Одне з 12 найбільших християнських свят — Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього — православні віряни відзначають 14 вересня (за новоюліанським церковним календарем), а раніше ця дата припадала на 27 вересня (зараз кожна релігійна громада має право дотримуватися старого або нового стилю).
Історія свята
Свято належить до важливих християнських подій і встановлене в пам’ять про знайдений Оленою, матір’ю візантійського імператора Костянтина, хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа. Згідно з легендою, що виникла наприкінці IV ст., Олена наказала знести язичницький храм (побудований за наказом імператора Адріана поблизу Голгофи) над імовірним місцем знаходження гробниці Ісуса та вказала місце розкопок, в результаті яких знайшли три різні хрести. Імператриця вирішила перевірити їхню силу, для чого з міста привели жінку, яка була дуже хвора. Два хрести не змінили її стану, проте щойно вона торкнулася третього, раптово одужала. Тоді Олена оголосила цей хрест Істинним. Були періоди, коли християнську святиню викрадали з Єрусалиму, потім повернули, хрест ділили, його частини губили, а деякі фрагменти є в різних храмах Європи.
Початок свята Воздвиження пов’язаний з освяченням храму Воскресіння Господнього, збудованого св. Костянтином Великим на Голгофі у Єрусалимі. Подія відбулася за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня відбулося урочисте Воздвиження знайденого Хреста Господнього. Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто важливий обряд вшанування та прославлення Хреста Господнього.
В народі вірили, що в цей день хрест і хресне знамення мають надзвичайну силу в боротьбі зі злом. Хрести виконували роль оберега: їх носили на шиї, вирізали на хатах, брамах, криницях, навіть на дитячих колисках, малювали й на стінах будинку. Дерев’яний хрестик клали також в домовину, щоб був з душею покійника.
Що треба зробити в цей день
Головним духовним обов’язком цього дня є відвідування храму вірянами. У церкві відбуваються особливі обряди, які глибоко шанують у народі. На святковій службі священник урочисто виносить на середину храму великий хрест. За давньою традицією (наприклад, на Буковині), цей хрест обов’язково прикрашають живими осінніми квітами та зеленню. Люди підходять, цілують його та моляться за здоров’я близьких, відпущення гріхів та майбутній врожай. Рослини, якими заквітчаний хрест, вважалися цілющими, тому парафіяни намагалися взяти бодай гілочку додому.
Святкова служба
У храмах під час вечірнього богослужіння настоятель або єпископ здійснює символічний обряд — він високо підіймає (воздвигає) Хрест над головою на чотири сторони світу, благословляючи парафіян під багаторазовий спів «Господи, помилуй».
Після служби часто влаштовували урочистий хресний хід з іконами та хрестами навколо церкви, а іноді й навколо всього селища. Вірили, що такий обхід захистить землю та людей від хвороб, неврожаю та лихого ока на весь наступний рік.
Народні легенди й заборони
У народі свято називають Здвиженням або Здвиги. Прийнято вважати, що саме відтоді «земля движеться ближче до зими», «здвигається з літа на зиму», завершується період бабиного літа й починаються осінні холоди.
Вже починають відлітати птахи у вирій, а змії, вужі, ящірки готуються до зимівлі. За народними спостереженнями, перед тим як заповзти у нори під землю, плазуни збираються докупи, вигріваються на останньому сонці та кубляться на пеньках. Через таку їх активність у цей день дітям забороняли ходити до лісу (дорослі боялися, щоб малих не затягнули змії до ям для зимівлі). А ще у цей день селяни щільно зачиняли ворота, двері та вікна осель, щоб гади, шукаючи тепла, випадково не заповзли до хати. За народною легендою, змія, яка вкусить людину на Воздвиження, до нори не доповзе — їй не вистачить сил.
В народі жила легенда, що на Здвиження лісове гаддя збирається на останню раду, де кожен звітує за свої вчинки. Ті, що не жалили людей, будуть спочивати до наступного дня святого Руфа, а потім знову вилізуть із землі. Ті ж, що жалили людей, висмоктували у корів молоко, їли пташенят, не мають права на відпочинок. Вважалося, що «їх не бере земля», тож їм судилося залишатися на поверхні і загинути від холоду. Такі змії особливо небезпечні — нападають на людей, кидаються під колеса.
Подібні суди відбувалися і серед птахів. Особливо це стосувалося зозуль, які протягом літа байдикували: не вили гніздечок, не вигодовували діточок, а свої яєчка підкидали іншим птахам. За це вони мусили останніми вирушати до вирію, щоб дорогою поїти і годувати птаство. Знесилених птахів зозулі мусили нести на собі. А проте в деяких регіонах, навпаки, вважалося, що зозулі першими вирушають до теплих країв, від чого й приказка: «У зозулі золотий ключ од вирію: вона першою відкриває його та останньою замикає».
