До середини серпня вже п’ять фільмів 2026-го подолали позначку в мільярд доларів світових зборів, а американський літній прокат удруге після пандемії (уперше це сталося в рік «Барбенгаймера») перевищив 4 млрд дол. Проте осінь цікава якраз тим, що після гарантованих літніх блокбастерів студії випускають значно дивніші проєкти.
Том Круз у «Діґґері» грає літнього нафтового магната, який спричинив глобальну катастрофу. Роберт Паттінсон перевтілюється в телеведучого Кріса Гансена. Мартін МакДона відправляє Джона Малковича та Сема Роквелла на острів Пасхи напередодні перевороту в Чилі 1973 року. А Бред Пітт після «F1» проводить майже весь новий фільм посеред дикої природи поруч із собакою-рятувальником.
ZN.UA зібрало сім світових релізів, які цієї осені виходять в український прокат.
Коли перша «Практична магія» вийшла 1998 року, вона не виглядала очевидним кандидатом на франшизу. Фільм Ґріффіна Данна із Сандрою Буллок і Ніколь Кідман одержав стримані відгуки й провалився в прокаті, зате з роками став культовим.
Продюсерка Деніз Ді Нові згадувала, що картина фактично знайшла свою головну аудиторію вже після прокату — через домашні перегляди, стримінги, а згодом TikTok та Instagram.
Знімала сиквел Сюзанн Бір — режисерка «Пташиного короба», яка змінила Ґріффіна Данна. 28 років по тому Буллок і Кідман знову грають сестер Саллі та Джилліан Овенс. Повертаються й Даян Віст та Стокард Ченнінг у ролях тіток Джет і Френні. Молодше покоління родини представляють Джої Кінґ і Мейзі Вільямс.
Сюжет знову обертається навколо родинного прокляття Овенсів: чоловіки, яких кохають жінки цієї родини, приречені на смерть. Цього разу проблема переходить до наступного покоління, а сестрам доводиться повернутися до історії сім’ї.
Є й симпатична деталь для тих, хто пам’ятає оригінал. Для сиквелу заново відтворили будинок Овенсів, причому Буллок розповідала, що декорацію відбудували аж до дрібниць на кшталт ткацького верстата в їдальні. Це добре пояснює, на кого передусім розрахована нова «Практична магія»: фільму потрібно одночасно повернути глядача у знайомий світ і довести, що він існує не лише заради ностальгії.
Кіноадаптації Resident Evil за два десятиліття встигли дуже далеко відійти від ігор, повернутися до Раккун-Сіті, ще раз перезапуститися й отримати серіальну версію. Тепер Sony разом із німецькою Constantin Film здійснило чергову спробу — але цього разу режисером став Зак Креґґер, автор «Варвара» та «Зброї», який написав сценарій у співавторстві з Шеєм Гаттеном.
Головний герой Браян, якого грає Остін Абрамс, — не поліціянт, не спецагент і не знаменитий персонаж із відеоігор. Він — медичний кур’єр, який везе вантаж до лікарні Раккун-Сіті й опиняється всередині катастрофи буквально посеред робочої зміни. Креґґер розповідає нову історію, що відбувається паралельно з подіями Resident Evil 2, але переносить її у сучасність і свідомо відходить від буквальної хронології гри.
Це важлива зміна після років, коли екранізації намагалися або будувати окрему міфологію навколо героїні Мілли Йовович, або якомога швидше показати глядачам упізнаваних Леона, Клер, Вескера та інших персонажів. Креґґер отримує можливість працювати з базовою механікою Resident Evil: звичайна людина потрапляє у простір, де ще не знає правил і значно слабша за те, що на неї полює.
Із бюджетом близько 80 млн дол. Resident Evil тепер має перевірити, скільки авторської свободи можна зберегти всередині одного з найконтрольованіших брендів ігрової індустрії.
У «Серці звіра» Бред Пітт грає Джеймса Белмонта — ветерана Сил спеціальних операцій Армії США, який після авіакатастрофи опиняється у віддаленій частині Аляски. Поруч із ним — Одін, його бойовий пес у відставці. У другорядних ролях — Джей Кей Сіммонс та Анна Ламб.
