Львівський гурт «Сервант» презентував камерний концерт у межах проєкту «Тотальний: Наживо». Лайв записали на підтримку Руху опору та всіх українців, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.
У новому випуску «Тотальний: Наживо» музиканти виконали три авторські композиції: «Сон», «Я все віддам» і «Тільки не бреши». Між піснями учасники гурту звернулися до українців в окупації та поділилися особистими історіями, пов’язаними з війною.
«Цей лайв ми записали спеціально для людей, які наразі не мають можливості дихати на повні легені, адже вони тимчасово знаходяться на окупованій території. Ми з вами, ми вас пам’ятаємо і ніколи про вас не забували», — говорить вокаліст «Серванту» Микола Луців на початку концерту.
Особистою історією під час запису поділився бас-гітарист гурту Богдан Яручик. Його батько загинув на торецькому напрямку, захищаючи Україну.
«Він завжди говорив мені і моєму братові бути сильними, тому бажаю вам всім бути сильними, вірити у деокупацію своїх рідних територій», — звернувся музикант до слухачів.
Барабанщик «Серванту» Ілля Півень також розповів про свого батька, який служить мінометником. За словами хлопця, батько під час їхніх розмов нагадує, що воює заради своєї родини. Ілля побажав українцям, яких війна та окупація розділили з близькими, знову возз’єднатися зі своїми сім’ями.
Наприкінці виступу музиканти закликали глядачів пам’ятати про власну українську ідентичність та долучатися до Руху опору.
«Ми раді, що ви живете і не зупиняєтесь. Долучайтесь до Руху опору і не забувайте про те, ким ви є», — наголосив Микола Луців.
До складу «Серванту» входять Микола Луців (вокал, укулеле), Богдан Яручик (бас-гітара), Максим Чернега (гітара) та Ілля Півень (ударні).
«Тотальний: Наживо» — музичний проєкт, який об’єднує українських митців навколо підтримки людей на тимчасово окупованих територіях. Автори проєкту розглядають культуру не лише як спосіб зберігати зв’язок між людьми, а й як один з інструментів спротиву та збереження української ідентичності.
Проєкт наголошує: українців на тимчасово окупованих територіях пам’ятають і чекають, а українська культура залишається способом підтримувати зв’язок попри окупацію та фізичну відстань.