У першому матеріалі «Залаштунків з Marie Claire» ми занурилися в сакральний процес творення нової колекції Христини Рачицької, щоб побачити, як задум дизайнера поступово перетворюється на речі, а потім — на цілісне дефіле. Цього разу продовжуємо цей шлях разом із Надею Дзяк і її новою колекцією весна-літо 2027 «Їхніми очима».
Ми поговорили з Надею про те, як випадковий на перший погляд знак перетворюється на цілу колекцію, як народжуються її складні форми, чому тканина для неї — майже як матеріал для скульптора, і як команда, що багато років працює разом, допомагає втілювати найсміливіші творчі задуми. А ще — про те, звідки сьогодні брати сили, щоб продовжувати створювати красу.
Бренд Nadya Dzyak відомий тим, що кожна колекція має чітку концепцію, пов’язану з мистецтвом, архітектурою, українською ідентичністю чи природою. Яку історію ви розповідаєте цього сезону? Що стало головним джерелом натхнення для SS27?
Наша нова літня колекція називається «Їхніми очима». Я така людина, яка дуже відчуває знаки: я їх одразу помічаю, сканую, і якщо розумію, що це саме той знак, який я шукала, мій мозок одразу переносить його на певні сенси й у майбутню колекцію.
Так відбулося і цього разу. Я була в гостях у своєї подружки Лізи Грешаєвої, і вона показала мені роботу української художниці Анастасії Єршової, яку придбала. Вона розповіла, що Анастасія спочатку сама створює картину, а потім дає її домалювати своїй чотирирічній донечці – саме так, як дитина її бачить і відчуває.
І коли я це побачила, в мене просто виникло відчуття: ось воно. Я зрозуміла, що саме про це хочу розповісти в новій колекції.
Мене завжди дуже захоплювала сакральність дитячого погляду. Він абсолютно вільний, чистий, не обмежений правилами чи правильністю. Це погляд, сповнений віри. Діти бачать світ інакше – вони не намагаються його пояснити чи підлаштувати під чиїсь очікування, вони просто відчувають. Коли я побачила ці роботи, то зрозуміла, що хочу перенести цей дитячий погляд, цю свободу бачення у нашу колекцію.
Ваше виробництво розташоване в Дніпрі — за 200 км від лінії фронту. Як це — створювати колекцію в таких умовах? Чи доводилося через безпекову ситуацію змінювати виробничі процеси чи терміни?
Наше виробництво і студія знаходяться в Дніпрі, у приміщенні, де колись був банк. І так склалося, що від банку там залишилася спеціальна броньована кімната без вікон, із дуже міцними стінами й важкими дверима. Тепер під час повітряних тривог вона стала нашим укриттям. Дівчата заходять туди, зачиняють двері, сидять і чекають, поки тривога закінчиться.
У цьому, звичайно, є якийсь абсолютний сюрреалізм. Ти сидиш у броньованій кімнаті, чекаєш відбою, потім двері відчиняються, ти виходиш і просто продовжуєш робити сукню. Продовжуєш створювати красу.
Мені надзвичайно пощастило з моєю командою. У нас неймовірний колектив, і багато дівчат працюють зі мною вже понад десять років. За цей час ми стали набагато більшим, ніж просто люди, які разом працюють. Ми підтримуємо одна одну, розуміємо, переживаємо одна за одну, приймаємо одна одну. Можна сказати, що ми стали своєрідним прихистком одна для одної.
І я бачу, що сама робота, саме створення красивих речей сьогодні теж має певну лікувальну силу. Не хочу говорити про це голослівно чи надто пафосно, але я справді це відчуваю. Дівчата приходять на роботу, занурюються у свою справу, працюють із красивими тканинами, створюють щось неймовірне своїми руками – і в цьому є життя, нормальність, опора.
Тому ми продовжуємо. Попри тривоги, попри те, що іноді доводиться змінювати плани й терміни, попри весь сюрреалізм нашої сьогоднішньої реальності. Як я завжди кажу своїй команді: ми просто робимо свою світлу справу.
У ваших колекціях тканина часто стає не просто матеріалом, а частиною складного дизайну. Як ви вибираєте матеріали? Спочатку виникає форма, під яку ви шукаєте тканину, чи властивості матеріалу підказують майбутній силует?
Я взагалі та людина, яка постійно ловить якісь візуальні знаки. Іноді я спочатку бачу щось у своїй голові, а потім починаю шукати матеріал, який зможе передати саме це відчуття.