Режисує фільм Девід Еєр, який уже працював із Піттом у «Люті». Еєр відомий історіями про поліціянтів, військових і чоловіків, замкнених усередині жорсткого середовища, але новий фільм він сам описує значно м’якше — як історію про горе, зцілення та зв’язок людини із собакою. Попри те, що дія відбувається на Алясці, картину знімали повністю в Новій Зеландії. До деяких гірських і льодовикових локацій групу доставляли вертольотами, і кількість обладнання доводилось обмежувати.
Одіна переважно грає Убер — собака з пошуково-рятувальною підготовкою, який належить новозеландському рятувальнику-волонтеру; у певних сценах його підміняли трьома його ж нащадками. Причому різних собак використовували залежно від завдання. Еєр звернув увагу на те, наскільки спокійно пес поводився навіть у вертольоті. У проморолику Пітт називає Одіна «номером один у знімальному плані» й головною зіркою картини.
Для самого Пітта це теж цікава зміна масштабу. Після великих ансамблевих і видовищних проєктів значну частину фільму на ньому триматимуться сцени, де акторові просто немає з ким вести звичний діалог. Якщо взаємини Джеймса й Одіна справді працюватимуть, «Серце звіра» може виявитися доволі камерним фільмом.
Том Круз протягом останніх двох десятиліть майже методично переконував глядачів, що здатен урятувати будь-що: пасажирський літак, команду агентів, ядерний арсенал і за потреби весь світ. У «Діґґері» він грає людину, через яку світ узагалі доводиться рятувати.
Діґґер Роквелл — ексцентричний нафтовий магнат, чия компанія спричиняє екологічну катастрофу: за сюжетом вибух на свердловині відколює від ґренландського льодовика брилу розміром із Коннектикут, і це запускає ланцюгову реакцію аж до загрози ядерної війни.
Після цього Діґґер береться доводити людству, що саме він здатен усе виправити. Джон Ґудмен грає хворого президента США, який вимагає від Діґґера «прибрати за собою».
Для ролі Круз змінив голос, отримав сиве поріділе волосся, живіт і зовнішність, яка майже демонстративно суперечить його звичному образу в блокбастерах. Актор сказав, що йому знадобилося 40 років кар’єри, щоб узути чоботи Діґґера Роквелла.
Для режисера Іньярріту це перший англомовний повнометражний фільм після «Легенди Г’ю Ґласса» (2015). Сценарій він написав іще 2023-го разом зі співавторами «Бердмена» Ніколасом Джакобоне й Александром Дінеларісом та мексиканською письменницею Сабіною Берман; знімали пів року у Великій Британії, до того ж на плівку VistaVision. У картині також зіграли Сандра Гюллер, Різ Ахмед, Майкл Стулбарґ, Джессі Племонс, Емма Д’Арсі та Софі Вайлд.
Поєднання Іньярріту й Круза цікаве вже саме собою. Режисер уміє доводити акторів до фізичної й психологічної крайності. Студія Warner Bros. Pictures описує фільм як «комедію катастрофічних масштабів».
У фіналі «Соціальної мережі» 2010 року Марк Цукерберг сидів перед ноутбуком і без кінця оновлював сторінку Facebook. Минуло 16 років, і режисер Аарон Соркін повертається до компанії, яка за цей час стала Meta, придбала Instagram і WhatsApp та опинилась у центрі дискусій про алгоритми, політику, психічне здоров’я підлітків і межі відповідальності технологічних платформ.
«Соціальна розплата» — не пряме продовження фільму Девіда Фінчера, а, за формулюванням Sony, його companion piece (споріднена історія). За основу взято розслідування The Facebook Files, опубліковане The Wall Street Journal 2021 року: співробітниця Facebook Френсіс Хауґен у виконанні Майкі Медісон передає журналістові Джеффу Горвіцу (Джеремі Аллен Вайт) внутрішні документи компанії. У фільмі також знялися Білл Берр, Вунмі Мосаку, Біллі Маґнуссен і Бетті Ґілпін.
Марк Цукерберг цього разу теж інший. Соркін три дні намагався переконати Джессі Айзенберга знову взяти роль, яка принесла акторові номінацію на «Оскар», але той відмовився: за словами Соркіна, Айзенберг більше не хоче, щоб його ототожнювали з Цукербергом. Його замінив Джеремі Стронг, зірка «Спадкоємців».
Стронг написав Цукербергу. Актор пояснив, що хотів попередити: підходитиме до ролі серйозно та з повагою, незалежно від ставлення до свого героя. Цукерберг відповів, але зміст листування Стронг не розкрив.