Перестороги та звичаї
Оскільки на Воздвиження «осінь літо відсуває», за три дні до свята прибирали всі овочі з корінням, щоб ранкові заморозки не знищили врожай. У цей час селяни займалися заготівлею капусти на зиму й часто робили це разом.
На Закарпатті Здвиження було останнім днем заготівлі горіхів («бо залишилися лише не червиві») та яблук на зиму. Зі святом пов’язані прислів’я: «Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста», «Свитку на Здвиження скидай, а кожух одівай»…
У народній традиції з цим святом пов’язані певні перестороги та звичаї. В цей день не можна працювати, прибирати в будинку, прати, шити. Також краще не починати ніяких важливих справ, бо все розпочате піде прахом. Цього дня рекомендується тримати одноденний піст.
На свято молодь обдаровувала один одного горіхами, які до цього дня не можна було їсти, тому що всередині плоду є перемичка у вигляді хрестика. Як дуже хотілося горішка, то треба було спочатку імітувати хрест, кинувши горіхи на чотири сторони світу. Вважалось, що цей ритуал також захистить від гадюк.
Здвиження — день ярмарку. Оскільки свято припадає на середину вересня, то до цього часу селяни вже повністю завершували збирання врожаю на полях, звозили зерно до комор і мали, чим торгувати. Ярмарки на Здвиження були масштабними: продавали надлишки зерна, овочів, фруктів, худобу, а також купували теплий одяг, взуття та інвентар на прийдешню зиму.
Друга Пречиста: як в народі відзначали визначне християнське свято, чому його вважали жіночим та на які прикмети слід звертати увагу
Що подавали на стіл у свято
Існував важливий нюанс. Оскільки Воздвиження — це день суворого посту в пам’ять про страждання Ісуса Христа, попри святкову атмосферу та ярмарковий шум, на храмових застіллях не можна їсти м’ясо, рибу, яйця і молочні продукти — частування були виключно пісними. Згідно з повір’ям, утримання від м’ясної їжі винагородиться Богом. Їжу приправляли тільки рослинною олією.
Головною стравою на столі в цей день була капуста. Наші предки казали: «У доброго чоловіка на Здвиження і пиріг з капустою» або «Вважай, кумо, щоб на Здвиження капуста була!». Головна прикраса столу — великі дріжджові пироги, пиріжки та паляниці з начинкою з тушкованої свіжої або першої квашеної капусти. Також пекли солодкі пироги з ранніми осінніми яблуками. Варили борщ на буряковому квасі з додаванням квасолі та сушених лісових грибів, готували густий наваристий капусняк. Звісно, на свято ліпили вареники. Оскільки день пісний, начинкою служили товчена картопля з цибулевою засмажкою, капуста або гриби. Страви з бобових і круп: подавали варену квасолю, сочевицю чи горохове пюре, які заправляли духмяною олією (конопляною чи лляною) та смаженою цибулею. На гарнір часто готували гречану або пшоняну кашу з грибами. Запікали в печі або тушкували в глиняних горщиках овочі — картоплю, гарбуз, моркву, буряк. Головний святковий напій — узвар. Його варили з сушених груш, яблук, слив та обов’язково підсолоджували бджолиним медом.
Попри те що центральною подією дня було відвідування храму і ярмарок, люди також ходили у гості один до одного. Особливо якщо Здвиження було храмовим святом у селі. У «храмових» селах обов’язково збиралися великі родини, з’їжджалися родичі та куми здалеку. Тож господарі влаштовували великі застілля, а гості йшли від хати до хати. У молоді були свої клопоти. Дівчина, збираючись на посиденьки, намагалась прочитати особливу «змову», щоб зустріти свого єдиного, якого полюбить.
Прикмети Здвиження
Саме час згадати про прикмети, за якими в давнину визначали погоду. Якщо птахи летять у вирій високо в небі, зима буде м’якою та малосніжною. Якщо ж летять низько над землею — чекайте на суворі морози та сильні хуртовини. Побачити, як журавлі летять ключем і курличуть, — до сухої та теплої осені. Якщо до цього дня з дерев уже повністю опало листя, зима почнеться рано й буде лютою. Дощовий день на Здвиження обіцяв хороший урожай наступного року, адже земля встигала насититися вологою перед зимовим сном. Якщо в цей день на городах знаходили багато гнилих качанів капусти, це вважалося поганою прикметою — наступний рік міг бути неврожайним на овочі. До Здвиження не зникають мухи — осінь буде затяжною і сніг ляже пізно. Бджоли щільно затягують вічка у вуликах прополісом — на холодну зиму, а залишають льоток майже відкритим — на теплу.
Раніше «ФАКТИ» розповідали, чому на Воздвиження не розпочинали нову справу.