Наприклад, цього сезону я точно знала, що хочу працювати з меланжем. Я уявляла ці складні переходи кольору, вже бачила, що це має бути саме трикотаж, приблизно розуміла його фактуру. І коли нарешті побачила потрібний матеріал, одразу зрозуміла: ось воно.
А буває навпаки. Я бачу тканину – і вона сама дає мені знак. Я одразу починаю пропускати її через ДНК NADYA DZYAK: уявляю її не просто рівним полотном, а думаю, що з нею можна зробити, як вона буде поводитися в об’ємі, у русі, у наших складних формах, плісе, шарах.
Тому в мене немає одного правила: іноді спочатку народжується образ тканини в голові, і я шукаю щось максимально близьке до нього. А іноді знаходжу матеріал і розумію, що саме він абсолютно точно відповідає темі та настрою колекції.
Для мене тканина – це взагалі все. Я люблю працювати з нею майже як скульптор: ліпити з неї форму, змушувати її поводитися зовсім не так, як від неї очікуєш. Ми дуже часто намагаємося ламати звичні закони фізики й геометрії, коли створюємо нові форми. І, напевно, саме в цей момент для мене починається найцікавіше.
Які тканини та кольори стали ключовими для SS27?
Як я вже казала, однією з головних тем нової колекції став меланж – нашарування і поєднання різних відтінків. Мені хотілося, щоб колір виглядав трохи випадковим і дуже живим, ніби дитина малювала, робила якісь каракулі, вільні рухи фарбою і зовсім не думала про те, чи правильно ці кольори поєднуються між собою.
Спеціально для цієї колекції ми фарбували прозорий фатин, працювали з прозорою сіткою в горох, накладали один відтінок на інший. Мені хотілося отримати ефект, ніби на палітрі змішали декілька кольорів акварелі й вони почали перетікати один в одного. Звідси з’явилися ці трохи неочікувані, але дуже ніжні поєднання кольорів.
Водночас у колекції багато тепла, такі плями світла – різні відтінки молочного, кремового, бежевого. Вони стали таким спокійним світлим фоном для всієї цієї гри кольору.
І ще одним дуже важливим матеріалом став денім. Ми продовжуємо багато з ним працювати, але цього сезону обрали теплий коричневий денім, який спеціально обробляли ензимами, щоб отримати складний, трохи вицвілий відтінок і особливу фактуру. А далі нам було важливо зробити його абсолютно нашим – додати жіночності, об’єму, наших характерних форм. У результаті навіть такий досить утилітарний матеріал, як денім, ми змогли пропустити через ДНК NADYA DZYAK, і він став дуже органічною частиною колекції.
Плісе є візитівкою бренду Nadya Dzyak. Як народжується ця складна форма: це точний математичний розрахунок, робота з лекалами чи радше творчий експеримент безпосередньо на манекені?
Я працюю з плісе вже понад 18 років, і за цей час воно дійсно стало візитівкою NADYA DZYAK. Особливо саме наш спосіб викладання плісе у складні геометричні форми, різні схеми, лінії та об’єми.
Я беру в руки вже заготовлені плісировані волани і починаю ними буквально малювати. Є сукня-основа, яку для мене готує команда, а далі я поступово викладаю на ній форму –шукаю лінії, напрямки, пропорції, дивлюся, як один елемент продовжує інший.
І що цікаво – я практично не роблю цього на манекені. Я роблю все на собі перед дзеркалом. Одягаю основу, беру волани і починаю приколювати їх до себе голками, дивлюся в дзеркало і таким чином поступово будую всю композицію.
Це дуже інтуїтивний процес. Я ніколи до кінця не знаю, куди саме піде наступна лінія. Постійно виникають якісь неочікувані повороти, нові напрямки, і в якийсь момент ти просто відчуваєш, що знайшла правильну гармонію.
Тому, звісно, у наших формах є геометрія, є конструкція і величезний досвід роботи з плісе. Але в момент створення я майже не думаю про математичний розрахунок. Для мене це набагато ближче до малювання – тільки замість олівця чи фарби я малюю на тілі плісированою тканиною.
Які тканини та кольори стали ключовими для SS27?
Як я вже казала, однією з головних тем нової колекції став меланж – нашарування і поєднання різних відтінків. Мені хотілося, щоб колір виглядав трохи випадковим і дуже живим, ніби дитина малювала, робила якісь каракулі, вільні рухи фарбою і зовсім не думала про те, чи правильно ці кольори поєднуються між собою.
