У серпні, в найспекотніший місяць літа, пропонуємо ховатися від задухи в галереях і музеях: в Українському Домі — велика виставка, присвячена композитору Борису Лятошинському, а в галереї “Лавра” — ніжні гобелени за мотивами робіт Олександра Сухоліта.
“Олександр Сухоліт. Гобелени”
Галерея “Лавра”, серпень
Увесь серпень в галереї “Лавра” можна побачити виставку гобеленів, створених за живописними творами Олександра Сухоліта. Експресивні роботи одного з метрів сучасного українського мистецтва на килими перенесли майстри легендарної решетилівської фабрики. Традиція ткацтва у селі Решетилівка на Полтавщині сягає XIX століття.
Гобелени з вовни й шовку виконані в традиційній техніці ручного решетилівського ткацтва. Теплі природні кольори, філософські сюжети, майстерна техніка: виставка “Олександр Сухоліт. Гобелен” справляє медитативне враження та, здається, ідеальна для неспішного споглядання влітку.
“Гобелени ще з часів Давньої Греції вважались розкішними, елітними витворами мистецтва, — розповідає кураторка Тетяна Миронова. — Свого часу Рафаель та Рубенс створювали сюжети спеціально для гобеленів. У 1950-х роках мільярдер Нельсон Рокфеллер замовив гобелен за мотивами картини “Герніка” самому Пікассо. Для Олександра Сухоліта цей проєкт — нова сторінка. Працюючи з гобеленами, художник перекладає мову пензля зовсім іншою мовою нитяної вовняної фактури. І твір сприймається інакше”.
“Слід дотику”
Галерея Avangarden, до 8 вересня
“Слід дотику” — виставка об’єднує українських художників і дизайнерів, чиї роботи існують на межі між утилітарним предметом і мистецьким об’єктом. Меблі, кераміка, килими, скло і живопис утворюють простір, де промислова естетика, ергономіка й матеріальна логіка речі висловлені художньою мовою. Обʼєкти, представлені на виставці, роблять слід руки видимим: пластика скла, фактура кераміки, вузол ручного ткацтва й природні нерівності стають рішенням. Поверхня зберігає відбиток дотику — свідчення часу, процесу та присутності людини.
Серед учасників — Оксана Левченя, Ірина Максимова, Софія Горбачевська (Sofika Ceramics), Андрій Саєнко, Андрій Опришко.
“Лятошинський. Відображення”
Український Дім, з 13 серпня до 20 вересня
Після експозицій, присвячених Аллі Горській та київським митцям-шістдесятникам, Марії Примаченко, мисткиням-бойчукісткам та іншим визначним іменам мистецтва ХХ століття, інституція представляє свою першу музичну виставку.
Виставковий проєкт “Лятошинський. Відображення” розкриє постать одного з найвизначніших українських композиторів і вперше масштабно представить його постать в контексті української культури та історії. Експозиція поєднує архівні матеріали, рукописи, особисті речі митця, створюючи багатовимірну розповідь про нього самого та його час. Вперше будуть представлені предмети з приватного кабінету-музею Бориса Лятошинського. Особливу роль у проєкті відіграють сенсорні експозиційні рішення, зокрема дзеркальна інсталяція, звукові простори та аудіовізуальні твори — тут музику можна буде не лише почути, а й побачити.
“Київ—Венеція”
Центр сучасного мистецтва М17, до 30 вересня
Виставковий проєкт “Київ—Венеція” символічно прокладає міст між двома важливими водними артеріями Європи — Дніпром та Венеційською лагуною. Виставка звертається до теми мінорності (“In Minor Keys”) — теми цьогорічної бієнале у Венеції та розглядає її як ідею надії, передчуття світанку. Спеціально для виставки команда розробила спеціальний трансформаційний маршрут з місцями відпочинку, споглядання, звуку, слова та руху. “Наша мета — відволікти, залучити до мрійливості та зачарування, запрошуючи відвідувачів уповільнити темп і дозволити новому досвіду статися”, — розповідає кураторка Наталія Шпитківська.
Серед учасників проєкту — Неллі Ісупова, Анатолій Ганкевич, Тіберій Сільваші, Руслан Тремба та інші.
“Акт: Усі театральні вистави заборонені на двадцять років”
Кудрявка, 1 серпня
(@kudriavka.kyiv)
Вероніка Ємельянова — художниця, режисерка та перформерка, яка досліджує у своїх роботах теми бажання, архетипів та механізмів людської поведінки. Новий проєкт “Акт: Усі театральні вистави заборонені на двадцять років” у просторі Кудрявки досліджує, як трансформується бажання, коли його об’єкт стає недосяжним. У центрі експозиції — три відеоперформанси, доповнені предметними роботами та інсталяційними елементами.
Виставка Каріни Синиці
Оновлена галерея The Naked Room, серпень
Synytsia Karina. (@sinica_karina_a)
У серпні відбудеться офіційне перевідкриття однієї з наймодніших та найважливіших київських галерей The Naked Room на новій локації — вулиці Золотоворітській, 2а. За словами команди, це буде один із небагатьох повністю інклюзивних мистецьких просторів у Києві.
Галерея відкриється виставкою художниці родом із Сіверськодонецька Каріни Синиці, яка відома роботами в монументальних техніках, зокрема фресками та настінним розписом. Її твори зосереджені на темах війни, переміщення та взаємодії людини з простором, осмислюють її особистий досвід у ширшому соціальному та екологічному контексті, зазначають у галереї.
“Між подихами стін, двері відчиняються всередину”
Voloshyn Gallery, до 6 вересня
Виставка об’єднує вісьмох молодих художників, чиї роботи спільно досліджують досвід існування в умовах тривалої невизначеності. Працюючи з інсталяцією, живописом, керамікою та відео, Діана Дем’яненко, Ніка Шумейко, Марія Чаркіна, Артем Дейнека, Ніколь Давидова, Анна Вехник, Дарина Святун та Олег Савін звертаються до простору домівки як до теми і водночас як до концептуальної рамки.
Кімната у цій виставці — не нейтральний і не безпечний простір. Це місце, де звичні предмети позбавлені своєї функції, де буденні жести набувають нового тривожного змісту, а межа між прихистком і небезпекою стає невизначеною. Представлені роботи не намагаються подолати цей стан — вони в ньому існують, використовуючи іронію, матеріальне зміщення та формальну невизначеність як способи залишатися присутніми у досвіді, що не піддається простим визначенням.
“Відомий невідомий Бедзір”
Stedley art foundation, 15 серпня
Stedley Art Foundation (@stedleyartfoundation)
Виставка присвячена творчості одного з найцікавіших представників закарпатського живопису 1960-х, художника Павла Бедзіра. Вона представляє серію графічних робіт 1960–1970-х років, у яких митець поєднав модерністські художні практики із філософськими пошуками. Павло Бедзір сформував власну художню мову на перетині світового модернізму та закарпатської культурної традиції, активно експериментував із техніками фротажу, монотипії та авторськими способами друку, переосмислюючи досвід європейського авангарду.