Антоні Павліцький та Матеуш Косьцюкевич у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок» © Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»
Петро Катеринич
Історична стрічка «Санаторій Горького. Поєдинок» (оригінальна назва польською — Pojedynek) повністю відзнята на території Польщі, а міжнародна версія фільму не містить жодної репліки українською мовою. Попри це, Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) надало проєкту майже 18,8 млн грн державної підтримки в рамках конкурсу, присвяченого історії України. Де в цій ситуації криється стандартна практика міжнародної копродукції, а де виникають питання щодо прозорості використання бюджетних коштів?
Видання ZN.UA аналізує доступні документальні матеріали проєкту.
Під час роботи над українським перекладом трейлера та вичитуванням субтитрів для історичної драми «Санаторій Горького. Поєдинок», я мав змогу переглянути міжнародну версію фільму. У ній домінує польська мова, також звучать російська та англійська. Моя участь у створенні субтитрів мала виключно перекладацький характер і не передбачала доступу до контрактних угод, кошторисів чи умов розподілу прав між партнерами. Однак це спонукало мене до детальнішої перевірки відкритої документації Держкіно.
У конкурсній документації фільм вказаний як міноритарна копродукція Польщі, України та Ірландії. Оригінальна мова стрічки — польська, і всі знімальні дні були заплановані до проведення на території Польщі. Незважаючи на це, проєкт був поданий за тематичним напрямком «фільми про історичні постаті в державотворенні України, сучасних героїв українського народу та події, що висвітлюють історію України» і отримав державну підтримку. Після кількох коригувань бюджету, актуальний обсяг державної підтримки становить 18 766 912,27 грн, що складає приблизно 4,6% від загальної вартості виробництва.
Фільм, що заслуговує на глибокий аналіз
Перш за все, «Санаторій Горького. Поєдинок» не слід обмежувати лише аналізом його фінансової документації. Це амбітний кінематографічний проєкт від відомого польського режисера Лукаша Палковського, який раніше зняв успішний фільм Bogowie («Боги»).
Гжегож Палковський у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»
Сюжет «Санаторію» розгортається після вторгнення радянських військ до Польщі у 1939 році. В центрі розповіді — психологічне протистояння між польським офіцером і піаністом Каролем Грабовським (Якуб Ґєршал) та майором НКВС Васілієм Зарубіним. Роль Зарубіна виконав Ейдан Ґіллен, відомий своєю роллю Петира Бейліша в серіалі «Гра престолів».
Ейден Ґіллен та Якуб Ґєршал у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»
Палковський конструює фільм не як масштабне військове дійство, а як камерний трилер, що розкриває спроби тоталітарної системи використати культуру як засіб примусу до капітуляції. Талант головного героя робить його бажаною мішенню. Злом відомого піаніста означав би демонстрацію безглуздості будь-якого опору для інших в’язнів. Саме ця ідея — боротьба не за території, а за право особистості не підкорятися мові гнобителя — робить стрічку зрозумілою і для української аудиторії.
Стрічка вражає виразною режисурою, сильною акторською грою та відмовою від карикатурного зображення антагоніста. Додатково, у другорядних ролях задіяні українські актори Віктор Жданов, Дар’я Полуніна, Григорій Горобчук та Артем Мануйлов, а над костюмами працювала українська художниця Гала Отенко-Гурська.
Дар’я Полуніна у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»
Отже, українська сторона має вагомі підстави говорити про культурну близькість: Катинська трагедія, радянські табори, репресії проти інтелігенції та примусове «перевиховання» — це спільні сторінки історії російського імперського гніту.
Проте художні якості стрічки не усувають питань щодо моделі її фінансування. Навпаки, серйозне кінематографічне явище вимагає відвертої та прозорої дискусії про те, як саме Україна стала його партнером.
Що було подано до Держкіно
Ключові вихідні дані містяться у заявці ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» на 19-й конкурсний відбір. Режисер та всі троє сценаристів є громадянами Польщі, а оригінальна мова фільму — польська. Планований період зйомок — з травня до вересня 2024 року: 42 дні мали пройти в Польщі, а жодного — в Україні чи Ірландії. Початковий кошторис проєкту становив 334,81 млн грн, з яких у держави запитували 17,25 млн грн.
У листопаді 2024 року Рада з державної підтримки кінематографії (далі — Рада) схвалила цю суму, а в грудні відповідну закупівлю послуг було опубліковано в системі Prozorro. Пізніше параметри проєкту зазнали неодноразових змін.
Згідно з протоколом Ради від 19 листопада 2025 року, загальний бюджет було збільшено до 414,14 млн грн, частка Держкіно — до 18,975 млн грн, а тривалість фільму — зі 100 до 120 хвилин. У квітні 2026-го відбувся черговий перегляд: бюджет було зменшено до 409,59 млн грн, державний внесок — до 18,77 млн грн, а тривалість скорочено до 112 хвилин. Водночас офіційний термін виробництва було продовжено до 31 грудня 2026 року.