Спеціально для цієї колекції ми фарбували прозорий фатин, працювали з прозорою сіткою в горох, накладали один відтінок на інший. Мені хотілося отримати ефект, ніби на палітрі змішали декілька кольорів акварелі й вони почали перетікати один в одного. Звідси з’явилися ці трохи неочікувані, але дуже ніжні поєднання кольорів.
Водночас у колекції багато тепла, такі плями світла – різні відтінки молочного, кремового, бежевого. Вони стали таким спокійним світлим фоном для всієї цієї гри кольору.
І ще одним дуже важливим матеріалом став денім. Ми продовжуємо багато з ним працювати, але цього сезону обрали теплий коричневий денім, який спеціально обробляли ензимами, щоб отримати складний, трохи вицвілий відтінок і особливу фактуру. А далі нам було важливо зробити його абсолютно нашим – додати жіночності, об’єму, наших характерних форм. У результаті навіть такий досить утилітарний матеріал, як денім, ми змогли пропустити через ДНК NADYA DZYAK, і він став дуже органічною частиною колекції.
Плісе є візитівкою бренду Nadya Dzyak. Як народжується ця складна форма: це точний математичний розрахунок, робота з лекалами чи радше творчий експеримент безпосередньо на манекені?
Я працюю з плісе вже понад 18 років, і за цей час воно дійсно стало візитівкою NADYA DZYAK. Особливо саме наш спосіб викладання плісе у складні геометричні форми, різні схеми, лінії та об’єми.
Я беру в руки вже заготовлені плісировані волани і починаю ними буквально малювати. Є сукня-основа, яку для мене готує команда, а далі я поступово викладаю на ній форму –шукаю лінії, напрямки, пропорції, дивлюся, як один елемент продовжує інший.
І що цікаво – я практично не роблю цього на манекені. Я роблю все на собі перед дзеркалом. Одягаю основу, беру волани і починаю приколювати їх до себе голками, дивлюся в дзеркало і таким чином поступово будую всю композицію.
Це дуже інтуїтивний процес. Я ніколи до кінця не знаю, куди саме піде наступна лінія. Постійно виникають якісь неочікувані повороти, нові напрямки, і в якийсь момент ти просто відчуваєш, що знайшла правильну гармонію.
Тому, звісно, у наших формах є геометрія, є конструкція і величезний досвід роботи з плісе. Але в момент створення я майже не думаю про математичний розрахунок. Для мене це набагато ближче до малювання – тільки замість олівця чи фарби я малюю на тілі плісированою тканиною.
У творчій роботі часто виникає спокуса додати ще один акцент, деталь чи шар. Як ви розумієте, що деталь уже зайва і модель готова?
Ох, це взагалі одне з найголовніших і, напевно, найскладніших для мене питань. Я можу годинами, а іноді й декілька днів шукати правильну форму, правильну кількість деталей і акцентів.
Для мене дуже важливо вчасно зрозуміти, коли потрібно зупинитися і прибрати зайву деталь. Особливо враховуючи, що я дизайнер, який неймовірно любить акценти й деталі і, можна сказати, просто не може без них жити. Моя рука сама постійно хоче щось додати.
Але я точно знаю, що саме деталі мають якусь майже магічну силу. Вони створюють ту саму правильну гармонію для ока, притягують погляд. Мені дуже подобається, коли наші речі хочеться роздивлятися – не просто побачити один раз, а милуватися ними, повертатися поглядом знову і знову, знаходити щось нове.
І водночас я іноді буквально стримую себе. У деяких сукнях навмисно прибираю деталі або взагалі відмовляюся від них. А іноді, навпаки, розумію, що треба не прибрати акцент, а знайти абсолютно новий спосіб його зробити.
Чесно кажучи, мені дуже складно пояснити, в який саме момент я розумію: все, річ готова. Це відбувається абсолютно інтуїтивно. Можна сказати, що це якийсь космічний потік, який неможливо до кінця перекласти на літери чи пояснити словами. Ти просто дивишся – і в якийсь момент відчуваєш: ось тепер усе на своєму місці.
Хто сьогодні поруч із вами працює над колекцією і яку роль кожен відіграє в цьому процесі?
Я можу розказувати про свою команду дуже довго. Це мої неймовірні дівчата. Нашому бренду вже 18 років, і майже всі вони зі мною практично від самого початку. Це звучить просто дивно і неймовірно, але це так і є.