Одна з головних інтриг полягає в тому, чи залишить Соркін героям достатньо простору для суперечностей — чи перетворить складну історію Facebook на процес із уже готовим обвинувальним висновком.
У середині 2000-х американський журналіст Кріс Гансен став телевізійною знаменитістю завдяки циклу розслідувань To Catch a Predator («Спіймати хижака»). Дорослих чоловіків, які в Інтернеті домовлялися про зустріч із неповнолітніми, заманювали в підготовлений будинок. Там замість підлітка на них чекали Гансен, приховані камери, а згодом — поліція.
Саме цю історію розповідає «Праймтайм». Кріса Гансена грає Роберт Паттінсон. A24 описує події дуже лаконічно: 2006 рік, ведучий To Catch a Predator вирішує увійти в історію телебачення.
Формат швидко став масовим видовищем, породив наслідувачів, а методи творців дедалі частіше викликали питання про межу між журналістикою, правоохоронною роботою та публічним приниженням.
За час виходу проєкту в ефір і внаслідок співпраці з громадською групою Perverted Justice та поліцією було здійснено численні затримання. Серед підозрюваних опинялися люди різних професій: учителі, поліціянти, військові, священники та чиновники.
Найгучніша операція відбулася в листопаді 2006-го в містечку Мерфі, штат Техас. Один із фігурантів, помічник окружного прокурора, так і не приїхав до підставного будинку — тоді поліція разом зі знімальною групою вирушила до нього додому. Під час обшуку він застрелився. Проти решти затриманих у Мерфі місцева прокуратура згодом зняла всі обвинувачення, а сестра загиблого подала до NBC позов на понад 100 млн дол., який сторони врегулювали позасудово. До 2007-го проєкт завершився.
Для режисера Ленса Оппенгайма це дебют у повнометражному ігровому кіно після документальних робіт для HBO. Сценарій написав Аджон Сінґ. Паттінсон не тільки виконує головну роль, а й продюсує картину — серед продюсерів також Арі Астер. Цього року стрічка змагатиметься у Венеції за «Золотого лева».
«Праймтайм» може виявитися фільмом не стільки про телебачення нульових, скільки про те, чому аудиторії настільки подобається дивитися, як покарання перетворюється на контент.
Мартін МакДона знову збирає двох складних чоловіків, відправляє їх у красиве віддалене місце й поступово руйнує їхні стосунки. Після Брюгге та острова Інішерін цього разу місцем дії стає Рапа-Нуї, або острів Пасхи, а героями — двоє агентів ЦРУ.
Події відбуваються напередодні військового перевороту 11 вересня 1973 року, який скинув уряд Сальвадора Альєнде й привів до влади Авґусто Піночета. Агенти Кріс і Лі прибувають із Сантьяго на острів за наказом керівника бюро MJ, якого грає Стів Бушемі. Кріса грає Джон Малкович, його молодшого напарника — Сем Роквелл.
МакДона розповідав, що побував на острові Пасхи багато років тому й відтоді хотів знайти історію, яку варто було б там зняти. У центрі нового фільму він ставить Кріса — досвідченого, складного за характером агента. Саме зв’язок Кріса з двома бунтівними студентками (Маріана ді Джіроламо та Айлін Салас) ставить поїздку під загрозу.
Сам режисер описує картину як розмову про провину, гріхи й підбиття підсумків власного життя. Це його перший повний метр після «Банші Інішеріна». Світова прем’єра відбудеться на Венеційському кінофестивалі на початку вересня, де фільм змагатиметься за призи.
З МакДоною Роквелл працює втретє — після «Семи психопатів» і «Трьох білбордів за межами Еббінга, Міссурі». Том Вейтс теж повертається до режисера після «Семи психопатів». Але цього разу особливо цікавою видається пара Роквелл — Малкович: у МакДони такі чоловічі союзи майже ніколи не залишаються просто дружбою чи партнерством. Через них він говорить про образи, провину, вірність і про речі, які люди роками не можуть сказати одне одному прямо.
Втручання США у чилійську політику й таємні операції ЦРУ проти уряду Альєнде підтверджені розсекреченими документами й сенатськими розслідуваннями. Водночас прямої участі ЦРУ саме у перевороті 11 вересня 1973 року ці матеріали не встановлюють.