Сума 18,77 млн грн являє собою погоджений обсяг підтримки від Держкіно, а не повну «українську частку» у фільмі чи підтверджений обсяг фактично здійснених виплат. З аналізу відкритих рішень неможливо встановити, коли саме та які суми були реально перераховані, на що саме вони були витрачені, і яку частку майнових прав у підсумку отримав український копродюсер.
Як історія Катині потрапила до конкурсу про історію України
Найбільш суперечливий аспект стосується самої конкурсної категорії. У 2024 році Держкіно запровадило новий тематичний напрям для фільмів, присвячених історичним постатям державотворення, сучасним героям та подіям, що висвітлюють історію України. Саме в межах цього напряму існувала підкатегорія для міноритарної міжнародної копродукції. У заявці «Санаторію Горького» навпроти пункту про відповідність цій тематиці стоїть відмітка «так».
Однак у сюжеті відсутній виключно український герой чи окрема вітчизняна історична сюжетна лінія. Це польська історія про польських офіцерів, радянський полон і переддень Катинської трагедії. Таку невідповідність помітили й експерти. На першому етапі оцінювання двоє з семи фахівців зазначили, що проєкт не відповідає заявленій тематиці. Один з них аргументував це тим, що конфлікт «не має стосунку до українських історичних постатей», інший додав, що тема «не є актуальною» для сучасного суспільства.
Решта експертів побачила актуальність у спільному джерелі загрози: радянська Росія нищила польську еліту тими самими методами, якими сучасна РФ намагається позбавити Україну суб’єктності. Попри розбіжності в оцінках, проєкт посів перше місце у своїй категорії на першому етапі (12,14 бала), а після другого етапу його рейтинг зріс до 13,71 бала. В одному з фінальних висновків стрічці взагалі прогнозували статус «визначної віхи» польського та світового кінематографу.
Оцінки експертів мали лише рекомендаційний характер, а долю проєкту вирішували середній бал та підсумкове рішення Ради. Проте управлінська дилема залишається. Якщо будь-яка розповідь про злочини СРСР автоматично зараховується до історії України, то тематичний критерій втрачає свої межі. За такою логікою, польська, чеська, угорська чи грузинська національна пам’ять може так само легко пройти тим самим шляхом, спираючись лише на наявність спільного агресора.
Це не є аргументом проти підтримки «Поєдинку». Це заклик до більш чесного формулювання умов конкурсів. Держава цілком могла б створити окремий напрям для міжнародних історичних копродукцій, присвячених темам тоталітаризму, спільної пам’яті або російського імперіалізму. Натомість польська історія була штучно вписана в категорію, яка обіцяла глядачеві історію України.
Зйомки завершилися до узгодження української підтримки
Згідно з виробничим планом, основні знімальні роботи тривали з травня до вересня 2024 року. Рішення про надання державної підтримки було ухвалено 19 листопада, а тендер було опубліковано 20 грудня. Отже, на момент узгодження українського фінансування заявлений період зйомок уже добіг кінця.
У міжнародній кіноіндустрії кошти від міноритарного партнера часто покривають витрати на постпродакшн, роботу зі звуком, візуальні ефекти, локалізацію, оформлення прав або промоційні заходи. Законодавство також не вимагає, аби кожна гривня бюджету витрачалася виключно на знімальному майданчику в Україні.
Окремої перевірки потребує питання розмежування джерел фінансування. В офіційному анонсі від Польського інституту кіномистецтва (PISF) за липень 2024 року згадуються Bow and Axe Entertainment, Samson Films (Ірландія), Польський аудіовізуальний інститут FINA, Міністерство культури Польщі, сам PISF та фонд Media Virtuosa. Жодної згадки про Україну, Solar Media чи Держкіно в цій публікації не було. Це можна пояснити специфікою раннього етапу виробництва або внутрішньою спрямованістю польської комунікації, проте це демонструє: реальну структуру копродукції можна зрозуміти лише з договорів, які не є загальнодоступними.
Для порівняння, в Ірландії проєкт отримав підтримку не в рамках тематичного напряму, присвяченого національній історії, а за програмою Fiction: Creative Co-Production, призначеною для повнометражних фільмів, що походять з-поза меж Ірландії та створюються як офіційні копродукції за творчої участі ірландського міноритарного продюсера. У річному звіті Screen Ireland за 2024 рік для проєкту «Санаторій Горького», ірландським копродюсером якого є Samson Films, зафіксовано контрактне зобов’язання на суму 250 тис. євро.
Готовий для Польщі, але досі «у виробництві» для України
На початку 2026 року фільм уже було представлено на Дублінському міжнародному кінофестивалі, а навесні він увійшов до конкурсної програми OFF CAMERA у Кракові. Польський прокат офіційно розпочався 27 лютого. Попри це, 21 квітня Рада продовжила термін «виробництва (створення)» стрічки до кінця поточного року.
На перший погляд, це видається парадоксом: готовий фільм вже продає квитки, а згідно з українськими документами, його ще створюють. Проте міжнародний мастер-файл може бути повністю готовим, тоді як українська команда ще працює над локалізацією, передає технічні матеріали, вирішує юридичні питання або готує звітність за державним контрактом. Реліз в Україні заплановано на 10 вересня 2026 року.