Моя права рука Юля зі мною вже 17 років. 17 років! Мої майстрині – хтось 15 років, хтось 13. Бухгалтер у нас уже 10 років, хтось – 12. В мене є така фотографія всієї нашої команди, на якій я кожного року змінюю цифри – прямо пальцем домальовую плюс один. Це кількість років, які ми разом працюємо.
Ми дійсно як одна родина: підтримуємо одна одну, розуміємо. Це одна з наших найбільших опор. Мої дівчата знають і відчувають мене, тому вони вже не дивуються жодним моїм творчим фантазіям. Вони просто розуміють, що і як потрібно робити. Для мене це неймовірна творча опора, без якої, чесно кажучи, у мене б нічого не вийшло.
Підготовка показу — це не лише одяг, а й цілісний образ. Як народжувалися рішення щодо взуття, прикрас і макіяжу? Вони розроблялися паралельно з колекцією чи стали фінальним акцентом уже на етапі формування образів?
Ми вже багато років працюємо над показами разом зі стилісткою Варварою Барто, і за цей час навчилися настільки відчувати одна одну, що іноді нам навіть не потрібні слова. Вона дуже добре відчуває мене, наші колекції, ДНК NADYA DZYAK і розуміє, де важливо додати акцент, а де, навпаки, нічого більше не потрібно.
Коли Варвара бачить фінальний лайн-ап колекції, ми завжди дуже глибоко занурюємося в її історію. Я розповідаю їй про натхнення, про те, з чого все починалося, що я відчувала і що хотіла сказати цією колекцією. І вже з цього поступово народжується все інше – вона бачить макіяж, взуття, прикраси, додаткові аксесуари. А остаточно все складається вже на етапі формування образів, коли ми бачимо кожен лук повністю.
Окремою важливою частиною цього показу стала наша колаборація з брендом GRIE. Спеціально для колекції ми створили неймовірні плетені з рафії сумки у впізнаваних формах GRIE, зокрема саквояжі, але зробили їх у нашій меланжевій історії – зі змішуванням і переходами різних відтінків.
І мені дуже подобається, коли колаборація виходить настільки органічною, що ти вже не можеш уявити колекцію без цих речей. Тут сталося саме так. Ці аксесуари ніби одразу були частиною нашої історії – вони дуже точно лягли в настрій колекції й допомогли зробити образи абсолютно завершеними.
За лаштунками показу працює велика команда — стилісти, візажисти, hair-майстри, постановники. Як вам вдається синхронізувати всіх, щоб задум колекції був збережений до найдрібніших деталей — від макіяжу й зачісок до характеру дефіле?
Якщо чесно, коли я потім передивляюся фотографії з показу, саме з подіуму, або дивлюся фінальну проходку моделей і бачу ці неймовірні, довершені, фантастично стильні образи, я іноді сама не розумію: хто це все зробив і як у нас це так вийшло?
Музика, моделі, одяг, макіяж, волосся, стилізація, сам рух – усе в якийсь момент магічно-космічно збігається в одну точку. Енергетично все стає саме таким, як я колись відчула на самому початку, коли колекція ще тільки народжувалася в моїй голові. І найцікавіше, що кожен із команди додає щось своє, але в результаті ми всі разом дуже точно передаємо те, що я хотіла сказати цією колекцією.
Напевно, це просто неймовірна синергія між нами. Я вже багато років тихо роблю свою справу, роблю все, що можу, і дуже довіряю людям, з якими працюю. І кожен у нашій команді так само сильно, професійно і віддано робить свою частину.
А потім усе це складається разом – і виходить такий дуже смачний, світлий і красивий результат. І, напевно, цю магію неможливо повністю прорахувати чи організувати. Вона просто трапляється, коли поруч правильні люди, які відчувають одне одного і люблять те, що роблять.
Чи є у вас якісь маленькі традиції чи ритуали напередодні показу, які ви повторюєте щоразу?
У нас є дуже важлива, найважливіша традиція — ми завжди всією нашою величезною командою їдемо на показ із Дніпра. Цього року, на жаль, через страшну ситуацію не всі змогли поїхати. Поїхала половина команди, але все одно ми тут, разом. І так, це непросто, навіть м’яко кажучи, але для нас дуже важливо бути тут нашою командою.
