паперів. Тож на початку 90-х років його винахідлива дружина здала все це на макулатуру в обмін на предмети гігієни, такі як мило, туалетний папір, шампунь…
Велика родина була вражена таким вчинком, але нічого не могла зробити й змирилася з втратою. Однак приймальник макулатури, очевидно, був далекоглядним чоловіком, усвідомивши цінність того, що потрапило йому до рук, і передав рукописи до Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, де вони й залишалися, очікуючи свого часу.
Рукопис Тимофія Бридуна «Місто Хорол та його повіт» відомий серед дослідників історії Хорольщини та Полтавщини вже багато років. Завдяки їхній небайдужості з рукопису Бридуна виготовлялися фото- та машинописні копії, були навіть складені географічний та іменний покажчики. Але сам текст залишався недоступним для широкої аудиторії. Тому була сформована ініціативна група, до якої увійшли професор кафедри всесвітньої історії, релігієзнавства та методик їх викладання Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Короленка, членкиня Національної спілки краєзнавців України (НСКУ) Ірина Петренко; магістр історії та археології, член НСКУ, вчитель історії у селі Горошине Микола Костенко та краєзнавець, вчитель історії і географії з міста Хорол Андрій Козлов. Було ухвалено рішення повністю опублікувати рукопис, доповнити його коментарями, примітками та додати ілюстрації. А також знайти меценатів для видання.
Інформацію про презентацію книги Тимофія Бридуна «Місто Хорол та його повіт», що відбулася минулого року в Полтавській обласній науковій універсальній бібліотеці ім. І. Котляревського, випадково побачила в Інтернеті його праправнучка, яка проживає в Ізраїлі. Вона розповіла про це своїй родичці. Тому правнучка Тимофія Бридуна Ольга Бриндальська, яка є викладачкою фортепіано Київської дитячої музичної академії ім. М. Чембержі, знайшла Ірину Петренко.
Нещодавно у Полтавському державному аграрному університеті відбулася презентація ще одного опублікованого рукопису Тимофія Бридуна «Полтавський повіт», який також тривалий час зберігався в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Книга містить детальні описи найбільших сіл повіту — історію їхнього заснування від XVIII століття до початку більшовицької доби, біографічні відомості про згадані постаті, іменний та географічний покажчики, тематичні ілюстрації. У виданні йдеться про території нинішніх Полтавської, Диканської, Чутівської, Новосанжарської, Решетилівської, Мачухівської та Шишацької громад.
Що купували українці на Книжковому Арсеналі: видавці назвали найпопулярніші книги
Ірина Петренко знову взяла на себе відповідальність за пошук коштів на книгу. Видання профінансували відомі фермери Полтавщини, а також приватні особи. І книга вже живе своїм життям. На презентацію приїздила зі столиці й Ольга Бриндальська.
До речі, вже готується до друку й третій рукопис Тимофія Бридуна — спогади про Миколу Васильовича Гоголя від його сестри Ольги. Останні 10 років її життя Тимофій Бридун був її особистим лікарем (він також мав фах фельдшера). Тож вона багато розповідала йому про брата-письменника та їхній рід.