Мій досвід роботи над перекладом трейлера та субтитрами підтверджує, що етап локалізації дійсно мав місце. Однак це не дає відповідей на інші запитання: які саме роботи виконувалися після польського релізу, чому після нього відбувалися зміни хронометражу та бюджету, яку версію Держкіно прийме, і чи пов’язане продовження термінів із творчими процесами, чи це виключно адміністративне закриття проєкту?
За даними Польської асоціації кінематографістів, у Польщі за перший вікенд стрічку переглянули 26 711 глядачів: вона вийшла на 271 екрані та посіла 9-те місце в польському прокаті. Вже після прем’єрних днів видання Rzeczpospolita констатувало: результати першого вікенду не віщували фільму статусу касового хіта.
Надалі картина дещо надолужила відставання, проте кардинальних змін не сталося. Згідно з підсумковою таблицею польського кінопрокату, станом на кінець березня у Польщі було продано 123 617 квитків на фільм «Поєдинок», а касові збори становили близько 2,51 млн злотих. Для порівняння, молодіжна комедія Pieprzyć Mickiewicza 3 («До біса Міцкевич 3») на той момент вже мала понад 847 тисяч глядачів.
Войцех Мецвальдський, Антоні Павліцький, Матеуш Косьцюкевич, Якуб Ґєршал у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»
Польські кінокритики сприйняли картину неоднозначно. Частина рецензентів відзначала її витриманий стиль, акторські роботи Якуба Ґєршала та Ейдана Ґіллена, а також відсутність типової історичної патетики. Інші вважали, що саме ця витриманість послабила драматургію: герой від самого початку здається незламним, тому психологічному двобою з офіцером НКВС бракує справжньої непередбачуваності.
Ейден Ґіллен у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»
Національний статус та мовна вимога
У протоколах Ради «Санаторій Горького» послідовно визначається як національний ігровий повнометражний фільм. Саме це формулювання спричиняє найбільше запитань: як фільм, знятий у Польщі польською мовою та присвячений польській історії, може отримати статус «національного»?
Відповідь може мати два аспекти. По-перше, міжнародна копродукція є стандартним механізмом у європейському кіновиробництві. Згідно з Європейською конвенцією про спільне кінематографічне виробництво, офіційні копродукції можуть мати переваги національного кіно в кожній із країн-партнерів. Тому польські локації, іноземний режисер та сюжет, безпосередньо не пов’язаний з історією України, самі по собі не позбавляють стрічку цього статусу.
Пол Фрімен у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок» Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»
По-друге, Закон України «Про кінематографію» встановлює чітку мовну вимогу. Національним вважається фільм, виробництво якого повністю або частково відбувалося в Україні, а основна (базова) версія створена українською або кримськотатарською мовою. У базовій україномовній версії використання інших мов допускається в межах, встановлених законом, а для граничного обсягу іншомовних реплік потрібне обґрунтоване рішення Ради.
У заявці мовою оригіналу зазначено польську. Водночас у листопаді 2025 року компанія Solar Media звернулася до Ради з проханням узгодити використання інших мов саме в межах граничних 10%. Рада тоді затвердила збільшення бюджету та хронометражу, але мовне питання було відкладено. Згодом його знову винесли на розгляд 3 грудня, проте в оприлюднених документах не вдалося знайти фінального рішення з цього питання.
Наразі відкриті дані не дозволяють встановити, чи було видано постійне свідоцтво, якою мовою зафіксовано базову версію та як саме рахувалася частка іноземних реплік.
Вигода для України в таких випадках не завжди вимірюється кількістю знімальних днів, проведених у Києві чи Львові. Вона може полягати в отриманні частки майнових прав, доходів від дистрибуції, доступі до міжнародних ринків, залученні українських спеціалістів, присутності на фестивалях та зміцненні індустріальних зв’язків із Польщею.
Якуб Ґєршал та Григорій Горобчук у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»
Проте жоден із цих бонусів не гарантується автоматично. Показовий момент: в офіційному польському анонсі виробництва Україну не згадують, тоді як українське Держкіно вже у червні 2026 року називає картину копродукцією Польщі, України та Ірландії. Гала-прем’єра відбудеться на Одеському міжнародному кінофестивалі.
Історія «Санаторію Горького» перебуває у площині, де юридично допустимі дії не завжди є суспільно зрозумілими. Міноритарна копродукція може отримати статус національного фільму. Її можуть повністю знімати за кордоном. Іноземна дистрибуційна версія може з’явитися раніше за українську. Бюджет, тривалість та терміни виробництва можуть змінюватися за рішеннями Ради.
Кожен із цих фактів окремо може мати своє пояснення. Але їхня сукупність ставить запитання, на яке відкриті документи наразі не дають відповіді: що саме Україна отримує за вкладені 18,8 млн грн — частку прав і доходів, роботу для українських фахівців, міжнародну присутність чи лише формальний статус копродюсера?