Ми щоразу готуємося до показу разом. Мені здається, це характерно для всіх творчих людей: в останні дні ми до ночі щось дошиваємо, затримуємося на роботі, доводимо все до ідеалу. Замовляємо собі неймовірні вечері, обіймаємося, обговорюємо колекцію та її сенси, сміємося і радіємо.
Ми дуже втомлені, але коли вже бачимо неймовірний результат, ця енергія просто літає в повітрі. Вона нас об’єднує і підсилює. Дійсно, в нашій студії в останні дні перед показом завжди панує неймовірна енергія.
Це наша суперсправа, справа нашого життя, яку ми робимо разом. Це одна з найважливіших частин мого життя і життя моєї команди. І це більше, ніж просто творчість, більше, ніж просто творчий колектив. Для мене це дуже важливі, майже сакральні речі.
Що ви хотіли б, щоб жінка відчула, коли вперше побачить себе у речі з цієї колекції?
Перше, що мені приходить на думку, – мені хочеться, щоб річ із цієї колекції ніби освітила жінку своїм світлом. Додала їй якогось внутрішнього сонця. Я точно знаю, що наші речі роблять людей трішки щасливішими. Я це бачу по жінках, які їх одягають. У них з’являється якесь особливе відчуття себе – хочеться дивитися на себе, подобатися собі, рухатися, посміхатися.
І мені навіть складно до кінця пояснити, як саме це працює, але я точно знаю, що наші речі так працюють. Можливо, тому що ми самі вкладаємо в них дуже багато світла, любові й краси.
Тому мені хочеться, щоб жінка, вперше побачивши себе в речі з цієї колекції, просто відчула це внутрішнє сонце. І стала від цього хоча б трішки щасливішою.
Створювати красу в часи виснажливих випробувань вимагає особливої внутрішньої сили. Де ви особисто знаходите цей ресурс — здатність зберігати ніжність, світло й бажання творити, коли зовнішній світ щодня змушує бути в броні?
Це, напевно, найскладніше питання. Особливо часто мене про це питають іноземці – журналісти, стилісти, люди, з якими ми працюємо за кордоном. Їм іноді взагалі складно зрозуміти, як це можливо: жити в такий темний і складний час і водночас створювати стільки світла.
Але я точно знаю, звідки воно береться. Це світло йде від нашої команди, від нашої справи і, можна навіть сказати, від нашої місії. І мені здається неймовірним, що саме в такі темні часи в нас народжуються настільки світлі колекції.
Мене стовідсотково мотивують мої дівчата, моя команда. Дуже сильно мотивують люди, які носять наш одяг. Я навіть не люблю називати їх клієнтами, для мене це друзі бренду. Вони пишуть нам неймовірно теплі слова про наші речі, про те, як вони почуваються в них. І коли ти це читаєш, розумієш, що все, що ми робимо, має сенс.
А останнім часом я зрозуміла ще одну дуже важливу для себе річ – наскільки сильно ми можемо надихати інших. Інші українські бренди, дизайнерів, креаторів, митців. Особливо молодих людей, які тільки починають свій творчий шлях. Мені дуже багато пишуть студенти, молоді дизайнери, і я бачу, що вони стежать за тим, що ми робимо. Вони бачать, що навіть зараз можна не здаватися, можна робити справжні творчі, складні, модні колекції, показувати їх і продовжувати рухатися вперед.
І для мене це дуже особиста історія. Тому що колись, коли мені було 13–15 років, я сама так само дивилася на українських дизайнерів. Спостерігала за ними, за їхніми колекціями, і для мене це було величезним натхненням і поштовхом розвиватися далі. А тепер я раптом розумію, що сьогодні хтось так само дивиться на нас. І це дуже сильне відчуття відповідальності й водночас величезна мотивація.
Я бачу, що наші колекції справді чекають. Чекають нашого наступного показу, чекають, що ми зробимо цього разу. Після цього показу ми отримали близько 300 повідомлень. Просто уявіть, близько 300 повідомлень від людей, які хотіли поділитися своїми емоціями, щось сказати, підтримати нас.
І ось із цього, напевно, і береться мій ресурс. Ти розумієш, що не можеш зупинитися. Не тому, що хтось змушує тебе бути сильною, а тому, що твоя справа потрібна не тільки тобі.
Тому ми просто продовжуємо. Попри все робимо те, що вміємо робити найкраще. І, можливо, саме так у дуже темні часи й народжується світло.
Більше фото дивіться в галереї нижче.
