У новому випуску «Залаштунки з Marie Claire» дизайнерка Яна Станіславська розповідає, як створювалася колекція SANTA весна-літо 2027. Цього сезону в центрі уваги бренду — power dressing, переосмислений через виразні пропорції, скульптурні об’єми та контрастні фактури. Говоримо про пошук ідей, складні дизайнерські рішення, роботу з хутром, мереживом і пір’ям, а також про команду, завдяки якій складні творчі задуми стають реальністю.
Яно, ще один сезон української моди ми зустрічаємо в непростий час. За останній рік було чимало випробувань — нескінченні тривоги, обстріли, відключення світла, постійне емоційне виснаження. Як цей період позначився на вас особисто та на роботі SANTA?
Мені здається, найбільше змінилося саме відчуття часу. Ти плануєш роботу, але водночас розумієш, що будь-який план може змінитися за одну ніч. Постійні тривоги, обстріли, відключення дуже впливають на концентрацію та емоційний ресурс команди. І все ж ми продовжуємо працювати, створювати нові речі, будувати наступний сезон.
Для мене особисто робота в таких умовах вимагає значно більшої внутрішньої дисципліни. Можливо, тому тема power dressing цього сезону відчувається особливо близькою. Ми говоримо про силу не як про зовнішню демонстрацію, а як про здатність залишатися зібраною, продовжувати рухатися і зберігати власну позицію навіть у дуже нестабільній реальності.
Попри всі обставини, українська мода продовжує розвиватися, виходити на міжнародний рівень і створювати нові сенси. Як вам здається, що сьогодні є головною силою українських дизайнерів?
Напевно, у здатності дуже швидко адаптуватися, не втрачаючи при цьому власного голосу. Українські дизайнери сьогодні працюють у реальності, до якої неможливо підготуватися, але водночас продовжують створювати колекції, розвивати бізнес, працювати з міжнародним ринком.
Мені здається важливим і те, що ми все менше намагаємося відповідати якомусь зовнішньому уявленню про те, якою має бути українська мода. Кожен бренд вибудовує власну мову. Саме різність цих голосів і робить індустрію сильнішою.
У таких умовах особливо цікаво, як народжується нова колекція. З чого почалася ваша цього сезону?
Початком стало бажання продовжити тему power dressing, яка присутня в ДНК SANTA від самого заснування, але подивитися на неї інакше. Мене цікавило, чи може одяг передавати силу без очевидних атрибутів ділового гардероба. Ми почали працювати з пропорцією, масштабом і фактурою: збільшувати об’єми, підкреслювати плечі, протиставляти масивне хутро прозорому мереживу, точну конструкцію — рухливому пір’ю. У певний момент саме ця напруга між тілом і річчю стала основною мовою колекції. У лукбуці це особливо помітно в поєднанні об’ємних хутряних форм із мереживними, максимально прилеглими силуетами.
Як ви сказали, бренд SANTA вже має свій впізнаваний почерк. Наскільки важко балансувати між тим, чого від вас чекають постійні клієнтки, і бажанням здивувати їх чимось абсолютно новим?
Я не думаю, що завдання дизайнера — кожного сезону повністю заперечувати те, що він робив до цього. Для мене набагато цікавіше розвивати власну мову. У SANTA вже є певне розуміння силуету, жіночності, роботи з тілом, але кожен сезон ми намагаємося знайти новий спосіб говорити про ці речі. У новій колекції таким інструментом став масштаб. Ми взяли знайомі для бренду приталені форми, мереживо, тейлоринг і поставили їх поруч із дуже великими хутряними об’ємами, пір’ям, шлейфами. Тобто впізнаваність залишається, але змінюються пропорції та спосіб, у який речі взаємодіють між собою.
А якщо говорити про сам процес роботи: ви більше інтуїтивна дизайнерка чи любите все прораховувати до найменшої деталі?
Напевно, це постійний баланс. Початкова ідея часто народжується інтуїтивно, ти відчуваєш певний силует або пропорцію ще до того, як можеш повністю її пояснити. Але далі починається дуже конкретна робота з конструкцією. Особливо в такій колекції, де багато складних об’ємів, неможливо покладатися лише на емоцію. Те, що здається правильним на ескізі, потрібно перевірити в матеріалі, на манекені, на тілі. Тому інтуїція для мене запускає процес, а потім починається багато примірок, коригувань і дуже точних рішень.
Де ви замовляєте тканини для колекції? Наскільки складно сьогодні знайти фактури, які відповідають вашим вимогам щодо якості, вигляду та відчуття в готовій речі?
Для нас дуже важливо не тільки те, як матеріал виглядає сам по собі, а й те, як він поводиться у готовій конструкції. Цього сезону це було особливо принципово, тому що колекція будується на контрасті фактур — хутра, мережива, шкіри, пір’я, блискучих поверхонь. Іноді матеріал, який здається ідеальним у зразку, зовсім інакше поводиться в об’ємі, тому значна частина пошуку відбувається вже через тести й примірки.
У новій колекції помітно багато пір’я. З одного боку, це дуже ефектний і видовищний елемент, а з іншого — доволі складний у роботі. Чому саме пір’я стало одним із ключових акцентів цього сезону?
Нам було важливо, щоб пір’я не сприймалося просто як декор. У цій колекції воно працює майже як матеріал, з якого можна вибудовувати форму: створює баски, об’єми навколо тіла, проходить по подолах і рукавах, формує довгі шлейфи. У русі воно постійно змінює силует, і це дуже цікаво контрастує з жорсткішою конструкцією речей. Для мене ця рухливість була важливою.
Колекція загалом досить архітектурна, тому пір’я додає їй певної непередбачуваності й живої пластики. Воно може зробити дуже точну форму майже театральною — і саме ця межа нам була цікава.
Який етап роботи над колекцією забирає найбільше сил — ескізи, технічні малюнки, розробка конструкції чи відшивання?
У цьому сезоні, думаю, найбільше роботи припало саме на момент, коли ескіз потрібно було перетворити на реальний об’єм. На папері можна намалювати практично будь-яку пропорцію, але далі потрібно зрозуміти, як вона поводиться на тілі, чи зберігає баланс, як рухається. Особливо це стосується хутряних виробів і речей із великою кількістю пір’я.
Тут кілька сантиметрів або зміна розташування матеріалу можуть повністю змінити силует. Тому конструкція, макетування, примірки й повторні коригування, мабуть, були найбільш трудомісткою частиною процесу.
Чи буває момент під час роботи над колекцією, коли ви починаєте сумніватися у власній ідеї? Що робите в такій ситуації — повертаєтеся до початку, шукаєте нове рішення чи даєте собі час, відклавши цю річ?
Звісно. Мені здається, сумніви — нормальна частина роботи дизайнера. Особливо коли ти намагаєшся піти трохи далі від уже знайомої для себе території. Я зазвичай не тримаюся за початковий ескіз лише тому, що він був першим. Якщо в примірці річ не працює, потрібно зрозуміти чому. Іноді достатньо змінити одну пропорцію, іноді доводиться практично перебудовувати виріб. Буває корисно й просто залишити його на певний час, а потім повернутися вже без звички до того, що ти бачила протягом кількох днів.
Чи була цього сезону річ, яка виявилася для вас особливо складною? Що саме довелося змінювати, переробляти або шукати заново?
Найбільше технічних викликів було пов’язано з речами, де матеріал фактично формує архітектуру силуету. Наприклад, у хутряних виробах нам було важливо отримати дуже великий, майже скульптурний об’єм, але при цьому не втратити правильну посадку та пропорцію тіла. Схожа робота відбувалася з пір’ям: потрібно було знайти баланс між його природним рухом і чіткою формою самої речі. Саме такі образи вимагали найбільшої кількості пошуку й коригувань.
За кожним образом на подіумі стоїть не лише задум дизайнера, а й щоденна робота великої команди — конструкторів, закрійників, швачок. Розкажіть про людей, які допомагали вам створювати цю колекцію: скільки спеціалістів сьогодні працює в команді SANTA і як розподілені ролі між ними?
Для мене дуже важливо говорити про колекцію саме як про командну роботу. Від ідеї дизайнера до готової речі є величезна кількість етапів: робота конструктора, технолога, закрійників, швачок, примірки, коригування. І що складніший виріб, то більше залежить від постійного діалогу між усіма цими людьми. У цій колекції багато речей неможливо було просто передати у виробництво за готовим малюнком — рішення знаходили вже безпосередньо під час роботи з матеріалом. Зі мною пліч-о-пліч працюють 15 людей, це без урахування зовнішніх підрядників, які допомагають з тими чи іншими процесами.
Чи легко вам делегувати творчі процеси? Що ви принципово контролюєте особисто?
Я люблю працювати в діалозі й довіряю людям, які добре розуміють SANTA. Але є речі, які мені важливо бачити особисто: силует, пропорцію, посадку і фінальну примірку. Саме в цих деталях зрештою виникає характер речі.
Делегування для мене не означає просто передати завдання. Часто сильне рішення з’являється саме в розмові з конструктором або командою виробництва, коли початкова ідея зустрічається з можливостями матеріалу.
Коли ви остаточно затверджуєте всі образи, починається інша частина роботи — підготовка до самого показу. Як у SANTA народжується концепція шоу? Хто працює над музикою, кастингом моделей і стилізацією?
Спочатку ми визначаємо, яке відчуття має залишитися після показу, а вже потім думаємо про музику, темп виходів, кастинг і стилізацію. Цього сезону особливо важливе відчуття присутності й масштабу, тому всі елементи шоу мають працювати на нього, а не конкурувати з одягом.
Наскільки детально ви продумуєте послідовність виходів? Чи може на фінальних репетиціях один образ раптом опинитися зовсім не там, де ви планували спочатку?
Звісно. Послідовність дуже важлива, тому що показ має свій ритм. Один і той самий образ може зовсім по-різному сприйматися залежно від того, що глядач побачив перед ним і після нього. Але фінальна примірка або репетиція часто показує те, чого не бачиш на схемі. Тому порядок може змінюватися буквально в останній момент. Для мене важливіше, щоб колекція правильно розкривалася як єдине ціле, ніж триматися за заздалегідь затверджену послідовність.
В який момент ви розумієте, що колекція вже «зазвучала» саме так, як ви її задумували — коли бачите перші образи на моделях, під час генеральної репетиції чи вже безпосередньо на подіумі?
Напевно, коли вперше бачиш усі образи разом на моделях. До цього протягом кількох місяців існуєш усередині окремих деталей: один виріб на примірці, тканина, аксесуар, конструкція. А потім усе вперше стає однією історією — з рухом, пропорціями, різними характерами моделей. Генеральна репетиція вже додає музику й темп, але саме момент, коли бачиш колекцію цілісно, для мене найбільш показовий.
Чи є у вас ритуал перед самим показом — музика, кава, розмова з кимось із команди, кілька хвилин наодинці?
Перевірити все, видихнути і просто віддатися моменту. Також майже завжди зі мною моє натхнення та головна мотивація досліджувати різні сторони жіноцтва, щоб створювати новий світ, де ми будемо вільні виражати себе так, як хочемо — моя старша донька Санта, на честь якої і названий бренд.
Що ви відчуваєте, коли показ завершився і ви виходите до гостей?
Напевно, спочатку — величезне полегшення. До показу ти дуже довго перебуваєш усередині цього процесу й бачиш передусім те, що ще потрібно доробити. І лише після фінального виходу можеш на кілька хвилин подивитися на все вже не як на список завдань. Водночас це дуже сильний емоційний момент, тому що на кілька хвилин на подіумі опиняється результат роботи багатьох людей і багатьох місяців. І тоді особливо гостро відчуваєш, що це була спільна робота.
Як зазвичай команда святкує презентацію нової колекції? Можливо, маєте власні усталені традиції?
Після показу нам завжди важливо хоча б ненадовго зібратися разом. У підготовці є дуже багато напруги, особливо останні дні, тому після фіналу хочеться насамперед подякувати одне одному й нарешті дозволити собі трохи видихнути. Для мене це момент не стільки великого святкування, скільки усвідомлення, що ми пройшли ще один сезон разом.
Ми пройшли весь шлях цієї колекції — від ідеї до моменту, коли її побачать на подіумі. А тепер повернімося до головної людини, для якої все це створюється, — жінки SANTA. Якою ви бачите її сьогодні? Що ви хотіли б, щоб вона відчула, коли вперше приміряє річ з колекції SS27?
Жінка SANTA для мене ніколи не була якимось одним типажем. Швидше це певне ставлення до себе. Вона не намагається стати менш помітною, щоб відповідати чужим очікуванням, і не чекає дозволу зайняти своє місце. Саме це ми хотіли передати в колекції через силует. Тут є речі, які буквально збільшують присутність людини — великі хутряні об’єми, акцентовані плечі, пір’я, довгі шлейфи, — і водночас дуже відкриті, майже прозорі речі, що залишають тіло центральним елементом образу. Я хотіла б, щоб, одягаючи SANTA, жінка відчувала не потребу зіграти певну роль, а навпаки — свободу бути ще більш собою. Для мене power dressing саме про це: не про одяг, який дає тобі силу, а про одяг, який допомагає проявити ту силу, яка вже є.
Більше фото дивіться в галереї нижче.
